На каналі зʼявилось ще більше нових людей мислячих (чому я невимовно рада), а отже, цей допис для вас:

👤 хто я і про що цей канал: познайомитись

🔝найактуальніші дописи каналу на думку моїх підписників (роблю такі добірки в останній день кожної пори роки на основі найбільшої кількості взаємодії з контентом каналу):
- зимові
- осінні
- літні
- весняні

🔖 з актуальних наразі промокодів мого каналу: промокод philokava для знижки -15% на каву 25 Coffee Roasters до 18 квітня включно.

Дякую, що стали Людиною мислячою 🧡

Читаючі, мислячі, надихаючі. Сім книжкових муз, включно зі мною, обʼєднались в одній добірці — для вашого читацького дозвілля✨

В нашій папці книжкових й навколо книг блогів ви точно знайдете собі канал(и) по душі. Кожна з нас пише про найбільш близькі собі: книги з високої полиці, детективи, філософські, про мистецтво, біографії, феміністична література, ЛГБТ-тема, і взагалі книги, яких не зустрінеш в TikTok. А також про мистецтво, кіно, відомих особистостей 🧡

Підписуйтесь одразу на всі 7 каналів за цим посиланням або обирайте з них ті, які саме вам найбільш цікаві! Хоча обіцяю: цікавий кожен з них, адже нашу компанію збирала я особисто 🙌🏻

Привіт, Люди мислячі!

Нагадую, що вже цього тижня відбудеться зустріч мого філософського клубу по книзі «Філософині».

Навіть якщо не встигаєте прочитати, але цікаво дізнатись більше про жінок в історії філософії, приєднуйтесь, буде цікаво!

***

Три зірки, без назви — її неможливо придумати
Для жодного тексту про війну без мату.
Всі слова не до ладу і не до часу,
З ужитку вийшли колишні сенси.

Мене не цікавлять космічні діри —
У мене в грудях своя власна.
Чорним випалена, немов чорноземи,
Ракетою з касетними боєприпасами.

Жало жалю застрягло десь поміж ребрами,
Сум за Суми зриває ледь засохлі рани
За усі попередні міста й містечка —
Кривий Ріг, Дніпро, Київ, Харків…

Список Шиндлера колись мав гепі-енд,
Тільки в нашій війні не видно ні краю, ні енду.
Чи можливо повірити у фіктивний «мир» тих,
Хто вже самим цим словом руйнує світ?

Текст мій,
13.04.2025

Доки наші сади по всій Україні страждали від не-квітневої негоди (сьогодні в Одесі вже лагідне сонце), ділюсь з вами садами, які в мистецтві незмінні:

⬅️Зліва: «Сливовий парк у Камейдо» (1857) Утаґава Хіросіґе
➡️Справа: «Квітучий сливовий сад» (1887) Вінсент Ван Гог

#мистецтво_ЛМ #натхнення

Весна, літо, осінь й зима — в гравюрах японського художника Утаґава Хіросіґе, яким надихався навіть Вінсент Ван Гог.

#мистецтво_ЛМ

Про фільм «Весна, літо, осінь, зима…і знову весна» (2003)

Весна, літо, осінь, зима — дитинство, юність, зрілість, старість і смерть. Мова природи відображає і наші пори роки життя. Вона розповідає історію безупинного руху вперед, що насправді вічно рухається по колу — з одного покоління в інше, від однієї людини до іншої — кожен проходить той самий шлях.

Весна: пора учнівства, коли через наші перші дурні вчинки відбувається «гріхопадіння» — ми пізнаємо в собі темне начало, яке є протилежністю до начала в нас, що творить. Воно схильне до вбивства — фізичного (коли головний герой вбиває тварин) та метафізичного (коли він в собі вбиває дитину, пізнавши зло, що згодом ще більше в ньому проросте). Разом з гріхом зʼявляється і його «тіло» — провина, що як камінь лягає не лише на душу, але й тіло. Водночас весна дитинства — це про легкість, гру, цікавість до життя, відкритість.

Літо: як і у світі тварин, в людині прокидається юнацька пристрасть. Вона пробивається навіть крізь сором, що лише для людини існує (тварини його не відають) й слугує тимчасовим укриттям, ця пристрасть навіть крізь обмеження та заборони торує собі шлях вперед. Однак, як зауважує Вчитель, вона завжди призводить до крові, що врешті і відбувається з головним героєм в пору його недостиглої зрілості, що в юності не встигла цілком наповнитись. І хоча це пора найскладніших випробувань між духом та тілом, разом з тим це і пора найбільших життєвих потенцій, з яких ще може зрости мудрість й справжня сила.

Осінь: час пожинати врожай, що зійшов як наслідки літа-юності. Для головного героя фільму — це гіркота, розчарування, «світ людей змучив його», і він повертається до свого джерела — до Вчителя. Найбільша мудрість, коли все знаючи, без осуду, він приймає свого блудного Учня (певно, також знаючи, яке воно, це колесо сансари страждань). Здається, саме від цього прийняття головний герой починає приймати свою тіньову сторону, що кладе початок його довгому шляху зцілення і вже справжньої зрілості не просто по рокам, а по внутрішній готовності. Готовності вивчити сповна урок життя, щоб тепер вже самому стати Вчителем.

Зима: старість і смерть як природні етапи природи й людини, аби в свій час поступитись і дати дорогу новому. Це час, коли «Учень перевершує Вчителя» (умовно, тому що все одно завжди кожен проходить свій унікальний шлях, кожен з яких має має різну довжину та наповненість попри зовнішню схожість). Час, щоб нарешті відкинути все зовнішнє, але не тікаючи від життя, почути свій власний голос й заглибитись в себе. Там, на самому дні, на порозі смерті, і зʼявиться щось нове, що згодом проросте назовні новим паростком.

І знову весна: вічний коловорот, який зачиняючи одні ворота, відчиняє інші. Там, де на дереві ще нещодавно було сухе лиття, все вкрилось цвітом. Там, де була смерть, народилось нове життя. Інколи воно про буквальну зміну поколінь, але ще частіше про нас самих, коли в нас вмирає дитина, щоб народився дорослий, а потім вмирає дорослий, щоб народилось дитя. Все наше життя о будь-якій своїй порі сповнене страждань, якщо бути свідомими них. І водночас, все вже в таємничій гармонії, якщо уважніше придивитись.

#кіно_ЛМ

Опівнічні короткі роздуми про світ і нас в ньому

Наш світ нині — арифметичне середнє між «Чорним дзеркалом» від Netflix і «Білим шумом» Д.Делілло. Абсурд, постіронія, антиутопія. З одного боку, ми стали центром — для маркетологічних досліджень та політичних гіпотез, головною мішенню всіх земних насолод. З іншого — все більше рухаємось від центру буття (свого справжнього, екзистенційного) до ніщо (не сартрівського, нашого власного ніщо як свідомості, вразливої до будь-яких як усвідомлень, так і маніпуляцій).

Це світ чорно-білих контрастів, ще більш разючих, аніж в часи рабовласництва. З дитинства багатьом казали: «геей, відкрий очі ширше — світ відкритий», тепер же він звузився до екрану смартфона, тепер кожен — самотній острів, який свідомо обирає цей шлях як щасливий. Свобода стала не можливістю обирати, а тим, що обрали за нас й подали як напівфабрикат. Надто мало часу на рішення, надто багато рішень щодня. Чарівна пласка коробочка в кишені кожного, і те, що в ній міститься на програмному рівні, вирішує майже все.

Не вирішується тільки найскладніше — те, що на поверхні щодня, але хто візьметься пірнати до айсберга під поверхню, а там: «хто така людина?», «що для неї насправді важливо?», «у чому взагалі сенс?». Там Атлантида суцільних парадоксів. Ми частина природи, і водночас ми її вороги. Ми кажемо, що життя — найвища цінність, й водночас проживаємо його так, ніби попереду ще не одне. Ми шукали сенси на землі, під землею, у воді, в небі і вище неба, але все одно щоразу натикались на нездоланну межу — «потойбічне життя» (та і чи то життя, де проходить його кордон?).

Жити — здається чимось таким базовим, і від того банальним, що вже й забули про те, яке це диво. «Жити» означає сукупність дієслів «любити», «відчувати», «мислити», «творити», «мріяти», і врешті, «бути» — як позитивний факт присутності у цьому тілі, в цьому місці, у цей час, зі своєю власною історією, яка пишеться щомиті, і вплітається у всесвітню павутину загальної історії. Лише один маленький штрих, що як помах крила метелика, здатний зцілити чи зруйнувати вщент.

#роздуми

Отже, разом зі СТОЇКом сьогодні провели ефір на тему «Що таке щастя?».

Ми обговорили:

✨Що таке щастя в нашому розумінні?
✨Чи можливе щастя під час війни?
✨Поради, як підтримувати в собі стан щастя.
✨Відповіді на питання та коментарі під час бесіди.

Книги, які були згадані нами і підписниками:

📕Автобіографія Бенджаміна Франкліна;
📗Грег Маккеон «Есенціалізм»;
📘Едіт Еґер «Вибір»;
📙Віктор Франкл «Людина в пошуках справжнього сенсу»;
📓Сенека «Про стійкість мудреця. Діалоги» (зокрема глава «Про щасливе життя»).

🎦 Фільм «Спілка мертвих поетів» (і її головний девіз “carpe diem” — «лови момент!»). Писала про нього тут на каналі.

Якщо маєте ідеї-пропозиції тем для нових ефірів, пишіть в коментарях.

У цей важкий для всіх нас ранок, разом зі СТОЇКом запрошуємо вас о 12 год на наш діалог про щастя.

Ніби так абсурдно звучить говорити в такі часи про нього, але щастя — це не лише про ейфорію, що переповнює нас, коли все добре, але і про стан, який можна навчитись розвивати в собі й зберігати попри всі зовнішні події. Стан спокою, прийняття, тихої мудрості.

Приєднуйтесь о 12 год до нашої трансляції на сторінці СТОЇК, щоб підтримати себе внутрішньо 🫂

Якщо ніхто мене не питає, я знаю, що таке щастя; якщо б я захотіла пояснити тому, хто питає — ні, не знаю*. Не знаю напевно, але хотіла б спробувати визначити чим воно є на мою думку та в ході розмови дізнатись про це думку справжнього стоїка.

Разом з СТОЇК вже завтра, 5 квітня, о 12 год ми проведемо спільний прямий ефір на тему «Що таке щастя, як досягти, чи можливе воно в війну»🤔

Поділимось своїми роздумами на цю тему, а також філософів-стоїків, зокрема будемо посилатись на текст Сенеки «Про щасливе життя».

📝 важливо:
Тривалість ефіру 1-1,5 год
Участь безкоштовна
Запис буде

Ефір відбудеться в самому каналі СТОЇК, я буду брати участь в ньому як запрошена гостя, а запис опісля буде в обох наших каналах 🙌🏻

Приєднуйтесь до ефіру, аби порефлексувати, і можливо, переосмислити для себе тему щастя та шляхи його досягнення навіть в умовах війни. Будемо всім раді!

А поки підписуйтесь на канал СТОЇК, аби не пропустити сповіщення про початок ефіру 😉

*так висловлювався про час Аврелій Августин в своїй «Сповіді», я ж замінила його в цитаті на щастя

Західна VS східна філософія

В їх основі лежить різне мислення, бачення світу, часу, людини та сенсу життя.

Західна філософія в більшій мірі раціональна та індивідуалістична, східна — про інтуїцію, гармонію з природою й собою.

Більш детально — в цьому дописі.

#філософія_ЛМ

[Людина мисляча | підписатись]

Музика цього гурту надає сенс моїм власним почуттям, виражає словами те, про що я тільки думаю. Наш одеський скарб, яким я щиро ділюсь з вами — гурт PERNATIZ (колишня назва «Пернатий змій»). В своїй музиці вони навпрочуд гармонійно поєднують електронну музику і вокал, й в кількох треках навіть фолк, хіп-хоп, реп.

Ділюсь з вами деякими їхніми-моїми улюбленими піснями з маленькими коментарями:

�� PERNATIZ & alyona alyona - Поклик Племені — про осмислення наших коренів, історії, боротьби. Обережно: пісня викликає сироти по шкірі (особливо на моменті співу хору).

�� PERNATIZ - Коло — про нескінчений циклічний перебіг часу й причинно-наслідкові звʼязки наших дій.

📍 PERNATIZ - Луна — про розуміння один одного без слів, слухаючи луну, що лунає від інших людей.

📍 PERNATIZ - Де вона — про жінку, любов до якої оживляє собою все навколо.

📍 PERNATIZ - Ти і є — ще одна, але не менш оригінальна композиція про жінку, що є сенсом всього.

📍 PERNATIZ - Найголовніше — про найважливіше, без зайвих слів.

📍 PERNATIZ - Перепрошую (feat. POGER) — крик душі від жаху повномасштабного вторгнення, коли навіть небо стає небезпечним.

📍 PERNATIZ - Крила — сповнений трепету й ніжності відомий вірш Ліни Костенко, покладений на музику.

Якщо вам сподобались ці пісні, то можете послухати у PERNATIZ ще альбом «Бейдевінд», пісні з якого я тут не згадувала, але вони теж класні.

Я ж цим дописом офіційно додаю на канал нову рубрику #музика_ЛМ — про музику, в якій шукатиму сенси.

[Людина мисляча | підписатись]

З собою у квітень я беру дві книги — збірку «Філософині» для філософського клубу і роман «Польові дослідження українського сексу» О.Забужко для (поки останнього потоку) свого книжкового клубу.

📘 «Філософині» читаються досить легко (і підійдуть навіть для філософськи не підготовлених читачів). Мені подобається, що завдяки цій одній книзі можна познайомитись одразу з 6 філософинями, тим самим розширивши трійцю єдино відомих всім Діотіма-Бовуар-Арендт. А ще подобається, що тексти кожної з філософинь супроводжуються їхніми біографіями, коментарями та спеціальними позначками, наприклад, про сексизм, насилля чи подібне.

📓 «Польові дослідження українського сексу» тільки скоро почну читати, але вже знаю, що ця книга вважається не просто сучасною класикою, а культовою книгою. І вона одна з тих, яку найчастіше згадують в топі українських книг. Нещодавно мене попросили поділитись для одного медіа власним топом (можна почитати ось тут), то в цій статті книга Забужко також згадується першою.

Тож щиро запрошую вас приєднуватись до одного або одразу обох моїх квітневих клубів (вони проходять в онлайн форматі). Для цього пишіть мені @varvara_bosco

А що ви зараз читаєте? Давно не питала, діліться, цікаво!

Повертаюсь до вас з вихідних, і перш за все, дякую за всі ваші коментарі під попереднім дописом — вони надихнули мене на нові теми для дописів.

А ще, не знаю чи буде вам цікаво (бо це важливо бачити наживо), але я в суботу вчергове відвідала плейбек-театр. Це імпровізаційний театр, де задіюючи гру акторів, музику, голос й тіло в моменті тут-і-зараз грають історії глядачів. Ділюсь з вами фрагментом того, як це виглядає, бо це прекрасно, для мене їхні перформанси — один з проявів життя у всій його багатогранності та спонтанності.

Ну і трішки одеської весни вам, бо вона завжди про життя, якого, як сказали актори в сценці на 1-му відео, більше аніж смерті 🤍

Тимчасовий допис

А дайте, будь ласка, знати: наскільки вам цікаво, коли я пишу в каналі про кіно? Чи не грузить, коли пишу якісь свої філософські роздуми? Чи забагато/замало, що я пишу по допису (інколи два) кожен будній день? Може чогось не вистачає, або навпаки забагато на каналі?

Цікаві ваші думки зі сторони! Бо схоже, у мене черговий вечір екзистенційного аналізу себе й своєї діяльності 🌚

Про фільм «Бруталіст» (2024)

Щоб краще зрозуміти цей фільм і саму його назву, спочатку варто звернутись до архітектурного стилю, представником якого є головний герой — Тот Ласло.

Бруталізм (від франц. “béton brut”— «цементне покриття без оздоблення») — напрям у дизайні та архітектурі з використанням простих геометричних форм із неприкрашеного бетону. У фільмі цей напрям втілюється в споруді Інституту Ван Бюрена — громадського центру, що складається з бібліотеки, театру, спортзалу та каплиці, і який стає головним символом фільму. До того ж, як сказала в кінці фільму племінниця Ласло, ця будівля нагадує про його перебування у концтаборі Бухенвальд й тісноту тамтешніх камер. В будівлі Ласло лише вікна вгорі дають вихід думкам, які єдині були вільні від грубих бетонних стін, що обмежували свободу тіла.

Свобода…як солодко звучить це слово, і як водночас недосяжно, навіть коли опиняєшся в країні, що найбільше славиться свободою. На одному з перших кадрів «Бруталіста» щойно прибулий до Америки мігрант Ласло бачить Статую свободи догори дригом. Як символічно й іронічно, що всі цінності, які знаменує собою ця статуя, стають викривленою формою славнозвісної американської мрії. Прибувши чужинцем, Ласло так і залишається ним, чи як він звіряється дружині в одному з їхніх діалогів, відчуває себе непотрібним, зайвим, попри всі свої зусилля досягти успіху, який так обожнює Америка.

Та схоже, ціна цього успіху бути там «своїм» — змінені імʼя, релігія, сімʼя, як і вчинив двоюрідний брат дружини Ласло. Ласло ж не знаходить себе в цьому, навпаки, все більше будуючи свій архітектурний проєкт, він все більше втрачає й руйнує самого себе. Стає все більш дрібним супроти масивних бетонних стін. Ці стіни стають лабіринтом з його минулого і теперішнього, лабіринтом людини абсурду, що як і в однойменному романі Ф.Кафки («Лабіринт») намагається знайти з нього вихід. Чи можна вважати фінал фільму тим, що збулось найзаповітніше бажання Ласло — щоб його витвір був іскрою, що сяє в історії людства, навіть якщо це все ціною власного життя?..

200 хвилин кіно, які однозначно варті перегляду.

#кіно_ЛМ

[Людина мисляча | підписатись]

Розвиток себе — це не Архітектура, а Археологія

Тепер ці слова надовго засіли в моїй голові після цього прекрасного відео — першого на ютуб-каналі Паша Вржещ (креативного директора агенції Banda Agency), яке я і вам раджу до перегляду. Наразі ж ділюсь головними думками з нього:

Змінити фокус: не вдосконалення себе, а пізнання себе (привіт від Сократа).

Надихатись археологами: вони не будують, а розкопують. Адже найважливіше в житті ми не можемо створити (талант, любляче серце, і тд), до цього можна лише наблизитись. Археолог завжди знаходить неочікувані речі.

Важливо усвідомити, що нас вчили ті, хто жити не вміють. Навколо постійно лунало «тобі не дано», так «не-даність» переходила з рук в руки. Батькам, вчителям було не особливо цікаво розвивати нашу унікальність, робили нас корисними, врешті це призвело багатьох до розгубленості.

Ця розгубленість про те, що зовнішній світ не може відповісти на внутрішні питання. Ми не знаємо які ми — будуємо свої замки з чужих креслень, а треба спочатку себе дослідити.

Археолог ні за чим не женеться, йому все цікаво, цікава історія. Цікавість до себе й самоцінність не здобуваються, вони відкриваються — через глибокий контакт і прийняття себе.

Отже, пізнання себе — це коли розвертаємось самі до себе, перестаємо шукати в зовнішньому світі важливі для нас речі, а знаходимо в собі те, що не треба покращувати.

Повне відео зі всіма сенсами можна послухати тут, раджу 🙌🏻

А ще на каналі вже зʼявились відео на тему «Як перестати хвилюватись, що люди подумають» і «Створюйте для тих, кому сподобається».

#знахідка #сенс

[Людина мисляча | підписатись]

Гори таять в собі якусь потаємну чарівність — підіймають над буденністю, вивільняють розум з полону нескінченних думок, звеличують мрії та прагнення. Серед них відчуваєш себе собою. Життя набуває більшого розмаїття кольорів, звуків, смаків, фактур. Гори варто прописувати для профілактики печалі та вигорання. Вони лікують розум, серце і душу.

Цим дописом ділюсь з вами кадрами красивого буття з мого першого кількаденного ретриту. А подивитись міні-фільм про нього можна тут, в моєму інстаграмі.

#натхнення

[Людина мисляча | підписатись]

Розіграш закінчено ✅

💎 Початок вибору переможця за 10 хвилин

Шлях до ретриту вже як його частина — ну ж бо так красиво за вікном 😍

З таким видом особливо приємно смакувати каву. Добре, що мою улюблену 25 Coffee Roasters для турки можна заварити навіть в потязі кипʼятком і не менш смачно вийшло.

Каву на будь-який смак та всі випадки життя за моїм промокодом philokava до 18 квітня можна замовити зі знижкою -15% (окрім дріпів, комбо, наборів) та безкоштовною доставкою від 350 грн на сайті 25 Coffee Roasters, до того ж у них багато новинок. Моя Colambia Finca El Paseo — одна з них, і вам бажаю знайти свою кавову любов ❤️

А ще, хочу нагадати вам про дві важливі речі:

🎁 вже в пʼятницю відбудеться розіграш будь-якої книги на ваш вибір + участь в моєму філософському клубі, беріть участь!

💬 з цього місяця до середини квітня в філософському клубі ми читаємо «Філософинь» — ще є вільні місця, приєднуйтесь!

А вже в наступному дописі поділюсь гірським натхненням 🏔️ ✨

Мої вихідні були сповнені метушні, але вже сьогодні я відправляюсь на весь тиждень до лісу та гір — у свій перший ретрит 🌿

Тому сьогодні ще розповім про щойно дочитану книгу, про яку я не можу мовчати, адже тепер хочу радити її прочитати кожному й кожній з вас 🙌🏻

І ймовірно, зникаю до наступного понеділка, аби не відволікаючись на телефон (окрім фото, відео, нотаток), максимально наповнитись за цей час енергією, натхненням і тишею — щоб вона із зовнішньої стала внутрішньою 😌

Роздуми про ентропію

Наш світ розпадається на шматки, розсипається на міріади дрібних уламків. Так було завжди, і так відбувається зараз.

Все прагне до хаосу, руйнації, розпаду, розділення, смерті. Світ в усій його всеохопності повертається до свого природного вихідного стану хаосу. Хаос — вічний супротивник Космосу — гармонії, порядку, упорядкованості. І в той же час, в давньогрецькій космології, власне, Космос виник з Хаосу. Вічний колообіг уробороса — змія, що кусає сам себе за хвіст. Руйнування, щоб народити новий порядок, який буде знову зруйновано в свій час. Так проявляє себе сам час, в якому водночас втілена ціла вічність і одна неповторна мить.

Наше життя, втілене в часі та матерії, підпорядковане в усьому цьому верховному закону ентропії. Метал вкривається іржею, одяг плямами, посуд тріщинами, людський організм наповнюється злоякісними клітинами. Все нове — це лише тонка риска на стрілі часу, початок зворотнього відліку, що веде все до свого логічного звершення, а згодом й завершення. В кожному немовляті — вже потенційний дорослий, в зимовій землі — весняні квіти, все це — також прояви ентропії, але ті, які ми визнаємо, бо вони ведуть до вершини життя.

Найбільше нас відштовхує і лякає те, що веде «по той бік», «донизу». Дитинство, яке так швидко хочеться перерости, минає, молодість теж, і навіть любов. Людські стосунки мають свій початок в зустрічі й кінець у повідомленні без відповіді, квитку в один бік, тиші на іншому кінці телефону. Мов два космічних тіла, що перетнулися серед безлічі випадковостей на якусь мить, аби потім відштовхуватись один від одного й розминутись. Врешті кожен все одно залишається сам на сам — з собою та цим дивним нам світом.

Інше імʼя хаосу — абсурд. Як писав А.Камю, людина така істота, що потребує й шукає сенсу, в той час як світ сам по собі порожній, безсенсовний. Ця напруга між потребою й відсутністю і створює відчуття, яке цей філософ назвав абсурдом. Тому кожна людина потребує створювати свій власний сенс й ним утверджувати саму себе, своє буття, створювати свій порядок з нічого, завчасно знаючи і приймаючи правила гри — його буде зруйновано, він зникне разом з людиною. І все для того, щоб дати дорогу іншим творити свої сенси, коли настане їхній час.

Мабуть, саме тому існує вічна боротьба поколінь, батьків-дітей, філософських концепцій, мистецьких течій і взагалі всього, що виникає у протилежність до вже існуючого. Всі, хто колись були лібералами, стали консерваторами. Все, що було колись бунтом, стало конформізмом. Мужні мудреці ті, хто стоять на лезі змін, хто утверджує свій тимчасовий порядок супроти вічного хаосу. Може, це й дурість з перспективу часу — віддавати власне життя за ідеали свого порядку. Та хіба цей світ рухався б далі, як би не такі відчайдухи?..

#роздуми

[Людина мисляча | підписатись]

Світ складається з протилежностей — так вважав давньогрецький філософ Геракліт, і це ж чудово ілюструє найскандальніший роман ХХ століття «Коханець леді Чаттерлей» Д.Г.Лоуренса

Жіноче — чоловіче, любов платонічна — любов тілесна, аристократ — простолюдин, творчість — техніка, природність — механічність, і врешті, навіть сам жанр бореться поміж філософією та белетристикою, що створює певну динаміку, чи як сказав би В.Єрмоленко, напругу між високим й низьким.

Та головною темою цього роману для мене є не лише тілесна любов, по якій впізнають та найбільше судять цей роман, а любов як така. Стосунки Чаттерлеїв починаються з любові інтелектуальної — «сама розмова мала першочергове значення: пристрасний обмін словами», він був вищий за будь-яку плотську любов, яка стала ніби зайвою. Врешті саме її нестача, як органічної частини взаємин між чоловіком та жінкою, згодом стане тригером до прагнення любові чуттєвої, в якій «голова буде відсутня». Навпаки, Конні, вона ж леді Чаттерлей, згодом каже: «чуттєвість потрібна навіть для того, щоб чистити розум і прискорювати його діяльність».

«Коханець леді Чаттерлей» невипадково винесений в саму назву книги. Вона — шляхетна леді, він — єгер, «лише коханець», але саме на цьому контрасті їхніх походжень він стає для неї відкривачем нової terra incognita — природної, чуттєвої, на межі з тваринною, любові. Вона дає їй свободу — танцювати під дощем (моя улюблена сцена і в книзі, і в екранізації), розпоряджатись своїм вільним часом, своїм тілом, взагалі обирати з ким кохатись і як жити своє життя.

І все було б добре (і можливо, буде за межами останньої сторінки роману), як би ця пристрасна любов між леді та її коханцем змогла б пробити скляний ковпак між нею і ним, та навіть між їхніми душами та їхніми тілами, статевим органам яких вони відсторонено дають імена. Навіть крізь стогони любовної втіхи, монотонно, як індустріальні звуки, що слугують в романі тлом, звучить самотність та відчуження. Два тіла, ненадовго обʼєднані в пристрасті, знову як атоми розпадаються нарізно кожен в свій окремий світ. Винна в цьому індустріалізація й механізація світу чи самі люди — питання залишається відкритим до роздумів.

Для мене ж цей роман не сприймається як позачасовий, адже деякі з поглядів того часу видаються неактуальними (про секс, жінок, класову нерівність), але дух свого часу (Англії після Першої світової війни та революційних ідей З.Фройда) — він вдало передає.

⭐️4/5
📌теми: любов, секс, природа, відчуженість, індустріалізація

Вдячна за цю книгу Видавництву Старого Лева, а за неймовірні ілюстрації студії Аґрафка — вони дуже влучно доповнюють роман ❤️‍🔥

#книжкове

[Людина мисляча | підписатись]

Філософія — це виключно чоловіча справа, чи в ній є місце і жінкам? Історія своїм прикладом стверджує перше, проте, на щастя, сучасність потребує відкривати й чути жіночі голоси також.

Одразу 6 самобутніх філософинь звучать в унікальній збірці «Філософині» від видавництва «Печера Платона» — це антологія філософських текстів авторства видатних жінок XVII–XIX століть, уперше опублікованих українською мовою. Саме їй буде присвячено новий потік мого філософського клубу «Людина мисляча».

Завдяки цій збірці ви не лише відкриєте для себе одразу 6 філософинь (Сожурне Трус, Гарієт Тейлор-Міл, Гарієт Мартіно, Франсіс Павер Коб, Марґарет Кавендіш, Мері Шеперд), але й пізнаєте безліч тем від прав людини до метафізики. Тому запрошую вас до спільного читання та обговорення «Філософинь».

Протягом березня та частини квітня ми будемо читати (кожен самостійно) і паралельно обговорювати в групі клубу (за бажанням), а в квітні зустрінемось невеликою і затишною групою, щоб обговорити текст разом на основі спеціально підготовлених мною цікавих питань та міні-лекції по темі.

Фінальна онлайн зустріч-обговорення відбудеться на ваш вибір у вихідний або будній день:

✨четвер, 17 квітня, з 18 до 21 год (з перервою 10-15 хвилин посередині);
✨субота, 19 квітня, з 18 до 21 год (з перервою 10-15 хвилин посередині).

Вартість участі в 3-х годинній зустрічі — 500 грн (оплата на мій ФОП). У неї входить участь в жвавих онлайн-обговореннях в колі однодумців, доступ до телеграм-групи клубу щоб ділитись враженнями від тексту по ходу читання, отримання запису зустрічі та презентації по ній, а також моя міні-лекція по темі на початку зустрічі.

Клуб веду я, Варвара Лозко — філософиня за освітою. А стати частиною клубу може будь-хто з вас, незалежно від освіти та сфери діяльності, але кому цікаво мислити й шукати відповіді на різноманітні філософські питання.

Кількість місць обмежена і частина з них вже зайнята постійними учасниками клубу (їхні відгуки про участь — тут), тож поспішайте зайняти своє!

Щоб приєднатись до клубу, ставте «➕» в коментарях під цим дописом або пишіть напряму мені @varvara_bosco 💌

*в дописі використана картина “Reading” Berthe Morisot, 1873

🎁 Розіграш на честь 1 року мого каналу

Дарую вам будь-яку книгу на ваш вибір (вартістю до 500 грн) + участь в моєму філософському клубі в будь-який місяць✨

Умови розіграшу:

▪️ Бути підписаними на мій канал «Людина мисляча»
▪️ Поділитись цим або будь-яким цікавим вам дописом з мого каналу з близькою вам людиною;
▪️ Натиснути внизу кнопку «Брати участь».

Імʼя переможця(-ниці) зʼявиться через бот тут автоматично за десять днів, 21 березня, о 12:00 (відправка виграної книги лише по Україні).

Хай щастить! ☺️

Кількість переможців: 1
Дата завершення: 21.03.2025 12:00

🎉Рівно рік тому в цей день народилась Людина мисляча

Для мене це стало чимось більшим, ніж просто канал. Це простір мислення, спостереження, натхнення, середовища однодумців та просто цікавих людей, бо саме з людей — кожного з вас складається цей канал. І за що я вдячна кожному й кожній з вас — не лише за присутність (як стоянні при самій суті), але й за залученість в усе те, чим я ділюсь з вами — філософією та самим життям, для якого філософія є інструментом пізнання.

Дякую що ви тут. Дякую що читаєте. Дякую за кожну реакцію, коментар, поширення моїх дописів ❤️

В знак вдячності дописом нижче проведу особливий розіграш — переможцю(-ниці) подарую будь-яку одну книгу на його/її вибір вартістю до 500 грн + участь в моєму філософському клубі «Людина мисляча» у будь-який бажаний місяць.

А в цьому ж дописі окрім свого першого на каналі ділюсь з вами одним з кадрів неймовірної зйомки, яка вчора зі мною відбулась✨

Жінкою не народжуються — нею стають

Саме так вважала Симона де Бовуар, по аналогії з поглядом її інтелектуального та еротичного партнера Жан-Поля Сартра про те, що людина спочатку існує, а тоді вже кимось стає, втілюючи свою сутність власним буттям.

Не лише в Міжнародний день боротьби за права жінок вважаю важливим говорити про філософські погляди на жінку від Симони де Бовуар (бо хто, як не жінка, мудра й освічена жінка, може в повній мірі судити на цю тему). Її головний твір «Друга стать» став не лише «Біблією фемінізму», але й дав мужність багатьом європейським жінкам жити своїм справжнім життям, вільним від стереотипів та суспільних поглядів. Сама його назва вказує на те, яке місце було визначено для жінки історією, культурою, релігією, політикою — вторинна відносно чоловіка, відчужена від права бути першою не лише відносно чоловіка, але й самої себе.

Свобода жінки обмежена її головною роллю — дружини та матері. Історично ці ролі були основними, вони забирати весь час та можливість жінки на те, аби бути собою й реалізовуватись професійно. Навіть нерівномірність домашніх обовʼязків переважала в кількості для жінки, і ця несправедливість, на жаль, досі супроводжує чимало шлюбів. Інші прояви нерівності між чоловіком та жінкою С.де Бовуар досліджує через сфери біології, історії, психоаналізу, саме виховання хлопчиків і дівчат, а також викриває міфи про менструацію, цноту, сексуальність, материнство, проституцію, шлюб і тд.

На завершення «Другої статі» Бовуар уявляє світ майбутнього, де всі жінки та чоловіки будуть рівноправні між собою у вихованні, освіті, роботі, сексі, шлюбі, народженні (або не народжені дитини, тобто мати свободу обирати). Дуже хочеться вірити, що попри ті великі зміни, що вже відбулись між виданням цього твору філософині (1949) до нашого 2025 року, ми можемо досягти ще більшого рівноправʼя, в якому і чоловік і жінка будуть мати змогу не лише існувати, але й бути собою в повній мірі незалежно від обставин.

Додатково ділюсь з вами епізодом від мого улюбленого Kult: Podcast — «Бовуар: фемінізм, вільне кохання, український слід» (так-так, уявляєте, Бовуар тонкими лініями повʼязана з Україною).

#філософія_ЛМ #знахідка

[Людина мисляча | підписатись]

Трішки із запізненням, але повертаюсь на канал після вихідних 🤍

Цього тижня у мене грандіозні плани: розповісти про прочитану «Коханець леді Чаттерлей», читану зараз книгу О.Ленґ, новий потік філософського клубу, розіграш на честь завтрашнього особливого (для мене) дня, а ще із зумисним запізненням — про одну з найважливіших феміністок і її думки з цього приводу (в день 8 березня і без мене було всюди написано й сказано чимало важливого, але я як філософиня теж промовчати не можу).

Про останнє — ділюся в дописі нижче👇🏻

Про фільм «Малена» (2000)

Напередодні Міжнародного дня боротьби за права жінок ділюсь з вами одним зі своїх улюблених фільмів про сильну жінку — Малену.

Жінку, яку наскільки жадали чоловіки, настільки ненавиділи інші жінки. Вона опинилась між двох вогнів — хіті та мізогінії, ставши яблуком розбрату для цілого містечка. І не тому, що вона вчинила якісь аморальні дії, ще до суда вона була засуджена людським натовпом — сірим, байдужим, і водночас жорстоким.

Засуджена за красу, молодість, свою справжність. Як в міфі Платона про печеру люди не здатні були дивитись на речі самі по собі, лише на їхні тіні, відображені на стіні, так і жителі цього забутого Богом містечка були не здатні сприймати красу Малени. Вона викривала в них їхню потворність, з якою вони відчували себе собою — скільки задоволення від пліток, наклепів, облудних та лицемірних поглядів на неї.

Апогеєм людської жорсткості, яка не знає ані міри, ані відповідальності, стає сцена публічного побиття Малени. І хоча це був напад кількох жінок, але це був гріх кожного і з тих, хто брав в цьому участь, і тих, хто не брав, будучи мовчазними і жорстокими спостерігачами. Людське зло ніби тим більше отримує легітимізації, чим більше цих пасивних спостерігачів.

Сила ж Малени не лише в тому, що вона не зламалась, коли її ламали. Вона знала собі ціну, своїй вірності, своїй любові. Її сила проявляє себе і у тому, що Махатма Ганді назвав «ненасильницьким спротивом», у неї ж це гордо піднята голова, що здіймається вище безликого натовпу, але яка залишається в контакті з власною реальністю, хоч і подекуди жорстокою.

Показовим є те, наскільки іншу маску одягає цей безликий натовп, коли поруч з головною героїнею зʼявляється її чоловік, і коли вона втрачає свою головну зброю — молодість та красу. Вона стає ніби «своєю», але водночас відчувається, наскільки внутрішньо все одно пролягає прірва між нею і ними всіма. Бо навіть втративши красу ззовні, вона зберегла її всередині себе, незнищенну.

Натовпу байдуже, чи це мудрець, як Сократ, готовий відстояти свою правду ціною життя, чи це жінка, яка вміє і береже свою вірність попри все. Будь-яка інакшість має бути знищена. Захоплює те, як лише 12-річний головний герой попри свої сексуальні фантазії, властиві його віку, єдиний бачить і сприймає Малену чистою в своїй красі. Чистою від упереджень, злоби, брудної хіті, властивої самим поглядам самців цього обмеженого містечка. Бо як сказав адвокат на суді, її злочин був лише в її вроді.

#кіно_ЛМ

[Людина мисляча | підписатись]

Як же я радію кожній-кожній філософській книзі, яка виходить зараз українською мовою!

Ще більше радості, якщо така книга повʼязана з найбільш близьким мені філософським напрямком екзистенціалізму. Взагалі вважаю, що в цій філософії кожна людина може знайти відповіді на свої найважливіші питання буття — хто ми, люди?, у чому сенс нашого буття?, що таке життя/любов/смерть/віра і тд?

Саме навколо останнього, але найважливішого питання для людини, яка вірить в Бога, зосередженні розмірковування датського мислителя XIX століття С.Кʼєркеґора в книзі «Страх і трепет. Діалектична лірика», яка щойно вийшла у видавництві «Апріорі». Саме він став передтечією екзистенціалізму, піднявши питання існування людини в абсурдному світі. Для нього, як для релігійного філософа, відповідь на це питання можливе, якщо «вірити силою абсурду».

У творі «Страх і трепет» С.Кʼєркеґор всебічно інтерпретує жертвопринесення Ісаака, яке здійснив його батько Авраам, і на тлі цього біблійного сюжету порушує ґрунтовні проблеми моральної філософії та богослов’я, зокрема проблематику Бога й віри, етики й моралі, пристрасне ставлення до віри «Лицаря віри» (який виходить за рамки етичного у своїй ірраціональній, але всеохопній вірі) на противагу «Лицареві нескінченності» (який не готовий у своїй вірі стикнутись з екзистенційного самотністю та нерозумінням оточуючими людьми). Потужний твір, який раджу до знайомства всім, хто готовий зустрітись обличчям з власним страхом і трепетом у питаннях віри.

Замовити «Страх і трепет» С.Кʼєркеґора можна на сайті «Апріорі» вартістю 380 грн за цим посиланням 🙌🏻

#рекомендація #книжкове #філософія_ЛМ

[Людина мисляча | підписатись]

В новій квартирі одне з моїх місць сили й натхнення — книжкова полиця, особливо частина з книгами улюбленого видавництва «Апріорі», яких стає все більше й більше ❤️

Маю кілька новин, повʼязаних з ними, якими хочу поділитись і з вами:

1️⃣якраз сьогодні у них зʼявилась в продажі вперше видана українською книга датського філософа С.Кʼєркеґора «Страх і трепет», раджу звернути на неї увагу, особливо якщо вам близький екзистенціалізм, а я незабаром ще детальніше про неї розкажу;

2️⃣незабаром друком вийде нова книга Ролло Мея (памʼятаєте, я писала на каналі про його «Сміливість творити»?), і крім того, що ця книга сама по собі дуже особлива в темах, які в ній підіймаються, я пишаюсь тим, що маю причетність до її українського варіанту, згодом все розкажу;

3️⃣ «Апріорі» бере участь у конкурсі культурно-мистецьких проєктів, спрямованих на випуск книжкової продукції від Українського інституту книги, і тому дуже важливо підтримати їхні видання: 21-001, 21-002, 21-003, 21-004, 21-005, 21-006, 28-001, 28-002, 28-003, 28-004, 28-005.

Прошу вас проголосувати за вподобану книгу шляхом заповнення цієї анкети (голосувати можна до 7 березня, 17:00). Разом з видавництвом дякуємо всім, хто це зробить!

А ще маю думку розіграти для вас якусь філософську або художню книгу «Апріорі», може маєте побажання яку саме хотіли б?

Туманно-сніжна Одеса з висоти пташиного польоту, а точніше, зі студії одеської художниці Ксенії Стоянової, до якої мені пощастило потрапити вчора на майстер-клас. Ділюся з вами натхненням✨

#натхнення

[Людина мисляча | підписатись]

Сьогодні, в останній день зими (нарешті!), ділюсь найактуальнішими дописами на каналі за останні три місяці:

🔗 Практика з «Атомних звичок» [опанувати]
📘 Книга-відкриття «Філософині» [переглянути]
♾️ Роздуми про життя та смерть [порефлексувати]
🍿 Філософські ідеї в фільмах Девіда Лінча [розібратись]
🎨 Про сміливість творити [читати]
🎦 Розбір серіалу «Сто років самотності» [дивитись]
🖼️ Про філософію мовою мистецтва [пізнати]
📜 Мої останні слова [дізнатись]
🕰️ Про книгу «Часосховище» [пірнути]
✨ Натхнення з оперного театру [отримати]

А чи є у вас побажання на які філософські й навколо цього теми ви хотіли б частіше бачити дописи на моєму каналі в наступні три місяці?

[Людина мисляча | підписатись]

Привіт, мої дорогі люди мислячі! Нарешті я повертаюсь на канал 🙌🏻

Вибачте, що так спонтанно і без попередження зникла, це було зовсім незаплановано, але абсолютно необхідно мені. Не писала і коли повернусь, бо в моменті не розуміла, скільки точно часу потребуватиму.

Це були дуже непрості два тижні, які почались з того, що у день лекції про любов я сильно захворіла (кашель досі ще лікую). Крім фізичного здоровʼя, посипалось ментальне — пережила дуже непрості панічні атаки і взагалі... Все це на фоні накопиченої втоми, стресу, річниці повномасштабного, прильотів по енергетиці і постійних відключень світла, непростого, але потрібного рішення закрити свій книжковий клуб, написання дуже важливого текст (про який розкажу, щойно можна буде!), а ще вже остаточне рішення про переїзд в іншу квартиру, пошук, і власне, сам переїзд.

А ось так як на фото виглядає мій новий дім — ідеальне місце для читання і життя в 6 хвилинах пішки від моря — кайф 🤍

Вже з понеділка повертаюсь на канал в звичному режимі, а поки трішки оголошень:

✨хто бажає, можна придбати в записі мою лекцію про щастя і/або про любов — обидві дуже класні (не лише на мою думку, але й тих, хто на них був);
✨хто хотів би приєднатись до останнього потоку мого книжкового клубу по «Польові дослідження українського сексу» О.Забужко, дайте знати, і я напишу вам щойно ми обговоримо «Коханця леді Чаттерлей» в наступні вихідні;
✨філософський клуб в силі (тепер він навіть в моєму більшому пріоритеті) — в ці вихідні будемо обговорювати щастя і дружбу по Арістотелю, а в березні беремо для спільних читань та обговорення збірку від видавництва «Печера Платона» — «Філософині», тому теж чекайте анонс цього особливого потоку, на якому я чекаю всіх бажаючих.

Дякую, що не тільки не відписались за час моєї відсутності на каналі, але й пришли нові люди. Ціную вашу присутність тут й довіру 🙏🏻

На звʼязку!

Принесла вам кілька валентинок від філософів та філософинь 💘

Від себе ж бажаю, аби любов у всіх її формах та проявах була основою вашого життя, стосунків, пізнання, мрій, дій.

І для всіх бажаючих пізнати любов глибше, запрошую на свою філософську лекцію про це вже завтра, о 12 год✨

#філософія_ЛМ #натхнення

[Людина мисляча | підписатись]

Чи вміємо ми слухати?

Не просто на фоні — якихось справ чи власних думок, а по-справжньому, зробивши слухання активним і єдиним процесом в одному часовому відрізку. Цілком розчинитись в музиці, розрізняти різні інструменти, а потім навпаки зібрати їх всі воєдино в суцільний потік музики, дозволивши йому себе нести, і просто бути в моменті✨

Для вашого натхнення ділюсь своїм вчорашнім вечором — фото з одеського оперного театру, а відео — з концерту живої музики до кінофільмів:
— «Хрещений батько» (1972)
— «Літа молодії» (1958)
— «Охоронець» (1992)

Спробуйте і ви наступного разу просто послухати те, що буде лунати — музика, спів пташок, звуки міста, тиша…

#натхнення #практика

[Людина мисляча | підписатись]

Одним з найважливіших книжкових відкриттів минулого року для мене стала збірка прози Симони де Бовуар «Ошукана жінка», і власне видавництво Snowdrop, в якому вона вийшла.

Тепер я отримала від них ще дві нові книжечки:

��«Усе побачиш, коли пригальмуєш. Правила виживання у метушливому світі» Г.Сунім — книга відомого корейського філософа дзен-буддиста, який в короткій Twitter(X)-формі ділиться надихаючими роздумами на 8 нескінчених по сенсам тем: відпочинок, поміркованість, пристрасть, стосунки, любов, життя, майбутнє, духовність. Через кожну з цих глав проходить ідея сповільнення та спостереження, аби вхопити найважливіше, і лишити його в собі серед цього метушливого світу.

��«Про любов» — збірка есеїстики, присвячена темі любові, де під одною обкладинкою зібрані невідомі твори відомих світових (О.Генрі, О.Вайлд, В.Вулф, А.Крісті та інші) й українських класиків (Леся Українка, О.Кобилянська, Ю.Винничук). Сучасне розуміння любові у цій книжечці доповнює своїми есеями О.Фреймут.

До речі, маленький спойлер: незабаром у видавництві вийде новий роман С.де Бовуар «Глянцеві картинки», який особисто я вже дуже чекаю 😍

А для вас, моїх підписників, на всі книги видавництва Snowdrop діє знижка -25% протягом тижня, тобто до 19 лютого включно. Щоб скористатись нею, пишіть в директ видавництва в інстаграмі промокод мого імені — Варвара.

#книжкове

[Людина мисляча | підписатись]

Філософія про любов: від ідеї — до практики

Саме цій темі буде присвячена моя нова лекція — така собі валентинка мудрості для вас на честь Дня закоханих 🥰

Її метою є не лише дати вам загальне уявлення про те, як філософи від Платона до Фромма (і далі) розуміли любов на рівні ідеї, але й дати практичні поради в мистецтві любові. І все для того, аби розширити та поглибити ваш досвід любові ❤️‍🔥

Лекція відбудеться в онлайн-форматі вже в цю суботу, 15 лютого, о 12 годині (тривалістю 1-1,5 год). Запис буде.

Вартість участі: 300 грн.

Щоб приєднатись, просто ставте «➕» або пишіть напряму мені @varvara_bosco 💌