ЧОМУ Я НЕ ПЕРЕХОДЖУ ДО ПЦУ? ВОЛИНСЬКІ СВЯЩЕНИКИ УПЦ
Священнослужителі Волинської та Володимир-Волинської єпархій Української Православної Церкви розповіли про те, чому не хочуть переходити до ПЦУ. Волинське духовенство вважає, що священик не може змінювати своїх переконань через політику, тож вважають за краще залишатися вірними присязі, а не йти на пропозиції влади змінити конфесію. Про це вони розповіли в інтерв’ю виданню
“Сила правди”.
«Я складав присягу в Українській Православній Церкві, я став священиком, викладачем. Половина Волині – мої вихованці. Викладаю загальноцерковну історію. То я кудись бігати буду? Щоб мої хлопці на мене дивилися і казали: “Ага, влада змінюється?”
Хочуть зробити нас нижчою кастою, ніби ми якісь гірші, погані, ми не патріоти чи ще щось. Ну, нехай кажуть. Я знаю, що в мене в душі і в серці», – настоятель Свято-Іоанно-Богословського храму в селі Борохів Олександр Кратюк.
Свяшеник Свято-Воскресенського собору УПЦ в місті Ковелі Максим Руденок розповів про те, що за ініціативою місцевої влади на парафії розглядалося питання про перехід до ПЦУ, однак більшість вірян виступила проти такої ідеї:
«Це питання розглядалося. Так би мовити, минула влада пропонувала людям переходити в нову церкву. Але парафіяни, які тут працюють, у цьому соборі співають, доглядають за ним, одноголосно вирішили, що їм нема чого змінювати. Вони вважають себе українцями, їхні діти воюють на фронті».
Настоятель храму на честь благовірного князя Олександра Невського протоієрей Дмитро Григорчук переконаний, що перехід до ПЦУ – це зрада. Священик стверджує, що патріотизм абсолютно не дисонує з приналежністю до УПЦ, як це намагаються подати суспільству.
«Я священик у четвертому поколінні. Кого я маю зраджувати? Свого прадідуся, який народився ще за царської Русі? Дід мій був гнаний комуністами. Куди я маю перейти? Дідуся свого зрадити? У мене тато з Тернопільської області. Він націоналіст. Повірте, він пісень народних, козацьких знає більше, ніж будь-який депутат, який носить вишиванку і з жовто-блакитним прапором бігає. Куди мій тато має переходити? Куди? Скажіть, від кого він має бігти? Від свого коріння?» – каже отець Дмитрій.
Священик торкнувся теми вшанування святого благовірного князя Олександра Невського: переконаний, рішення відмовитися від вшанування Олександра Невського є прихованою боротьбою з власною історією.
«Князь Олександр, якого Невським уже за Петра І назвали, носив титул князя київського і новгородського. Він наш, і ми маємо пишатися, що нашими були землі від Києва до Новгорода. А ми: “Ой, не треба нам князя Олександра, тому що він святий Російської православної церкви“»
Настоятель Покровського храму в селі Піддубці, протоієрей Микола Лафета каже, після прийняття закону щодо механізму переходу громад, у парафії відбулося голосування. І ті, хто захотів доєднатися до ПЦУ, були в меншості.
«У нас вийшло 85 на 15, може, й на 90... Ще раз повторюю: син священника, якось мені переходити – істину свою взяти і знівечити. От я служу тут 34-й рік уже… І сказати, що я піду за когось, бо комусь захотілося зробити ці розколи…»
Настоятель храму в громаді Свято-Миколаївської церкви в Ковелі Іоанн Кудласевич.
«Це не маму поміняти чи тата, це віру поміняти. Дехто каже, що ми нічого не міняємо, тільки юрисдикцію: виходимо з Московського і йдемо в Турецький патріархат. Але ми не були в Московському, я особисто в цьому переконаний. Ніколи ніяких грошей не передавали, ніяких звітів не давали. Тому ми себе до них не відносимо. Ні до одних, ні до інших. Переходити з чогось одного в інше, я вважаю, не зовсім правильно».