Вітаю Вас у книгарні OTIUM

📚 Тут Ваше дозвілля не пройде марно.
В каталозі вже понад 500 ексклюзивних, дефіцитних і фундаментальних книг. На тему філософії, теології та історії.

🧭 Для Вашої зручності створений сайт, а також додано пошук по хештегах.

Підписуйтесь, читайте і поширюйте знання!

Як святкували великдень в армії Української Народної республіки🇺🇦.

☦️Великдень завжди був особливим святом, навіть у суворих умовах війни. Попри важкі фронтові будні, вояки намагались зберегти духовні традиції, які були важливою частиною української культури.

🙏Святкування Великодня починалося з богослужінь. У багатьох підрозділах служби проводили польові капелани — військові священники, які супроводжували армію. Часто імпровізували вівтар просто неба або в наметах. Особливою шаною користувалася традиція освячення пасок, яєць та іншої святкової їжі, навіть якщо продукти були скромними, солдати обов’язково дотримувалися ритуалу.

🗡️Один із зворушливих моментів — обряд братання на Великдень: воїни вітали один одного словами «Христос воскрес!» — «Воістину воскрес!», обмінювалися крашанками й дарували символічні подарунки. У такі миті відчувалась справжня єдність духу й віра в перемогу.

🏳️ Великдень також був нагодою для короткого відпочинку, хоча іноді бойовім дії не дозволяли повноцінно відсвяткувати. Але навіть в окопах, під звуки пострілів, українські вояки згадували про Бога, рідну землю та близьких.

Христос воскрес!✝️

📷Урочисте підняття державного прапора вояками Української Національної Армії🇺🇦.

📍М.Ріміні ⏰️1946р.

📷Добірка фотографій українських добровольців дивізії "Галичина"🇺🇦

📷Підхорунжий Січових Стрільців Тадей Ковалик з полоненими кубанськими козаками.

📷Січові стрільці🇺🇦 грають у сніжки.

📍с. Верин ⏰️Лютий 1916р.

📷Командири Українського Визвольного Війська🇺🇦 радяться з німецькими офіцерами щодо плану відбиття атак союзників.

📍Нормандія ⏰️1944 рік.

📷Демонстрація в підтримку української державності❤️.

📍Київ⏰️1918р

❗️Друзі,хочу вас запросити до нашого нового проекту ✙History_of_war✙🔫.

Тут ви побачите:

🟢Унікальні фото і відео матеріали📷.

🟢Цікаві історії з фронтів📣.

🟢Історії найкращих полководців🗡️.

🟢Та багато іншого🏳️.

🔗Долучитися

Поїзд дружби🇺🇦.

🤍🤍🤍🤍🦁❤️⚔️🤍🤍🤍🤍
🗺У липні 1992 року до Севастополя прибув так званий «Поїзд дружби» —група українських активістів, здебільшого представників УНА-УНСО та інших патріотичних організацій. Їхня мета була символічно та політично важливою: продемонструвати український суверенітет над Кримом та підтримати українське населення півострова у перші роки незалежності.

😡Однак візит обернувся напруженим протистоянням. Командувач російського Чорноморського флоту адмірал Касатонов заявив, що Севастополь – закрите місто і він не пустить туди "екстремістів–бандерівців".

✍️У відповідь центральний провід УНА–УНСО відправив командувачу телеграму: "Виїжджаємо, зустрічай. Цілуємо. Твоя УНСО"

🏳️Цей епізод став раннім сигналом про глибокі суперечності у питанні Криму, які, на жаль, не були вчасно вирішені. Поїзд, який мав стати мостом дружби, перетворився на символ конфлікту, який відлунює й донині.

«Українська Національна Єдність» - націоналістичне об'єднання, побудоване на основі традиціоналізму та авангардному націоналізмі. Виступаємо за здоровий глузд, збереження української ідентичності, православного індексу населення та готові пліч-о-пліч вести боротьбу з лібералізацією.

Вступай в ряди Української Національної Єдності! Стань частиною майбутнього!

👇👇��

https://t.me/ukrnatunt
https://t.me/ukrnatunt
https://t.me/ukrnatunt

Українська Національна Єдність

📷Свято з нагоди складання присяги українських льотчиків в люфтваффе✈.

📍м.Єгері ⏰️1944р

Українська культура – не лише борщ та пампушки.

На каналі "Гетьманська Грамота" Ви знайдете:

Рецепти страв із «Енеїди»

Словник благозвучних слів

Картину українця, яку боявся весь Петербург

Чи згадують про українців перші християнські автори?

Поширюємо, зокрема, й пісні, вірші, архітектуру та живопис доби козацтва й української минувшини загалом.
І ще багато іншого!

Культура оживає тут: [https://t.me/Hramota1]

📷Вояк УПА🇺🇦 Данило Шумук на зустрічі з президентом США Рональдом Рейганом.

⏰️10 грудня 1987р.

Данило провів 42 роки свого життя в радянських таборах.

📷Демонтаж міжконтинентальних балістичних ракет і пускових шахт 43 ракетної армії, що базувалась на території України📍.

⏰️1992р.

📷Полковник Євген Коновалець(сидить четвертий з права) після звільнення Києва від більшовиків.

📍Київ ⏰️1918р.

📷Президент Лівії Муаммар Каддафі та президент України Віктор Ющенко вшановують пам'ять жертв голодомору.

📍Київ,⏰️2008р

⚔️Вояки українізованого 34-го армійського корпусу (1-й український корпус) тоді ще генерал-лейтенанта Павла Скоропадського❤️.

📍Меджибіж, вересень 1917 р.

🪖Рейхсфюрер СС Генріх Гіммлер під час огляду 14-ї гренадерської дивізії СС «Галичина»🇺🇦.

45 875 українців у складі Королівських збройних сил Канади під час Другої світової війни.🇺🇦🇨🇦

Під час Другої світової війни майже 46 тисяч українців воювали у складі Королівських збройних сил Канади, виконуючи важливі військові завдання.

Українська імміграція до Канади розпочалася ще в кінці XIX століття, коли перші хвилі переселенців прибували в Північну Америку в пошуках кращого життя. Канадський уряд сприяв цьому процесу, оскільки країні потрібна була робоча сила для розвитку сільського господарства та індустрії. На момент початку Другої світової війни українська діаспора в Канаді налічувала понад 1 мільйон осіб.

Внесок діаспори у воєнні зусилля
На початку війни українці в Канаді опинилися перед складним вибором — вступити в канадські збройні сили, підтримуючи Велику Британію, чи уникати конфлікту через суперечливе ставлення до британської корони. Проте, велика частина української спільноти вирішила підтримати союзників у боротьбі з фашизмом. Переважно вони служили в сухопутних військах, ВМС та ВПС Канади, а також брали участь у важливих оборонних операціях.

Під час мобілізації Королівські збройні сили Канади (RCAF) активно шукали новобранців, і українська діаспора відіграла важливу роль в поповненні особового складу. Багато українців, що приїхали до Канади раніше, вже були інтегровані в канадське суспільство і прагнули довести свою лояльність новій батьківщині.

Бойові підрозділи та служби
Українці в складі Королівських збройних сил Канади брали участь у різних бойових операціях. Їх можна було знайти в армійських підрозділах, танкових батальйонах, авіаційних частинах. Вони відзначилися у битвах за Нормандію, Італійську кампанію, а також у бойових діях на Тихоокеанському театрі. Чимало з них служили в складі Королівських військово-морських сил Канади, виконуючи ключові завдання у Північній Атлантиці.

Підготовка та навчання
До того як вирушити на фронт, українці разом із іншими новобранцями проходили підготовку на військових базах у Канаді, таких як Кемп Борден чи Валкартьє. Там вони вивчали тактику піхотних боїв, артилерійське мистецтво та авіаційні маневри. Часто їх відправляли до Великої Британії для проходження додаткових навчань перед участю у бойових діях у Європі.

Українці брали участь в:

•Битвах в Північній Атлантиці.

•Нормандській операції (1944 рік).

•Італійській кампанії (1943-1945 рр.)

Після закінчення Другої світової війни багато українців, що служили в Королівських збройних силах, повернулися до мирного життя. Проте їхній досвід на фронті залишив глибокий слід. Для багатьох це стало символом остаточного затвердження українців як рівноправних громадян Канади.

Бій під Проскуровом.

8 червня 1919р.

Німецькі військові перед Софійським собором у Києві.

Весна 1918 року.

Вулиці Харкова,прикордонник на коні перевіряє документи стороннього спостерігача.

Козаки та старшини 3-ї Залізної дивізії Армії УНР відпочивають між боями.

1920 рік

Василь Вишиваний та кіннота запорізької дивізії полковника Петра Болбочана.

1918р. Олександрівськ.

Перший українець який здійснив навколосвітню подорож.

Юрій Лисянський-нащадок давньої шляхетної козацької родини з Ніжина, був одним з організаторів першої в історії Російської імперії навколосвітньої подорожі.

шлюп «Нева» під його командуванням першим повернувся до Кронштадта, на 13 днів випередивши шлюп «Надія», яким командував Адам Йоганн Крузенштерн у згаданій подорожі. Прізвищем Лисянського назвали острів на Гаваях, півострів, протоку та річку на Алясці, гору на Сахаліні. На відміну від Крузенштерна, ім’я українського мореплавця і мандрівника, дослідника, лінгвіста, географа, етнографа, океанолога, картографа та першого вітчизняного письменника-мариніста тільки тепер проходить шлях від забуття до визнання.

Юрій Лисянський навчався старанно. Особливо юнакові давалися географія, астрономія та математика. Виявив здібності майбутній мореплавець і до вивчення іноземних мов, картографії та малювання.

У травні 1788 року 15-річний Юрій Лисянський достроково закінчив курс навчання, отримав перший офіцерськйй чин мічмана і був зарахований у штат Балтійської ескадри, - розповів Олександр Морозов. - А вже у липні 1789 року він прийняв «бойове хрещення» у своїй першій морській битві зі шведською ескадрою при острові Гоґланд.

Після служби на Балтійському флоті та отримання чину лейтенанта у складі групи з 16 найкращих випускників кадетського корпусу його відрядили волонтером для набуття досвіду на британський флот. Протягом шести років Юрій Лисянський не тільки вдосконалював навички у мореплавстві, але й багато подорожував - до південного краю Африки, островів Карибського моря та Індії, до берегів США, де й познайомився з першим президентом та творцем американської Конституції Джорджем Вашингтоном. Лисянський самотужки досконало вивчив англійську мову.

Юрій Лисянський став першим навколосвітнім мореплавцем українського походження, здійснивши при цьому низку географічних відкриттів. У 1820 році король Швеції нагородив його лицарським орденом Меча за успіхи в мореплавстві.

Утім подальша кар’єра мореплавця не склалася, на відміну від його соратника Івана Крузенштерна, який дослужився до чину адмірала та директора Кронштадтського кадетського корпусу.

Причиною стане неприязне ставлення керівників адміралтейства персонально до українця. Тодішній командувач морського флоту етнічний німець адмірал Василь Чічагов не приховував зневажливого ставлення до «малороса» Лисянського і заперечував будь-які його наукові заслуги. Останньою краплею, що переповнила чашу терпіння Юрія Федоровича, стало майже шестирічне зволікання з виданням його книги «Путешествие вокруг света…»

3-я Залізна дивізія Армії УНР.Другий зліва - полковник Павло Шандрук.

1920р.

Підрозділ кінноти Галицької армії демонструє відбиття атаки ворожого літака.

1919р.

Вбивство Дем’яна Ганула в Одесі

Сьогодні, 14 березня, вранці в Одесі застрелили відомого активіста, громадського діяча та волонтера Дем’яна Ганула.

Вбивство сталося близько 10:30 на Олександрівському проспекті, у Приморському районі Одеси. Очевидці повідомляють про два постріли. Стрілець втік з місця злочину. Наразі правоохоронці встановлюють обставини події та ведуть пошуки нападника.

Міністр внутрішніх справ Ігор Клименко заявив, що взяв розслідування під особистий контроль.

Дем’ян Ганул - деський активіст, волонтер, блогер, зоо- та екозахисник. Засновник і керівник ГО «Вуличний фронт». Учасник Революції Гідності та подій 2 травня 2014 року в Одесі. Екс-керівник силового блоку «Правого Сектора» в Одесі (2014-2016).

Висловлюємо співчуття рідним і близьким. Вічна пам’ять!

Щедрий вечір в притулку Українських січових стрільців у Львові. У центрі сидить Іван Франко.

1916-й р.

Група вояків УПА оглядає околиці.

Приблизно 1944-й рік

Група вояків УПА в Карпатах під час рейду.

1946-1947 роки

Полковий стяг 2-го Запорізького пішого полку із написом: «З вірою твердою в конечну перемогу вперед за Україну».

Стяг цей подарували мешканці Охтирки та повіту (Харківської губернії) як подяку за звільнення від більшовиків.

» Бастіон «
–•–
Презентуємо вам папку "Бастіон" - символ українськості та національного духу.
Це місце, де єднається віра у свою націю, воля до перемоги та пристрасна любов до держави.
У цій папці ви знайдете багато різноманітних каналів, що пропагують національну гордість, традиції та культуру.
–•–
Приєднуйтеся до папки "Бастіон" та станьте частиною великого українського національного руху, що живе сьогодні й завжди!

{ Приєднатися }

Петро Дяченко - командир 1-го кінного полку Чорних Запорожців(чорношличників)

1921-22 р. в таборі для інтернованих.

Вільгельм фон Габсбурґ(Василь Вишиваний) із митрополитом
Андреєм Шептицьким.

Львів, 1917р.

Залишки від вибухівки, замаскованої під коробку цукерок, якою було вбито полковника Євгена Коновальця.

Роттердам, 23 травня 1938 р.

Генерал-полковник армії УНР Михайло Омелянович-Павленко і генерал-хорунжий Всеволод Петрів з побратимами під час Різдвяних свят у таборі Соммер-Касерне.

1948р.

Голова організації українських націоналістів Андрій Мельник та його дружина Софія в кедровій палаті.

1929р.

Козацький загін української держави.

1918 рік

Гетьманська Шабля - це об'єднання людей з правими поглядами.

Вас вітає "Гетьманська Шабля". Це канал про історію нашої неньки України. Тут ви знайдете цікаві пости про Гетьманат та про всю історію України.

Разом зробимо Україну сильною та вільною.Одна навік від Сяну по Кавказ.

БОГ!ГЕТЬМАН! УКРАЇНА!

Я переконаний, що Україна може існувати виключно у формі гетьманства
–Павло Скоропадський .

Щиро Вас запрошую до каналу, Ви не пожалкуєте.
Приєднуйся до нашого руху щоб відродити могутність нашої Батьківщини.

Гетьман @halytskyin

|Гетьманська Шабля
|Гетьманська Шабля
|Гетьманський Шабля

Боротьба триває.

Вже 3-й рік воїни збройних сил України як і 100 років тому захищають нашу державу від нео-більшовицької навали зі сходу.

О 3:40 24 лютого 2022 року президент російської федерації В.В.Путін оголосив про проведення спеціальної військової операції, з нібито метою "демілітаризації та денацифікації України".

Вже за кілька хвилин почалися ракетні удари по всій території України, у тому числі неподалік від Києва. Російські війська вдерлися до України поблизу Харкова, Херсона, Чернігова, Сум, увійшовши з Росії, Білорусі й тимчасово окупованого Росією Криму.

По російській традиції росіяни не цуралися чинити масові військові злочини,зокрема проти цивільного населення.

Можна провести паралелі між російським вторгненням 2022 року та більшовицьким 1918 року.Під час штурму міста більшовиками застосовувалася хімічна зброя, був проведений масований артобстріл (до 15 тис. снарядів) а коли більшовики увійшли в місто влаштували там кривавий терор,грабуючи та вбиваючи місцевих жителів,славне місто руських князів перетворилося в пекло.

Були розстріляні представники інтелігенції, вояки та цивільні громадяни. За різними підрахунками, жертвами різанини стали від 2 до 5 тисяч осіб. Серед вбитих були київський митрополит Володимир, генеральний секретар земельних справ УНР Олександр Зарудний, член Центральної Ради Ісак Пугач. Було страчено близько тисячі офіцерів та генералів: Б. Бобровський, А. Разгон, Я. Сафонов, Н. Іванов, Я. Гандзюк та інші.

І зараз ми хочемо подякувати кожному військовому який захищає нашу державу від знищення.

Слава Україні!

Слава нації!

Як формувалася українська армія.

Після Лютневої революції хвиля національного відродження охопила Російську імператорську армію, в якій служили майже 4 млн українців. З ініціативи Українського військового клубу ім. гетьмана Павла Полуботка, заснованого поручником Миколою Міхновським, розпочалася українізація військових частин.

1 травня 1917-го в Києві оголосили про створення Першого українського козачого ім. гетьмана Богдана Хмельницького полку – першої української частини, сформованої на добровільних засадах. Слідом за нею в містах України, в гарнізонах і на фронтах стали виникати інші українські підрозділи, що переважно носили імена героїв Козацької доби. У серпні 1917 р. українізація зачепила цілі армійські корпуси, зокрема, 34-й корпус генерала Павла Скоропадського став 1-м українським корпусом.

Під час першої російсько-української війни (грудень 1917-квітень 1918-го) на захист України виступили Галицько-Буковинський курінь Січових Стрільців Євгена Коновальця, Гайдамацький кіш Слобідської України Симона Петлюри, полк ім. кошового отамана Костя Гордієнка Всеволода Петріва та інші.

Процес творення українського війська продовжився в часи Гетьманату. Зокрема, в цей час у таборах Австро-Угорщини й Німеччини завершується формування з військовополонених-українців двох Синьожупанних та Сірожупанної дивізій, названих за кольором мундирів. У липні 1918-го з ініціативи гетьманського уряду, за зразком російських гвардійських полків, із заможніших селян Лівобережжя була сформована Сердюцька дивізія. Формування збройних сил ЗУНР відбувалося на основі австрійських запасних частин Галичини та легіону Українських Січових Стрільців. На початку 1919 р. їх реорганізували в Українську Галицьку Армію в складі 13 бригад, зведених у три корпуси. Значну допомогу західним українцям надавали східні, зокрема, командувачами УГА були генерали Михайло Омелянович-Павленко та Олександр Греків.

Станом на грудень 1918-го військо Директорії налічувало близько 100 тис. бійців, переважно повстанців. Однак після перемоги антигетьманського повстання, під впливом руйнуючої більшовицької агітації, воно тануло. Впродовж 1919-1920 р. відбулося кілька реорганізацій українських збройних сил, змінювалася їхня структура. У травні 1919-го Армія УНР була реорганізована в 11 дивізій у складі п’яти груп: Волинської, Запорізького корпусу, Корпусу Січових Стрільців, повстанців Юрія Тютюнника та 3-ї дивізії Олександра Удовиченка. Остання за стійкість у боях отримала назву “Залізна”. Під час походу наддніпрянської і галицької армій на Київ влітку 1919-го було створено спільний Штаб Головного отамана на чолі з Миколою Юнаковим, а військо було розділене на три групи: Західну, Середню та Східну.

Навесні 1920-го в Польщі відбулося формування 6-ї Січової дивізії Марка Безручка, яка ввійшла разом із поляками до Києва, а згодом відзначилася героїзмом в обороні Замостя. Напередодні свого відступу до Польщі та інтернування Армія УНР мала вісім дивізій під командуванням генерала Михайла Омеляновича-Павленка і налічувала близько 23 тис. осіб.

» Бастіон «
–•–
Презентуємо вам папку "Бастіон" - символ українськості та національного духу.
Це місце, де єднається віра у свою націю, воля до перемоги та пристрасна любов до держави.
У цій папці ви знайдете багато різноманітних каналів, що пропагують національну гордість, традиції та культуру.
–•–
Приєднуйтеся до папки "Бастіон" та станьте частиною великого українського національного руху, що живе сьогодні й завжди!

{ Приєднатися }

Полковник Андрій Мельник(крайній зліва), на могилі Полковника Євгена Коновальця.

1939-1940р.

Солдати 34-го полку Війська польського, які потрапили у полон до вояків української повстанської армії.

26—27 лютого 1946 р.

Старшини-організатори 1-ї козацько-стрілецької (сірожупанної) дивізії армії УНР з австрійськими офіцерами.

Квітень 1918р.

Після укладання Брестської мирної угоди між УНР та країнами Четвертного блоку склались сприятливі умови для завершення тої активної національно-просвітницької роботи, що провадилась членами Союзу Визволення України серед українців, вояків російської армії, котрі в роки Першої світової війни опинились в австрійських таборах для полонених.

12 лютого 1918 р. до таборів Фрайштадт і Йозефштадт, за посередництва австрійського військового міністерства, надійшла телеграма ("наказ") Делегації УНР на брестських переговорах. У ній від імені Центральної Ради військовополонених українців закликали приєднатись до лав української армії для захисту рідного краю.

Одразу після цього в обох таборах відбулись урочисті збори українців, на яких було вирішено негайно вступити до лав нової української 1-ї Козацької-стрілецької дивізії, що власне й мала розпочати своє творення.

20 лютого – День Небесної сотні.

20 лютого у свідомості Української Нації набуло особливого значення – це день, коли пам’ять про героїчну жертву сотень українських патріотів, які віддали своє життя за волю України, оживає в наших серцях. Ця дата стала символом боротьби, глибокої любові до Батьківщини та непохитної віри в Українську Національну Ідею свободи.

Події, що розгорнулися під час Революції Гідності на Майдані Незалежності, стали переломним моментом в історії сучасної України. 20 лютого 2014 року – день, коли на центральних площах Києва відбулися жорстокі зіткнення між силами правопорядку та народними активістами. Сотні українців, які боролися за свободу та українські традиційні цінності, віддали свої життя. Їхня самовідданість і мужність стали каталізатором змін, надихаючи наступні покоління на боротьбу за ідею самостійності.

Історики, такі як О. Субтельний у своєму фундаментальному дослідженні «Ukraine: A History» та С. Плохий у праці «The Gates of Europe: A History of Ukraine», підкреслюють, що цей період став не просто політичним вибухом, а й початком відродження національної свідомості, коли Українська Нація усвідомила необхідність об’єднання навколо спільних цінностей та ідеалів.

Небесна сотня – це не лише група людей, що загинули за свою віру в кращу Україну; це символ, який втілює ідею, що справжня свобода потребує беззастережної відданості та самопожертви. Їхня кров, пролита на Майдані, стала дорогою ціною за національну ідентичність, самостійність та право на власне майбутнє.

Націоналістичний імпульс, що виник із цих подій, знаходить свої паралелі в історичній боротьбі Української Нації – від визвольних змагань козаків до літературної спадщини Тараса Шевченка. Як зазначає багато дослідників, цей дух самовідданості є наріжним каменем Української Національної Ідентичності, що формувався протягом століть у боротьбі проти чужоземного панування.

У цьому контексті Небесна сотня постає як сучасна версія історичних героїв, чия жертва надихає на нові акти відваги та патріотизму. Саме їхній приклад нагадує, що свобода – це не дар, а здобуток, який потребує постійної боротьби та самовідданості.

Філософський аналіз подій 20 лютого дозволяє поглянути на Небесну сотню як на прояв вічного протистояння між силою тиранії та прагненням до свободи. В контексті української думки ця жертва набуває трансцендентного значення – вона символізує пошук істини, сенсу буття та національного призначення.

Думки українських філософів і поетів, таких як Григорій Сковорода та Тарас Шевченко, наголошують на тому, що істинна свобода неможлива без внутрішнього очищення та самопожертви. Цей процес, за їхніми словами, є болісним, але водночас єдиним шляхом до духовного відродження Української Нації. У світлі цих ідей, пам’ять про Небесну сотню стає невід'ємною частиною культурного коду України – кодексу, в якому свобода, гідність і відданість своїй землі перетинаються з філософськими пошуками сенсу життя.

Як зазначають філософські дослідження сучасників, кожна жертва, що була принесена заради вищих ідеалів, відкриває нові горизонти для розуміння сутності людської природи, її прагнення до самовираження та пошуку справедливості. Ця глибока рефлексія допомагає нащадкам усвідомити, що історія – це не просто набір дат і подій, а жива мудрість, яка формує майбутнє Нації.

Після подій Революції Гідності в українському суспільстві відбувся глибокий процес переосмислення національної ідентичності. Пам’ять про Небесну сотню була закарбована не лише в історичних документах і меморіалах, а й у культурній свідомості Української Нації.

Сьогодні ця дата стає місцем зустрічі, де люди висловлюють свою вдячність, сум і надію, згадуючи тих, хто віддав своє життя за майбутнє України.
Істинне значення цієї пам’яті полягає в її здатності об’єднувати різні верстви суспільства навколо спільної ідеї. Вона стає основою для побудови нової національної парадигми, де кожен українець відчуває свою відповідальність за подальший розвиток і процвітання держави.

Шануймо їхню пам’ять вчинками в ім'я України, продовжимо нашу боротьбу за спільну ідею!

Січові Стрільці

📝«Якби у французької армії був такий дух, як в УПА, то німецький чобіт ніколи не топтав би Францію» – сказав колись Шарль де Голь.

Перші загони УПА організував отаман Тарас Бульба-Боровець. Підпорядковуючись уряду Української Народної Республіки, Українська Повстанська Армія боролась проти радянських і німецьких військ. Протягом всього існування УПА німці намагались її знищити: це були масові акції, зокрема розстріли. Більшовики теж не відставали: влаштовували засідки та великі бої. Росіяни діяли підло: перевдягаючись у форму українців, нападали на місцеве населення, щоб посіяти ненависть до наших воїнів.

УПА, яка була партизанським формуванням, ділилась на 4 групи – Північ, Південь, Захід, Схід (дуже малочисельна). Це була кавалерія та артилерійські загони. Армія не була регулярною, тому не мала постійної амуніції. Нерідко одягали трофейну німецьку чи радянську. Та коли шили форму самостійно (вона була зеленою) – зображали на ній тризуб. Відомо, що пряжки виготовляли із відстріляних гарматних гільз. Медикаменти, їжу, побутові предмети, навіть зброю для вояків збирали самі селяни добровільно. Колишні вояки розповідають, що їм було заборонено щось вимагати від людей, та й потреби такої не було, ті самі віддавали, що могли. Солдатам доводилось переховуватись у лісах та хащах. Купались у річках, там і прали одяг. У час, коли не було боїв, вдосконалювали свої навички. Розпорядок дня був чітко розпланований: підйом, молитва, руханка, умивання, сніданок, військові заняття і т.д.

Хоч солдати УПА не володіли достатнім запасом озброєння, вони все ж мали хорошу військову підготовку. Ці хлопці відзначались надзвичайно сильним патріотичним духом, вірою в ідею української соборності, аж до готовності самопожертви заради неї. У своїй присязі кожен з них обіцяв: «В цій боротьбі не пожалію ні крови, ні життя і буду битись до останнього віддиху і остаточної перемоги над усіма ворогами України».

🇺🇦Особистий ворог Сталіна.

Постать полковника Євгена Коновальця є “містком” між двома поколіннями учасників боротьби за незалежність: тими, хто боровся в 1917-1921 і тими, хто повстав у 1940-ві. Євген Коновалець створив та очолив одне з найбоєздатніших військових формувань доби Української Народної Республіки Корпус січових стрільців, згодом Організацію українських націоналістів чи не найуспішніший політичний проект українців минулого століття.

Коновалець не був професійним військовим, адже до війська потрапив зі студентської лави. Він був мобілізований на початку Першої світової війни, коли був студентом юридичного факультету.

В червні 1915-го, під час боїв на Маківці, потрапив до російського полон і до Лютневої революції в Росії перебував у таборах для військовополонених. Однак все це не завадило йому стати видатним полковником Армії УНР.

Євген Коновалець обрав вдалу модель командування, коли очолив Січових Стрільців. Він дозволив своїм начальникам штабів оперативних відділів приймати рішення, які він або схвалював, або не схвалював, або узгоджував з вищим керівництвом.

Сталін люто ненавидів Коновальця, вважав його своїм особистим ворогом. Ще протягом 1920-х років Кремль організував декілька замахів на життя українця.

Коновальця вбили 23 травня 1938 року. Московський агент вручив йому коробку цукерок з українським орнаментом і запискою "від друзів", яка вибухнула, коли полковник її відкрив.

Коновальця поховали у голландському Роттердамі, в суботу 28 травня 1938 року. Спершу це поховання вважалося тимчасовим, адже тіло Коновальця ретельно забальзамували, щоб згодом його останки можна було перевезти в Україну.

Етнічний українець і громадянин США - Богдан Копистянський, лейтенант 101-ї ВДД.

1959р. В'єтнам.

🇺🇦🇩🇪Гетьман Павло Скоропадський про свій візит до Німеччини:

"Мене було попереджено, що з імператором не варто говорити про справи, позаяк на даний час це жодного значення не буде мати. Я це взяв до уваги і зовсім не намагався говорити про ті питання, які мене на той час цікавили. Розмова спершу крутилася довкола питання про здоров'я імператриці, яка хворіла і допіру одужала, потім перейшли на теми про мою колишню діяльність та війну, причому він [Вільгельм II] згадував кількох генералів та чиновних осіб, яких він знав у Росії за часів свого тамтешнього перебування.

Мені запропонували поїхати до Кіля. Потреби не було жодної, але оскільки вже це було запропоновано, я вирішив, що відмовлятися не варто, тим паче, що там був принц Генріх Прусський, брат імператора... У Кілі мене дуже урочисто зустріли, на станції було виставлено варту, зустрічало мене головне начальство. Я поїхав негайно до принца Генріха, який чекав на мене у своєму палаці. Після представлення я разом із принцом поїхав до Морського Зібрання, де відбувся обід... Усе мало відбиток офіційний. Розмови були цілком загальні...

Я їздив на підводному човні, причому він маневрував і занурювався на глибину. Мені, що ніколи не бачив цього, усе здавалося дуже цікавим. О першій відбувся сніданок у офіцерській школі, на якому був присутній також принц. Тут було все, як зазвичай буває в офіцерських зібраннях. Після цього під звуки "Ще не вмерла Україна" я перейшов на пароплав, і мене познайомили із Кільським каналом."

На фото гетьман з імператором Вільгельмом ІІ.

🇺🇦Гетьман Павло Скоропадський про чотири стадії росіян які приїжджали в Україну тікаючи від більшовицького режиму:

🟢Картина така: приїжджає змучена людина з комуністичного «раю» на Україну…

🟢Після приїзду людина мовчить, спить, пʼє і їсть — це перша стадія.

Друга — хвалить, знаходить, що Україна прекрасна, і мова така милозвучна, і клімат хороший, і Київ красивий, і уряд хороший, все розумно — одним словом, рай!За цей час він встигає декого побачити з раніше прибулих і ось.

🟢Так тижні за два, входить у третю фазу. Ще веселий і любʼязний, знаходить, що все добре, але ось він їздив на візниках, вони вже дуже погані, і бруківка місцями неважлива, чому це тримають таких градоначальників. «Так дозвольте, кажеш йому, ви згадайте, що в Совдепії було, ми ж усього місяці два як працюємо, хіба можна тепер думати про візників і мостових, дякуйте Богові, що ви живі». «Так-то так, але все ж», йде і на досить довгий термін.

🟢Я вже розумів, що для нього настала четверта фаза. Звичайно він уже не приходить додому, а його зустрічаєш або на вулиці, або ж де-небудь у театрі. Прекрасно одягнений, ситий, рум’яний і надзвичайно важливий. «Знаєте Ви, що я Вам скажу, Ваша Україна дурниця, не має ніяких даних для існування, безсумнівно, що все це буде знищено, потрібно творити єдину неподільну Росію, та й українців ніяких немає, це все вигадка німців. Потім, знаєте, ну чому це в уряді тримати таких людей», і пішла критика, і критика без кінця.

Збір для 1 ОШБ імені Дмитра Коцюбайла🐺🛡️

Збираємо на ремонт автівки, яка буде перевозити поранених, боєприпаси та забезпечить мобільність під час бойових завдань. Покровський напрямок.

🎯Ціль збору: 97 тис. грн

🫙Банка: https://send.monobank.ua/jar/9ioMWyEfNt
💳Реквізити: 4441 1111 2010 1914

Кожна гривня — це крок до готовності автівки вирушити на фронт. Чим швидше ми зберемо кошти, тим більше шансів у наших хлопців повернутися додому живими.

📢 Не залишайтесь осторонь – Донатьте та поширюйте!

Генерал Павло Скоропадський(в центрі) з офіцерами 1-го гвардійського кавалерійського корпусу.

1916р.

🚫Бофон Антибільшовицького Блоку Народів (АБН) “Свободу поневоленим народам!”

Szabadsagot a nepnek!
Liberate pentru natium!
Halglar azadligi ucun!

СУ!
Зима-складна пора року для техніки наших воїнів, а для ремонту потрібні гроші. Тому саме зараз 3 ОШБр збирає 100.000 гривень на ремонт двух пікапів NISSAN NAVARA.
Відремонтовані пікапи забезпечать перевезення снайперів та пілотів на бойові завдання.
Обирай донат замість бездіяльності! Обирай витратити 50 гривень на бійців, а не на ранкову каву!
Будемо дуже вдячні за ваш репост!
Реквізити:
моно: 5375414109837962
приват: 4149499995570197
paypal: lysenkobohdan1@gmail.com
моно банка: https://send.monobank.ua/jar/SGhD2TtNq

Відносини Української Держави Павла Скоропадського та Дону.🇺🇦🏳️

🤍🤍🤍🤍🤍🤍🤍🤍

Найближчим і найперспективнішим союзником та партнером Української Держави був Дон,з яким ще за Центральної Ради зав’язалися стосунки,перервані Першою більшовицько-українською війною взимку 1918 р. Навесні того року, у ході просування Україною німецькі війська окупували й значну частину Донського козацького краю, що спрощувало
встановлення контактів.

16 травня Козачий Круг на зібранні у Новочеркаську обрав Військовим отаманом генерал-лейтенанта Петра Краснова, а головою уряду проголошеної держави
Всевеликого Війська Донського генерал-лейтенанта Африкана Богаєвського. В Україні донське козацтво вбачало природного союзника у боротьбі з Москвою, тому генерал П. Краснов негайно звернувся до гетьмана П.Скоропадського з посланням, в якому наголошував на історичних добросусідських стосунках українського і донського козацтва та пропонував тісну співпрацю.
Водночас він звернувся до імператора Вільгельма ІІ з проханням визнати самостійність Дону і сприяти дружнім стосункам Дону з Україною.

Проте, крім зустрічного бажання налагодити з сусідом дружні взаємини, у Гетьмана були претензії до уряду Дону, насамперед, у територіальному питанні. Керівництво козацької держави мало намір приєднати частину етнічних українських
земель райони Донбасу з Луганськом, а також Старобільький повіт Харківської губернії і Таганрозьку округу. Ці вимоги містилися у листі до П. Скоропадського разом із пропозицією спільно відновлювати єдину й неподільну Росію. Нащастя, посол у Києві генерал Олександр Черячукін виявив дипломатичний такт і вміння швидко орієнтуватися у ситуації в Україні. Він порадив П. Краснову вилучити неприйнятні
пропозиції та вимоги.Представник Дону усвідомлював, що з таким підходом до українців він не може розраховувати на успіх своєї місії.

Між тим, отаман П. Краснов поставив генералові важливі завдання: домагатися визнання незалежного Дону й домовитися про продаж Україною зброї та військового майна. Гетьман П. Скоропадський пізніше згадував: «Генерал Черячукін дуже спокійний, розумний і доброзичливий чоловік…кращого представника від Дону нам було непотрібно». Найбільш складне питання кордонів за участю гетьмана було вирішено шляхом взаємних поступок. «У той час Краснов вів енергійну боротьбу з більшовиками, продовжував П. Скоропадський, йому були необхідні гроші, а головне, амуніція.обмундирування і боєприпаси. Я вважав, що наш обов’язок і розумна українська політика вимагали від нас усіляко йти йому назустріч. Краснов вів боротьбу виключно з більшовиками, які були і нашими ворогами. Для України мати Дон добрим сусідом було завжди надзвичайно бажаним»

🌄На фото уряд Всевеликого Війська Донського на прийомі у гетьмана Павла Скоропадського.

📝Командир полку "Чорних Запорожців" Петро Дяченко про стан в війську Симона Петлюри:

"незважаючи на звитягу Чорних запорожців та козацтва інших полків Петлюра, який мав би відповісти за катастрофічний стан свого війська, ще й дорікав командирам полків і козакам, що вони в польських маєтках бра ли для коней сіно й овес. Дорікав у присутності польських генералів.

Один із козаків Чорного полку сміливо запитав у Петлюри, а чим же годувати коней, бо "ми можемо бути голодні, але кінь повинен отримати свій овес і сіно". Звідки це брати? Головний отаман не мав що відповісти, зате повторив вимогу припинити "грабунки". І це у присутності польських генералів, військо яких безжально грабувало і било українське населення під час стрімкого відступу літа 1920 року.

Оцінюючи цей прикрий епізод, Петро Дяченко зазначає: "Козаки і старшини Чорного полку останній раз одержали утримання ще в Зимовому поході в м. Голованівську, і то із продажу спирту і цукру, а не зі скарбниці. Отже, як хочеш воювати, то мусиш і сам з'їсти, і коня прогодувати, а звідки все це брати? Чому Головний отаман не приборкає своїх грабіжників, які в нього під руками, інтендантів та кооператорів? Чому з козака, що взяв в'язку сіна від поміщика Поляка, зробив грабіжника і до того ще при віз двох польських генералів, аби були свідками нашої ганьби..."

Проект українського Скандинавського Іноземного легіону з норманнів.🇸🇯|🇸🇪|🇺🇦

------------------------

На початку серпня 1920 р. Головний отаман військ УНР С. Петлюра отримав листа з пропозицією сформувати та направити на українсько-радянський фронт бригаду з числа датських, шведських, норвезьких і фінських добровольців, які раніше брали участь у війнах за незалежність Фінляндії та Естонії.

Лист написав полковник Івер де Геммер Гудме, датчанин, який у 1919 р. в званні капітана командував Датським добровольчим допоміжним корпусом в Естонії. Згідно з проектом т.зв. Норманська бригада ДА УНР мала складатися, зокрема, з 4 батальйонів піхоти, 4 ескадронів кавалерії, 3 батарей польової артилерії, підрозділу бронеавтомобілів, авіапідрозділу з 4 літаків тощо – загалом 5370 осіб.

Передбачалося, що Норманська бригада матиме власні уніформу та систему військових звань. Від цього проекту відмовилися через його надмірну вартість – формування та утримання бригади коштувало, як платня для 150 тис. вояків ДА УНР на рік.

🇺🇦"Тепер на Україну насунувся страшний ворог, який руйнує і обдирає наш край, безправно вбиває тисячі і тисячі наших людей там, де нарід не вмів і не хотів боротися, щоби рятувати себе, поки ще був час. Але з очей людей падає полуда, і Україна буде боротися, щоби повернути те, що так нерозумно втрачено..."

©Юрій Горліс-Горський

🇺🇦Син гетьмана Павла Скоропадського маленький Данило Скоропадьский на фотосесії у Петербурзі.

Ймовірно 1905-1906 роки.

битва під Пилявцями.🇺🇦

🤍🤍🤍🤍🤍🤍🤍🤍

Після поразки поляків у травні 1648 року в битвах під Жовтими Водами та Корсунем і смерті польського короля Владислава IV стихійні повстання сільської і міської бідноти охопили практично всю Україну і вилились у масове знищення польських шляхтичів, католицького духовенства і євреїв-орендарів. У червні канцлер Оссолінський був змушений надіслати до Хмельницького послів на чолі з відомим захисником православ'я Адамом Киселем, щоб зупинити наступ козаків на захід і розпочати мирні переговори. Вимоги Хмельницького були досить скромні - 12-тисячний реєстр, поновленя прав і привілеїв козацтва, повернення забраних уніатами православних церков. 16 липня у Варшаві на засіданні сейму вимоги козаків були частково задовільнені.

Розуміючи тимчасовість перемир'я з Польщею, в цей же час Хмельницькийпочав реорганізовувати регулярне військо й на осінь мав 25-тисячну добре озброєну армію. Не втрачали часу і поляки - перш ніж завершились переговори між Киселем і Хмельницьким, в Україну рушило польське військо на чолі з воєнначальниками Миколою Острогом, Домініком Заславським і Олександром Конецпольським кількістю близько 32 тисяч чоловік, підтримуване 8 тисячами німецьких найманців.

Щоб випередити поляків, Хмельницький вирушив їм назустріч через Паволоч, Хмільник і 16 вересня зупинився від Пилявцями над Іквою, де збудував укріплений табір. Загалом військо Хмельницького і Кривоноса, котрий отаборився окремо, перевищувало 30 тисяч чоловік. 19 вересня польські полки зупинились за милю від козаків, а 21-го почались локальні сутички за греблю й шанці над Іквою. 22 вересня на підмогу козакам підійшло 6 тисяч буджацьких татар, а 23-го - 4-тисячна білгородська орда.

Вирішальна битва відбулась 23 вересня - українські полки пішли в наступ на центр королівського війська. Польська кіннота була розбита і розпорошена, зазнали поразки Мазовецький і Сандомирський полки, а після вступу в бій в ніч татарів поляки розпочали відступ, який незабаром перетворився в панічну втечу.

Українська армія захопила всю ворожу артилерію (92 гармати) та величезний обоз з матеріальними цінностями; загальна вартість трофеїв перевищувала 7 мільйонів злотих. Завдяки блискучій перемозі української армії в Пилявецькій битві було повністю звільнено Волинь та Поділля.

🇺🇦Ми не попустимо, щоб проміння свободи усіх націй заблищало на наших рабських кайданах: ми розіб'ємо їх до схід сонця свободи!

©Микола Міхновський

Річниця створення ОУН.🇺🇦

96 років тому, 3 лютого 1929 року, у Відні завершив роботу Перший Конгрес (Великий збір) українських націоналістів, на якому командирами Корпусу Січових Стрільців була створена найлегендарніша у новітній історії Української революції формація – Організація українських націоналістів. Створення ОУН завершило процес об'єднання націоналістичних груп в одну, феноменальну за своєю дієвістю, українську визвольну структуру.

Примітно, що з 30 делегатів, які взяли участь у роботі Конгресу, 16 були уродженцями Галичини, а 14 – із Наддніпрянщини, завдяки чому форум представляв усі регіони України і ніс об'єднавчу державницьку місію, кінцевою метою якої була Українська Самостійна Соборна Держава.

Якби не рішуча та безкомпромісна боротьба ОУН, котра стала своєрідним імунітетом нації проти будь-якого поневолення, то навряд чи в складі України були б Волинь і Полісся, Слобожанщина і Таврія, а сама Україна цілком могла б повторити гірку долю окремих постсовєцьких держав, які так і не змогли вирватися з орбіти імперської Московії.

Вкривши себе нетлінною славою та сповна виконавши на тому етапі свою місію, провідники визвольного чину ОУН передали естафету національного змагу своїм ідейним послідовникам і сьогодні, завдяки націоналістам, вже сотні місцевих рад прийняли постанови про підняття революційного червоно-чорного стягу на адмінбудівлях у дні національних свят. Як і на Першому Конгресі, сучасні українські націоналісти усвідомили необхідність об'єднання заради зміцнення та консолідації своїх лав і вже зробили для цього конкретні кроки.

Повернемо Україну в українські руки!

Слава Україні!

Героям слава!

🇺🇦маніфестація українських військових в петрограді в честь Української Центральної Ради.

1917р.

Українська військова традиція.🇺🇦

🔸🔸🔸🔸🔸🔸🔸🔸

📝Українська земля завжди була місцем боротьби Української Нації за своє існування, свободу та самостійність. Від княжої доби до сучасності, українські військові традиції формувалися під впливом величних перемог і трагічних поразок, але скіки разів ми не зазнавали невдач це не відібрали у нас безупинного прагнення зберегти власну національну ідентичність. Ці традиції стали невід'ємною частиною нашого національного духу та символом кровної єдності Української Нації.

☦Військові традиції України беруть свій початок ще з часів княжої Русі. Руські князі, такі як Святослав Ігорович і Володимир Великий, не тільки були мудрими правителями, а й видатними полководцями. Дружини князів славилися своєю організацією, дисципліною та боєздатністю. Руські воїни використовували складні тактики ведення бою, а їхні мечі, луки та кольчуги вважалися передовими видами зброї на той час.
Особливим символом цієї епохи став бойовий дух дружинників, які йшли в бій не тільки за князя, а й за захист своєї землі та віри. Формування кодексу честі воїна, що базувався на відвазі, вірності та жертовності, стало основою майбутніх військових традицій України.

🇺🇦Зародження козацтва на Запорізькій Січі стало новим етапом розвитку військової культури. Козаки — це могутні воїни, які славились своєю мужністю та веденням бою. Їхній спосіб життя, військове мистецтво та демократичний устрій стали феноменом, що вражав Європу.
Козацькі традиції включали в себе особливі ритуали перед боєм: молебні, освячення зброї та спільні клятви вірності Січі. Важливою складовою була козацька пісня, яка підбадьорювала воїнів перед боєм і увіковічувала їхні подвиги.
Козацький бойовий мистецький хист полягав у використанні маневреної кінноти, засадних операцій та блискавичних атак. Військова мудрість гетьмана Івана Виговського принесла українцям перемогу над московськими військами у битві під Конотопом у 1659 році, яка стала яскравим символом військової майстерності козацтва.

🇺🇦На початку XX століття з'явилася абсолютно нова формація українського війська, а саме — легіон Українських Січових Стрільців. Вони стали символом відродження українського військового духу в умовах боротьби за державність.
Легіон УСС не тільки прославилися своїми військовими досягненнями, а й стали культурним та ідейним осередком національного руху. Вони відновили традицію вшанування героїв, впровадили власні військові символи та ритуали. Їхні синьо-жовті прапори стали прообразом сучасного державного прапора України.

🇺🇦Українська Повстанська Армія яка стала продовженням боротьби за самостійність у ХХ столітті. Її вояки розробили унікальну партизанську тактику, яка дозволила їм протистояти як німецьким, так і радянським окупантам.
УПА формувала свою ідеологію на принципах націоналізму, де честь і свобода України були найвищими цінностями. Її командири, такі як Роман Шухевич, стали символами непокори та жертовності заради Нації. УПА впровадила особливі військові звичаї, включаючи клятви воїна та ритуали вшанування полеглих.

🇺🇦Сучасні військові традиції беруть свій початок від російської агресії у 2014 році де отримали нову еволюцію. Зародження добровольчих військових формувань стало проявом національного патріотизму та прагнення захистити свою землю. Символіка, гасла та ритуали сучасних військових формувань продовжують традиції минулих поколінь.
Особливою подією стало відродження традиції освячення зброї та шанування пам’яті полеглих героїв. Військові підрозділи активно впроваджують патріотичне виховання, а військові пісні та гасла стають невід'ємною частиною бойового духу українських захисників.

Українські військові традиції завжди були пронизані Національною Ідеєю. Від князівських дружинників до сучасних воїнів, українці завжди боролися за свободу, честь і самостійність своєї держави. Цей націоналістичний дух є тією силою, яка об’єднує покоління захисників України.

✙Нова_Січ✙ спільно з ꖅСічові Стрільці☧

До дня Героїв Крут🇺🇦

Вінцем багаторічного впертого спотворення та приховування історії українських військових формувань є сприйняття більшістю суспільства Бою під станцією Крути. Будучи «небажаною» в радянські часи, зараз ця тема завжди висвітлюється в ракурсі «300 нещасних дітей загинули».

Доступні нам історичні джерела, написані зі слів політиків та військових тієї епохи, перебіг подій мав наступний характер.

Січень 1918. Українська Народна Республіка опинилась в надскладних умовах, що передували відновленню незалежності та виходу на міжнародну арену. В цей час більшовицькі війська, під проводом вбивці, колишнього засудженого Муравйова (досить класичний тип «совєтського» офіцера тих часів), при підтримці двох інших з’єднань більшовиків, захопили Полтаву та вийшли на рубіж атаки Києва. Підрозділ Муравйова нараховував до п’яти тисяч солдат та матросів, бронетяги, скоростріли.
«Теплу» зустріч загарбникам готувала здебільшого молодь. Беззаперечно, Студентський курінь, воїни Першої Української Юнацької школи ім. Б. Хмельницького та вільні козаки знали про чисельність та характер ворога, що йшов до столиці української землі. Маючи одну гармати на платформі, 16 кулеметів та досвідчених командирів, вони витримали багатогодинний активний бій.

Ввечері 29 січня почався організований відступ в напрямку Києва. Завдяки організованому прикриттю вдалося евакуювати більшість поранених в шпиталь, розібрати колії та повернутись до Києва. Певна частина студентів та кадетів відстала, розчинившись разом з козаками в навколишніх селах.

Ці факти викликають захоплення і гордість. Бій під Крутами виконав свою місію, затримавши на чотири дні наступ на Київ. Ці воїни зробили не просто подвиг. Вони завдали оглушливого та шокуючого удару радянській армії. Вони показали і закарбували в історії той факт, що більшовикам в Україні не раді. Той факт, що Україна є вільною та незалежною. Той факт, що за неї будуть боротись і заливати родючі чорноземи ворожою кров’ю.

📝Унікальна історія про ведмедя в лавах УПА🇺🇦

На початку літа 1945 року загін НКВС рейдував у верхів’ях Чорного Черемоша, вишукуючи бункери і криївки. У лісі «совіти» натрапили на ведмедицю з малям. Коротка кулеметна черга — і солдати вже смакували ведмежатиною, нашвидкуруч спеченою на вогні. Гуцули, до речі, ведмежого м’яса не їдять через одвічне табу. Перелякане ведмежа втекло. Його ніхто й не переслідував, бо м’яса на ньому немає.

Через кілька днів голодне і знесилене ведмежа, що жалісливим скавулінням кликало матір, знайшла у лісі повстанська боївка «Хмари». Знаючи, що одиноке звірятко загине, повстанці взяли його до себе. На постої «Сибіряк» (кулеметник Василь Білінчук) спробував нагодувати ведмежа пляшкою молока, і це йому вдалося. «Ну що, брате, — пожартував командир Дмитро Білінчук, — маємо поповнення, проводь вишкіл!». Попри важкі умови підпілля, повстанці вирішили не залишати ведмежа на вірну смерть.

Харчові отримали суворе розпорядження — щоденно постачати боївку свіжим молоком. Ведмедик оклигав і прив’язався до партизанів. Ходив за ними, як песик, супроводжуючи боївку в непростих переходах. За звичайного життя ведмеді, в основному, харчуються рослинною їжею. Але повстанський їв те, що й партизани: хліб, кулешу, солодке і кисле молоко.

Та через півроку прийшла зима. І ведмежа почало впадати у сплячку. Аби не залишати друга, Василь Білінчук ніс його на собі під час переходів. Із цього періоду збереглося дев’ять унікальних світлин, на яких серед бійців УПА значиться і вже доволі великий ведмідь. На щастя, кремезний «Сибіряк» (псевдо отримав через втечі із заслання в Сибіру) мав справді сибірське здоров’я, носив не тільки молодого ведмедя, а ще й кулемет Дегтярьова.

До речі, Василь Білінчук, який виходив ведмежа, загинув у 1952 році, важко пораненим прикриваючи відхід боївки. Йому було всього 26. Того ж року в нього народився син — нині відомий український письменник Василь Портяк, автор сценаріїв до фільмів «Залізна сотня» та «Нескорений».