🇺🇦Залізнодорожна станція "Київ ІІ", а точніше те, що від неї залишилося, після штурму Гайдамацьким кошем Слобідської України армії УНР.

Наслідком битви з більшовиками стала перемога Гайдамаків і взяття станції під контроль.

Фото зроблено ймовірно в перших числах березня 1918р

📍Ви давно в пошуках місця, де конкретно оперують фактами? 😎

Ви любите хроніку історичний подій і красиві фото з минулого?🫡


❗️Тоді цей канал саме для вас! ❗️

⚡️Військова історія і архітектура

🔺Рідкісні кадри з світових воєн

📹 Зафільмовані моменти минулого

📍 Авторські меми

І це ще не все!

✅Негайно долучайся! Тут завжди цікаво! 🔺

🇺🇦Механізація Галицької Армії

Подекуди можна почути твердження, що УГА була вельми бідною армією, як мінімум, на механізацію.

На жаль, це твердження частково вірне. Ось таблиця озброєння УГА станом на 15 квітня 1919р.

На армію в 60 000 вояків припадало:

4 бронепотяги
4 бронеавтомобілі
58 автомашин

Не рахуючи літаків - вся інша технологічна зброя армії була представлена гарматами і кулеметами, які пересувалися за допомогою коней.

🇺🇦На жаль, серйозно пошкоджені фотографії відзначення
Великодня сотнею УПА під командуванням Хріна в с. Мичків.1946р.

Підпис на звороті:
В Мичкові на Великодні свята 1946 р. Перший стоїть кр. Вітер, другий кр.Оленів, третій кр. Зай... В часі промови пров. Орлана. Хрін.

Христос Воскрес, друзі!

🇺🇦Підбірка Великодніх повстанських листівок!

🇺🇦Сотня УПА під командуванням Василя Шепети - "Чорного" на Великдень , 16.04.1944 р.

🇺🇦Українська емігрантська карикатура на швидке розповсюдження комуністичних режимів і партій

"Завелись будяки". Автор Віктор Цимбал. 1947

🇺🇦🇵🇱Мама з гвинтівкою не пускає, або "дайте хоч надіти штани"

Ні для кого не секрет, що листопадові бої у Львові між ЗУНР і поляками ініціювали польські повстанці.

Спочатку вони мали успіх, захопивши частину міста, проте далі наступ загруз.

🔥Утворилася своєрідна лінія фронту. Проте, як виявилося, польські повстанці до військової служби не дуже надавалися.

Адже це стійки, паролі, муштра...
Більша частина поляків на ніч покидала позиції і... розходилися по домах.
Нерідко біля польських будинків вночі можна було побачити гвинтівки.

🔴Це особливо молодих "революціонерів" мати не пускала додому зі зброєю.

Українці не могли цим не скористатися. Тож 14 листопада український курінь, рано вранці, раптово розпочав наступ.

😁Опору вони фактично не зустріли. Поляків хапали буквально в ліжку, без штанів.
За годину польський тактичний підвідтинок "Замарстинів" припинив своє існування.

Близько 15 поляків було убито, десь стільки ж утекло. Кілька десятків потрапило в полон.
Навіть командир підвідтинку поручник Валюшевський був захоплений у своєму будинку.

🔔 "Прилуки на зв’язку" – ваш надійний інформаційний помічник!
🌐 Лінк на канал: https://t.me/+qJBJwkwk-M9lMGVi
📢 Ми моніторимо не лише події у Прилуках, а й актуальну ситуацію по всій Україні!
✅ Новини вашого міста
✅ Важливі події по країні
✅ Оперативна інформація про надзвичайні ситуації
✅ Корисні оголошення та попередження
🌍 Будьте в курсі всього, що важливо!
📲 Підписуйтесь на канал "Прилуки на зв’язку" – вся Україна в одному місці.
🌐 Лінк на канал:https://t.me/+qJBJwkwk-M9lMGVi

🇺🇦Врятувати армію від епідемії. Не допустити трагедії.

В 1944р. командування Української Повстанської Армії зіткнулося з своїм давнім ворогом.
Він не мав політичної прив'язки, не носив шевронів, не мав імен та військових звань.
Ім'я йому - Тиф.

🇺🇦Страшна хвороба, що могла косити людей десятками, сотнями тисяч. Керівники УПА чудово пам'ятали, як майже стотисячну армію УНР/УГА всього за 2 місяці епідемія викосила на 2/3.

Отож коли з'явилися перші хворі, всім стало зрозуміло - зволікати не можна. Ліки від тифу були, створені тут же, у Львові, Рудольфом Вайглем. Але вакцину ще треба було роздобути.

😱На той час ці ліки були на вагу золота. І німці слідкували буквально за кожною ампулою.

🔥Операцію було доручено справжньому спецагенту УПА і особистому охоронцю Романа Шухевича Любомиру Полюзі (на фото)

Під виглядом представника польського підпілля він вийшов на представника інституту Вайгля - поляка Мосінга, який передавав вакцину "для своїх".

🔴Від Мосінга Любомир зміг отримати вакцину і передати її в Карпати воякам УПА.

❗️Враховуючи, що серйозних епідемій тифу в лавах УПА історії невідомо, схоже, що отримана Любомиром вакцина дійсно врятувала ситуацію.

🇺🇦Невідомі повстанці Самбірщини

Люблю такі живі фото.
Хтось позує для фотографа. Декілька повстанців перемовляються між собою, вочевидь загадуючи щось веселе, оскільки один з них сміється.

Ще двоє налаштовують серйозних розмірів казан для приготування їжі. Ну, а хтось просто перевіряє зброю. Присутня серед них і жінка. Цікаво, як повернулася їх доля?

🇺🇦Невідомі повстанці на ранковому вмиванні. Кінець 40-х

Кожен з компасом та пістолетом

🇺🇦Цього дідуню звуть Микола Хробак.

Як зазначається, він утримував одну із квартир, на якій переховувався Роман Шухевич

🇺🇦Вояки з куреня УПА "Книша", Космач, Станіславівщина, осінь 1944 року.

Конкретно на фото, ймовірно, сотня куреня. Цікаво, що у неї на озброєнні було щонайменше 12 кулеметів.

🇺🇦Повстанці УПА вітають один одного

Славутський р-н, на півночі Хмельницької обл., 1948р.

🇺🇦Члени ОУН після звільнення з німецького табору. 6 травня 1945 р.

На них видно характерні роби та стрижку. А також видно, що всі вони дуже худі.

🇩🇪🇺🇦7-8 квітня 1918р. від більшовицької окупації було звільнено Харків, після чого у місті було торжественно проведено парад.

У ньому приймали участь численні німецькі частини, а також 2-й Запорізький полк армії УНР.

Серед українських старшин був присутній і особисто командуючий Запорізьким корпусом Олександр Натієв.

На фото: німецько-український парад у Харкові

❤️🔥Хоба, а збір вже й закрито. От на що здатна наша сила.

Якщо тут є пан Тарасенко, який закинув дуже значну суму, просимо його відписати адміну в ПП

🇺🇦Про бої української дивізії Ваффен-СС "Галичина" з радянськими штурмовиками

🔥В липні 1944 року українську дивізію було перекинуто на фронт під Броди. Цей відтинок фронту незабаром мав стати ареною запеклої боротьби.

Першим у бій було суджено вступити 30-му полку дивізії, який пішим маршем вирушив на фронтові позиції 14 липня. Під час маршу колону полку помітили радянські штурмовики "Іл-2", які одразу атакували, обстрілюючи українців з усіх видів бортового озброєння.

🔴Мине багато років, а дивізійник Остап Вершин все пригадуватиме той наліт. Як повз нього просвистіла відірвана вибухом чиясь голова. Як іншому дивізійнику вибухом відірвало ноги. А він продовжував сидіти посеред дороги так, наче нічого й не сталося. Коли до нього підбіг медик, той відмовився від допомоги. Притис цівку MP-40 до підборіддя і холоднокровно застрілився.

У бій вступила зенітна батарея дивізії, що супроводжувала полк. 20мм чотириствольні зенітки вдарили по ворожих літаках, змусивши їх відступити. На жаль, збити жоден більшовицький літак батареї тоді не пощастило. Перші свої перемоги ППО дивізії здобуде через 2 дні - 16 липня.

😥Відлітаючи, штурмовики нанесли останній удар. Ворожа бомба впала прямісінько на візок з амуніцією. Остап Вершин з сумом спостерігав, як увесь візок разом із візником буквально зник на очах, перетворившись на охоплену полум'ям від вибухів снарядів вирву у землі.

Хлопці, працюйте.

Я вже роблю для вас цікавий пост

🔥Друзі, поки я готую для вас новий цікавий пост. Будьте ласкаві підтримати цей збір.

Збирає одна моя добра знайома, тож чому б не зробити гарну справу?

🔴 Я давно не репостив зборів, тож час надолужувати.

У нас на каналі 2 тисячі людей. Якщо кожен кине хоча б 10 гривень, то банка буде закрита!

🔥Можете зробити пасхалку і в призначенні платежу вказати "від НКПВ" (Начальна Команда Північної Вежі")

https://send.monobank.ua/jar/8HJ1qvoNbK?fbclid=PAY2xjawJnYGpleHRuA2FlbQIxMQABp7WUztN2bQIOvwDdAIzIqk3iLvc3M2ekeh9OrbJokWjWFHPPMEpE7kidBoK-_aem_KKGEw8vXEi8NiTEPE7kXhw

🇺🇦😡Допит червоними української жінки на предмет зв'язку з ОУН.

Чортків.1944р

Як не дивно, але серед питань лекторам КГБ у 1981-му було таке.

ГДА СБУ.

🇺🇦Кокарда вояків 1-ї Сірожупанної дивізії армії Української Держави, що була сформована з українських полонених у Австро-Угорщині.

Перші зразки кокарди з'явилися ще у 1917р. там же, у австрійському полоні, коли найсвідоміші українці об'єднувалися у різні гуртки, деякі з них розробляли прототипи уніформи для майбутньої української армії.

Кокарда вийшла настільки якісною, що її офіційно використовували в дивізії.
Її також носили, як і нагрудний знак.


На третьому фото - вояки Сірожупанної дивізії з кокардою

🇺🇦4 квітня 2025 року на Івано-Франківщині знайшли бідон з документами УПА.

🔥Ці папери пролежали в землі майже 80 років. В бідоні знаходилося понад пів сотні пропагандивних документів ОУН-УПА.

Судячи з обкладинки й характерних назв - вони друкувалися пропагандивними осередками Тактичного Відтинку №22 "Чорний ліс" УПА-Захід.

‼️Документи в бідоні знайшли приблизно за кілометр від бункера воячки УПА на псевдо Доля — редакторки й письменниці Богдани Світлик. Не виключно, що вона і друкувала ці папери.

🔥Документи передані на реставрацію.

🇺🇦4 квітня на Івано-Франківщині місцеві жителі знайшли бідон із документами УПА

Вони пролежали в землі майже 80 років.

В бідоні були переважно пропагандивні матеріали. На фото видно звернення до чехів і словаків.

Судячи з обкладинок і характерних видань. Дані матеріали друкувалися пропагандивним осередком Тактичного Відтинку №22 "Чорний ліс".

Він належав до воєнної округи №4 "Говерла" УПА-Захід.

Як повідомляється, документи були вироблені в 1948-1950 роках.
А знайшли їх приблизно за кілометр від місця, де розташовувався бункер воячки УПА на псевдо Доля — редакторки й письменниці Богдани Світлик.

Не виключно, що вона і друкувала ці документи.

🇺🇦4 квітня на Івано-Франківщині місцеві жителі знайшли бідон із документами УПА

Вони пролежали в землі майже 80 років.

🇺🇦Вояк УПА Ярослав Пилипчук "Славко" позує на фото з невідомими повстанцями (на другому він зліва). Як пишуть, Пилипчук вступив в УПА, коли йому було 16 років. На цих фото зроблених влітку 1949р. йому вже 17 або 18 років.

Юнак загине в бою з червоними 3 серпня 1950р.

Скільки йому виповнилося на той момент точно невідомо. Але явно не більше 19 років...

🇬🇧Залицяйтесь до дівчат, як генерал Монтгомері

Відомий на весь світ британський генерал Монтгомері, як і всі хлопці, колись був закоханий.

Це сталося вперше у 1925р.
Йому на той момент було вже під 30 років, а його дамі серця Бетті Андерсон всього 17.

Як ви думаєте, як він привертав її увагу? Дарував квіти? Писав вірші?
Ба, хлопці, вчиться.

🔥Він малював їй на піску схеми, як буде буде застосовувати свої танки та піхоту в майбутній війні.

З незрозумілих причин Бетті 😭не оцінила такі знаки уваги і відхилила залицяння майбутнього генерала.

🇺🇦Око за око в Галицькій дивізії або розстріл гренадера Бурлака


Гренадер Євген Бурлак, як і багато бійців, прибув в якості поповнення до української дивізії Ваффен-СС "Галичина" приблизно на початку 1944р.

На свою біду, він не був добре ознайомлений з регламентом місцевої дисципліни.

‼️Тож коли в навчальному таборі проводили нічну збірку, німецький офіцер застав вояка в шерензі звернутим у коц. Таким чином Бурлак просто хотів пожартувати.

Казарма вибухнула реготом, який, правда, зовсім не оцінив німецький офіцер. Бурлака заарештували і незабаром винесли вирок, за неповагу до командування - розстріляти.

Вирок шокував всіх. Українські офіцери цілими шеренгами ходили до командування дивізії з проханням пом'якшити покарання.
Але це не дало результату.

Євгена Бурлака привселюдно розстріляли перед строєм. Під мовчазні погляди інших бійців дивізії.

Останніми його словами були "Слава Україні"

‼️Проте на цьому історія не завершилися.
Через кілька тижнів німецького офіцера, що заарештував Бурлака, знайшли мертвим на околиці вишкільного табору. Причина смерті - кілька смертельних поранень ножем.

🇺🇦Штольня гори Стінка і її кривава таємниця.

Ця гора, а точніше звичайний пагорб, знаходиться в Підволочиському районі Тернопільської області. І з нею пов'язана одна дуже трагічна і кривава історія. Яка має дуже багато невідомих складових.

В 1945р. цьому пагорбі знаходились штольні, очевидно закинуті. Їх почали використовувати, як базу, повстанці УПА. Всі вони були переважно з місцевих сіл.

🔴Достеменно, що призвело до цієї трагедії - невідомо. Чи зрада, чи програна битва - ніхто не може сказати. Пишуть про "раптовий приїзд червоних", що виглядає дивно. Отак приїхали, а там десятки людей вже сидять?

Є лише факт. 1 квітня 1945р. в штольнях стінки опинилося кількадесят повстанців, які з усіх сторін були оточені більшовиками. Подейкують, що з ними були і місцеві жителі, які боялися червоних, а також звичайні місцеві чоловіки, які втекли від мобілізації до РСЧА.

Червоні запропонували оточеним здатись, бо штурмувати закинуті штольні, які уходили на десятки метрів під землю, вони, звичайно, не збиралися.

❗️Повстанці відмовилися.

Зі споминів сільського старости Фащівки Гаврилишина Михайла. Його як голову села, совєти першого послали в штольню на перемовини з повстанцями.

"Я взяв ліхтар і пішов (вхід показали солдати). Пройшов близько 15 - 20 метрів, а може і більше зо страху не памятав, як згадував потім. Щось пролетіло біля мене, потім удар по ліхтарю і я залишився без світла. Розбили лампу. Зрозумів, що кидають камінням і закричав:
- Хлопці! То я Міхал Гаврилишин, я сам, зі мною нікого нема.
Хтось з темряви крикнув - "стояти на місці !".
- Хлопці вам пропонують вийти і здатися говорять, що вам нічого не буде - продовжував Гаврилишин.
- Передай москалям, що ми звідси не вийдемо і не здамося - почув у відповідь.

Існують спогади й іншого місцевого жителя - Івана Геба, якого також відправили на перемовини. На зустріч йому, з глибин тунелю, вийшов Кава Михайло. Чоловік був дуже блідий і ним аж трусило.
"Що там швагре, запитав він у діда Івана (Михайло був родичем дружини Івана)".
- Та недобре, кажуть щоб ви виходили. Обіцяють, що не будуть карати і відпустять - передав слова карателів Іван Геб.
- Ми, не вийдемо, каже Міхал Кава. (Зі спогадів діда, було замітно як в чоловіка з яким розмовляв аж тряслось підборіддя. Чи то від сирості і холоду в підземних лабіринтах чи від переляку і переживань).
- До нас не доберуться ні зверху, ні знизу. А те, що вони обіцяють..., махнув рукою. Вони ще перекинулись кількома словами і чоловік повернувся в глиб тунелю. Зробивши буквально кілька кроків від входу в підземелля, дідо Іван ніби почув постріли і крики, там в середині щось сталося. (Було припущення, що можливо хтось хотів вийти з криївки, але його не випускали. Звідси крики і постріли. Але це - припущення чи фантазії людей).

Після провальних перемовин, енкаведисти просто завалили всі входи в штольні за допомогою вибухівки. Операція із завалу тривала 5 днів. За всі ці 5 днів звідти ніхто не вийшов.

Десятки людей виявилися похороненими заживо під землею на довгі десятиліття.

🔴В нульових спробували вести розкопки, але це діло швидко закинули. Бо ж на це треба гроші, а коли це в нас держава спонсорувала таку річ, як історія і герої минулого?

Так там все й залишилося. Невеличкий пам'ятник і сам холм. Наразі відомі імена 25 похованих заживо у штольнях гори Стінка. А скільки залишилося безіменних? Це покаже хіба час....

🇺🇦Вояк УПА фотографується на фоні 7 убитих польських міліціонерів (чи партизан?) дата невідома

Єдине, що мене бентежить, це щиток з українським гербом перед трофеями. Звідки він взявся і навіщо? Чи вірний підпис фото? Невідомо

Per aspera ad astra(Через терен до зірок) ...та правдивої історії.

Коло Історії - канал про історичні події в Україні та світі. Вивчаймо історію разом, яка повторюється час від часу. Обізнаний - значить озброєний. На каналі можна переглянути :

✅ Історичні події та факти.
✅ Історичні фото та відео.

🇺🇦🇺🇲Вояк УПА Данило Шумук на зустрічі з президентом США Рональдом Рейганом. 1988 або 1989р.

Біографія Шумука є яскравим прикладом, наскільки може змінитися людина.

Народився на Західній Україні. З 1932 (з 18 років) член Комуністичної партії Західної України. У 1935р. засуджений Польщею за діяльність у комуністичному підпіллі на 8 років. Звільнився у 1939р.

Вже в 41-му радянська влада направляє його до концтабору, як брата "ворога народу".

На початку радянсько-німецької війни - в штрафбат. Далі німецький полон в перші дні війни.

🔥Вступ до УПА в березні 1943. В УПА він перебував до грудня 1944р.

Наприкінці зими знову полон, цього разу радянський.
22 роки таборів

4 роки волі

І знову 10 років таборів.
Нарешті в 1987р. виїзд до Канади. На той момент він був надзвичайно відомий за кордоном, як політичний в'язень, письменник, вояк УПА.

🔥В 2002 р. повертається до України, де й помирає у 2004р.

Похований у м. Покровськ, Донецької області.

27 грудня 2024р, через наближення лінії фронту до міста, перепохований у Львові.

🔥Він прожив 89 років, з яких 37 перебував у в'язницях і таборах.

[✙] Перший Панцирний

◽️ Приєднуйся до спільноти українського історично-мілітарного руху!

- Історія УПА, Дивізійників, УСС та інших збройних формувань на території України

- Тільки якісна та перевірена інформація

- Консервативний погляд на сучасні події, без поразництва та популізму

- Історичні фото, відео та документи у високій якості

[✙] Перший Панцирний - український погляд на мілітаризм.

Твоя історія - це ти. Твої знання - твій панцир.

🇺🇦Кулеметники та стрільці з бойової групи Бар'єрсдорф на позиції в полі. Березень 1944

Кулеметники озброєні німецьким кулеметом MG-34.

🇺🇦Вояки бойової групи Бар'єрсдорф, очевидно з мінометного розрахунку, позують з легким мінометом. Березень 1944р.

Нагадаю, що бойова група Бар'єрсдорф була створена з вояків української дивізії "Галичина" для боротьби з партизанами і близько місяця вела контрпартизанські операції.

Після чого група повернулася на полігони до основних сил дивізії і розформувалася.

🇺🇦🇵🇱А як щодо полонених поляків?

Після завершення Другої Світової Війни Польща в її прямому розумінні розділилася навпіл.

З одного боку утворилася прокомуністична маріонеткова держава. З іншого закляті антикомусти-поляки розпочали активну партизанську боротьбу проти цього утворення.

В таких умовах УПА мусила шукати співпраці з антикомуністами-поляками. Обидві сторони припинили бої й розпочали переговори, що потроху призвело й до припинення до нападів на українські і польські села.

🔥Ситуація доходила до того, що Упівці відпускали десятки полонених поляків, просто за відсутності у них фактів злочинів проти українців, або наявності серед них антикомуністичного агента.

‼️Характерний випадок стався 30 січня 1947р. коли сотня УПА Месники-3 взяла в полон 22 польських міліціонерів.

Вони наштовхнулися на табір повстанців, проте, як такого бою не сталося. Як тільки повстанці сипанули по них чергу з кулеметів,
поляки буквально кинулися навтьоки лементуючи "
Не стріляйте, ми міліція (??)

Полонені розповіли, що вони - звичайні міліціонери, які приїхали на полювання.

За деякий час упівці переловили всіх поляків - 22 людини. Без жодних втрат з обох сторін. Серед полонених виявився зв'язківець від польського антикомуністичного підпілля, який попрохав відпустити полонених.

Упівці погодилися. Оскільки фактів злочинів цих людей, щодо українців не виявили.

🔥Полоненим полякам повернули всю зброю і всі речі, прочитали коротку лекцію про боротьбу з комунізмом і відпустили.

Поляки пообіцяли не повідомляти про цю зустріч місцеву держбезпеку. На тому все й закінчилося.

‼️Жодних втрат з обох сторін внаслідок цієї "битви" не було.

⚓️ Україна була, є і буде морською Державою!

Вісник Херсонського Кота - це справжня знахідка для тих, хто захоплюється морськими пригодами, баталіями та флотом!

❓Як у своїх листах згадував херсонських моряків Тарас Шевченко?

❓Висвітлення білих сторінок Українського Флоту

❓Роль каботажників у світовій торгівлі

❓Як стати професійним моряком?

❓Вклад у деокупацію Півдня України шляхом постійної підтримки Сил Оборони України

Про все це, і не тільки, ви дізнаєтесь у нашій спільноті!

✅Бажаємо всім попутного вітру та сім футів під кілем!

🇺🇦Що робили повстанці з полоненими червоними?

Вкотре хочу нагадати, що російська й польська пропаганда, а точніше брехня про УПА, грунтується на розповідях, що УПА з'їли вашу корову і вас би з'їли, якби до вас добралися.
Всіх убивали, всіх вішали і тд.

Правда, звичайно, не така приємна, для пропагандистів.

Суть в тому, що в полон до УПА червоноармійці потрапляли чи не десятками за місяць. Особливо в перші, повоєнні роки. І те саме криваве УПА в більшості своїй їх просто відпускало.

Про що зазначається у донесенні начальника політвідділу Прикарпатського військового округу від 17 листопада 1945р.

🔥27 жовтня поблизу села Посіч бійці УПА раптовим нападом захопили в полон 4 червоноармійців. Пізніше вони наштовхнулися на ще дві підводи червоноармійців. Зав'язався в бій, в котрому в полон до УПА потрапило ще 2 вояків.

В результаті всі 6 були приведені в розположення повстанської сотні, де їх допитали, оглянули і....відпустили. У полонених тільки забрали уніформу, видавши взамін подраний одяг. Всі полонені успішно повернулися до місця свого базування.

🔥Поблизу м. Галич 22 жовтня упівці знову захопили 6 бійців, цього разу 134 БАО. Це були тиловики, які займалися заготівкою овочей. Під час вечері до будівлі раптово увірвались упівці й взяли всіх в полон. У червоних забрали зброю, деяке обмундирування й відпустили.

Перед тим допитавши, чи немає серед них бійців родом з Західної України. Після чого бійцям заявили:
"Ми люди добрі - солдатів не чіпаємо, ми за свободу боремося".
Цікаво, що червоні після цього випадку навіщось розжалували в рядові командира групи, що потрапила в полон - Старшину Харзова.

🔥Третій випадок стався 9 жовтня, коли 8 АЗСП направив 14 бійців в ліс за дровами. Вони несподівано потрапили в засідку УПА, проте повоювати у них не вийшло. На всю групу у червоних була 1 гвинтівка з двома патронами.

Троє втекли, а 11 здалося в полон до бійців УПА. В лісі упівці розстріляли командний склад групи - 3 людей. Решто полонених - 8 осіб, відпустили.

🔥23 жовтня в полон до упівців потрапили ще 4 червоноармійців. В них забрали зброю і відпустили.

🔥9 листопада в полон потрапила ціла рота червоних, з того ж багатостраждального 8 АЗСП, щоправда вона була дуже нечисельною - 21 людина. Повстанці забрали зброю і деяке обмундирування й всіх відпустили.

🇺🇦Тобто з усіх описаних випадків виходить, що з 9 жовтня по 9 листопада в полон до УПА потрапило мінімум 48 вояків РСЧА. З яких було вбито 3, а 45 (!!) було відпущено.
От вам і "кривавіє бондєрі".

🇺🇦Друкарня 6-ї Січової стрілецької дивізії УНР в таборі для інтернованих у Щепйорно (Польща), 1923 рік.

Ось так і кувалася українська військова преса того часу. На простих, наполовину руктворних верстатах.

🪽LEO RUTHENORUM | МАНІФЕСТ

Lᴇᴏ Ruᴛhᴇnᴏruʍ ᴀбᴏ ж Лᴇʙ Руᴛᴇнᴄьᴋий — цᴇ ʍᴏнᴀᴩхічний чᴀᴄᴏᴨиᴄ і ідᴇйний цᴇнᴛᴩ, ᴨᴩиᴄʙячᴇний уᴋᴩᴀїнᴄьᴋᴏʍу Відᴩᴏджᴇнню, яᴋ нᴏʙᴏї ᴋᴏᴩᴏᴧіʙᴄьᴋᴏї дᴇᴩжᴀʙи – Руᴛᴇнії. Ми є ᴋᴧᴇᴩиᴋᴀᴧіᴄᴛᴀʍи, ᴄᴇбᴛᴏ нᴏᴄіяʍи ідᴇї Бᴏжᴏᴦᴏ ᴨᴏᴩядᴋу, щᴏ ʍᴀє ᴨᴀнуʙᴀᴛи нᴀ ɜᴇʍᴧі чᴇᴩᴇɜ ʍᴏнᴀᴩхію, ʙіᴩу ᴛᴀ ᴧицᴀᴩᴄᴛʙᴏ. Нᴀɯᴀ ʍіᴄія — ᴨᴏʙᴇᴩнуᴛи Руᴛᴇнії її іᴄᴛᴏᴩичну ᴩᴏᴧь яᴋ ᴨᴩᴇᴄᴛᴏᴧу Бᴏжᴏᴦᴏ ᴄᴇᴩᴇд нᴀᴩᴏдіʙ, ʙідᴩᴏдиᴛи її ʙ ᴨᴏдᴏбії Сʙящᴇннᴏᴦᴏ Кᴏᴩᴏᴧіʙᴄᴛʙᴀ, ᴀ Киїʙ ʍᴀє ᴨᴏᴄᴛᴀᴛи Нᴏʙиʍ Єᴩуᴄᴀᴧиʍᴏʍ. 

Уᴋᴩᴀїнᴀ-Руᴛᴇнія будᴇ Кᴏᴩᴏᴧіʙᴄᴛʙᴏʍ, інᴀᴋɯᴇ її нᴇ будᴇ ʙɜᴀᴦᴀᴧі. Сьᴏᴦᴏдніɯня ʙᴧᴀдᴀ, яᴋ і буᴧᴀ ᴏᴧіᴦᴀᴩхᴀᴛᴏʍ, ᴛᴀᴋ і ɜᴀᴧиɯиᴧᴀᴄя. Ми нᴇ хᴏчᴇʍᴏ "ᴋᴩᴀщᴏї ᴩᴇᴄᴨубᴧіᴋи", ʍи нᴇ хᴏчᴇʍᴏ "біᴧьɯ ᴨᴩᴀʙиᴧьнᴏї дᴇʍᴏᴋᴩᴀᴛії". Нᴀᴄ нᴇ ціᴋᴀʙᴧяᴛь жᴏдні ᴨᴏᴧᴏʙинчᴀᴄᴛі ідᴇї. Тіᴧьᴋи ʍᴏнᴀᴩхія, ᴛіᴧьᴋи ʙіᴩᴀ, ᴛіᴧьᴋи ᴧицᴀᴩᴄᴛʙᴏ. 

📖 ЧИТАТИ МАНІФЕСТ
🗡 ДОЛУЧИТИСЯ ДО АДМІНІСТРАЦІЇ

🇺🇦Мовний інцидент в дивізії Ваффен-СС "Галичина"

В українській дивізії Ваффен-СС основними мовами спілкування були українська та німецька.

Оскільки в особовому складі було багато німців та українців відповідно, то нерідко траплялося таке, що вояки не розуміли мови своїх камерадів. Подекуди спалахували навіть конфлікти. Показовим є наступний випадок

Один німецький гауптшурмфюрер почав лаяти українських вояків, оскільки ті не розуміли німецької.
При чому це були не якісь зауваження, а буквально матюки.
"Чому ви не вивчили нашу мову?" — горлав він.

Свідком цієї ситуації став інший офіцер дивізії Юрій Крохмалюк.

‼️Який настільки обурився, що пішов прямо до командира дивізії Фріца Фрайтага.

Той погодився вислухати українця. Крохмалюк рішуче заявив комдиву, що лаяти вояків — неприпустимо.

Дозвольте нагадати, пане генерале, що кров у нас всіх одного кольору. А що стосується знання мови, дозвольте зауважити, що у з'єднанні значно більше українців володіє німецькою, ніж німців, які володіють українською. Чому б деяким з ваших офіцерів не вивчити українську? — сказав Крохмалюк.

Генерал довго дивився на українця, а потім відповів — "Маєте рацію".

🔥Наступного дня німецький офіцер, що облаяв українських бійців, назавжди покинув дивізію.

🇺🇦Віце-президент Української Головної Визвольної Ради Іван Гриньох (попереду в середині) в дорозі до Другої старшинської школи УПА «Олені», щоб прийняти присягу курсантів.
Літо 1944 року.

Зліва від нього – сотник Андрій Кисіль-Дольницький, справа – сот. Ярослав Струтинський, позаду – їхня охорона.

🇺🇦Веселу цікавинку вам на ніч

В українській дивізії Ваффен-СС "Галичина" існував такий підрозділ, як вишкільно-запасний полк.

Певний час ним командував оберштурмбаннфюрер СС КАРЛ МАРКС 😳

Це не жарт, його квиток СС мав номер "257785".

🇺🇦Вояки УПА сотні "Ударник-4" надають медичну допомогу полоненому польському вояку.

Його звуть Юзеф Матковський. Він служив у 30-му полку 9-ї дивізії Війська Польського.

В полон потрапив 13.02.1947 у лісі поблизу с.Конюша Перемишльського повіту.

Полоненого пізніше відпустили.

Зліва направо стоять вояки УПА- "Влодко", Тарас Бурий - "Буркун", "Лютий", "Білий".

Мені раніше зустрічалося це фото і я навіть викладав його на каналі. Але тоді до нього не було підпису, тож я не знав деталей.

🇺🇦Протиповітряна оборона української дивізії Ваффен-СС "Галичина"

З метою боротьби з авіацією ворога в дивізії був присутній дивізіон протиповітряної оборони.

Він включав в себе батарею самохідних 20 мм зеніток (друге фото, ілюстративне), існують відомості, що деякі зенітки були чотириствольні (третє фото, ілюстративне).
Всього було 12 20мм зеніток.

Була також присутня батарея 37мм самохідних зеніток (четверте фото, ілюстративне)
Всього було 9 37мм зеніток.

А також батарея легендарних 88мм зеніток.
Їх було 4 штуки (перше фото).

Таким чином всього в дивізії було 25 зенітних гармат різного типу.

🇺🇦Якщо вірити підпису, на фото один із перших підрозділів УПА.

Дійсно, як загальна сила УПА почала організовуватися в перших днях 43-го року.

Проте раніше,в 42-му, було створено кілька відділів "Спеціального призначення"
Загалом я зустрічав різні цифри їх кількості.

Десь писалося, що в цих спецпідрозділах було до 400 бійців, десь, що до 800.

P.S Хоча з огляду на наявність специфичного озброєння, на фото скоріш за все 1944р. або й пізніший
По зброї насправді можна дуже багато дізнатись про приблизну дату фото.

Кольоризовані фото реконструкції боїв Карпатської Січі. Реконструкція відбулася задля документального фільму всього через пару місяців після завершення кривавої епопеї на Закарпатті. Навесні-Влітку 1939р.



В реконструкції приймали участь самі січовики, що відступили на території Словаччини.

Словаччина. Реконструкція боїв Українських Січовиків на Закарпатті з Мадярами. Реконструкція відбувалась майже одразу після трагічного березня 39-го. Орієнтовано, літо 1939 року.

🇺🇦Повстанське Інтерв'ю, Петро Гуменюк.

Знайшов я тут інтерв'ю з Петром Гуменюком, відомим повстанцем УПА (на першому фото - зліва, на другому - посередині).

Інтерв'ю дуже цікаве, бо "вояцьке" - без перебільшень, а як було. І про перемоги, і про формування УПА, і про зради та програні битви.

Я в цьому пості скину початок, а решту - в коментарях. Якщо сподобається - прочитайте.

П.Г. — Я з Надвірнянського району, село Білі Ослави. Народився 9 липня 1921 року. Батько мій був Микола, а мама Василина. У батьків нас було три брати – старший брат Юрій, 1919 року народження, я був середній, а ще був молодший брат Іван. Батько був сільським господарем, ми мали трохи поля, отак і працювали на ньому, вирощували собі все необхідне і жили, як усі люди. У батька була корова, кінь, вівці – ми їх випасали на полонині. Білі Ослави – це вже гірське село. Якщо їхати в гори, то йде Надвірна, потім Делятин, далі Заріччя, а потім Білі Ослави.

Членом ОУН я став у 1940 році, а в підпілля пішов у 1942-му, прийняв присягу, взяв собі псевдо – «Козак». У нашому селі був штаб УПА, він формував сотні – ми ходили, приводили людей, збирали зброю. А коли в 1944 році рухався фронт, то мадяри втікали — кидали зброю, німці втікали — теж кидали зброю. Наші сотні все це забирали, складали — у нас у лісах були великі склади. А потім, коли потрібно, діставали зброю звідти. У нас була німецька, мадярська, радянська зброя — рушниць, кулеметів було багато. Зброї нам вистачало, і вона була доброю.

До сотні УПА я приєднався у 1944 році, ще коли в нас були німці. Коли ми вступили в УПА, нам провели військову підготовку, читали лекції — про українську боротьбу за незалежність 1918-20 років, про бої. У нас тоді командири постійно змінювалися. Коли сотня сформувалася, командиром був «Пожерета», а коли він загинув, сотню очолив «Скуба». Спочатку він був сотенним командиром, а потім став курінним (батальйонним командиром — прим. А.І.), вже керував кількома сотнями і передав нашу сотню «Чайці». Після «Чайки» командиром став «Вихор» (Харук Микола), а після нього — «Турист» (Дранчук Юрій), він був родом із нашого села. Сотня залишалася та ж сама, але командири змінювалися. Були у нас загиблі, поранені, але ми постійно поповнювали сотню, приймали хлопців із села. А коли «Турист» загинув у 1945 році, командиром знову став «Вихор» і залишався ним до 1949 року, поки сотню не розформували.

А.І. — Були бої з німцями?

П.Г. — Були. Ми багато німців роззброювали. У 1944 році вони тікали з фронту, а ми в Надвірнянському, Коломийському, Яремчанському районах забирали у них всю зброю і відпускали без неї. Вони тікали на захід через Карпати, бо у нас ще не було радянської окупації. Як тільки німці йшли, ми робили засідки. У нашій сотні було двоє хлопців, які добре говорили німецькою, і сотенний «Турист» теж добре знав мову — він раніше служив в «есесівцях», ходив у німецькій формі. Як він крикне по-німецьки, то німці піднімали руки вгору, кидали зброю. Були такі, що не хотіли здаватись і стріляли. Якщо не здавалися, ми їх знищували. А якщо здавалися, і у нас не було загиблих або поранених, то давали їм по двадцять ударів палицею за те, що стріляли.

У 1944 році через наш край пройшов фронт — це було десь у серпні. Але точно вже не скажу... Якби ви прийшли два-три роки тому, я б вам усе розповів. А зараз пам’ять уже не та, дуже погано себе почуваю...
❗️Продовження в коментарях під цим постом

🇺🇦Чотири Романи Шухевичі

На цьому колажі Головнокомандувач УПА представлений одразу в 4 одностроях, що йому їх довелося носити за життя.

1. Польська уніформа
2. Повстанська (переважно складається з радянських військових елементів)
3. Німецька
4. Поліцейська

🇺🇦Трішки вечірньої естетики від українського сатиричного журналу "Лис Микита"
Більшість його випусків, до речі, є в інтернеті.

Легко знаходяться, тож ви можете поринути у політичну українську антибільшовицьку сатиру того часу

🇺🇦Другий з'їзд Карпатської Січі у Хусті. 19 лютого 1939р. Закарпаття

До угорського вторгнення та окупації залишалося менше місяця...

🇺🇦Старшини української старшинської школи УПА "Олені"
Зліва направо: сотенний Яр (майор УПА Остап Линда), поручник Степовий і поручник Кацо.

Вересень 1944р. околиці села Рожанка

🇺🇦Боєць сотні УПА "Ударник- 2" Петро Потічний – ( «Малий» , «Воробчик») під час участі в складі Корпусу морської піхоти США у Корейській війні (1950-1953)

🇺🇦Вагон добровольців дивізії Галичина, що вирушають на навчання. 1943р.

На ньому хтось крейдою намалював галицького лева.
А також написав "Приїжджайте до нас"
Та "Бувайте здорові, рек."
Тут ймовірно мається на увазі "реклямаційні"

Так тоді називали людей, які спочатку добровільно зголосилися до служби, але потім передумали і шукали тисячі причин, аби ухилитися від служби.

Ймовірно напис залишили самі добровольці дивізії Галичина

🇺🇦🇵🇱Польський пам'ятник своїм загиблим в бою з УПА прикордонникам з 38-ї застави.

На ньому знаходиться 71 фамілія. Тобто польські війська тоді дійсно втратили щонайменше 71 загиблим.

Нещодавно була річниця однієї з найбільш вдалих операцій УПА на Закерзонні.

Розгрому 38-ї прикордонної застави поляків.

Якісна мапа однієї з найуспішніших операцій УПА - розгрому польської 38-ї прикордонної застави 20. 03. 1946р. Раніше про цей бій вже був пост на каналі.

Таким чином у нас є повна картина бою. Можете ознайомитись і зі звітом, і з мапою.