Я бачу кримський спротив у форматі децентралізованого руху. Тисячі людей, організовані, щоб на місцях боротись за кращі умови життя, роботи і навчання, допомагати одне одному. Робити щось разом: в тому числі наносити окупаційному режиму прямі удари. Але не тільки.
Наша ціль – це створити Крим, яким керують горизонтально, а не на штиках принести нову державну владу. Кримчани самі знають, як їм жити. Якщо російська влада буде боротись проти їхньої самоорганізації, заважатиме їм робити їхнє життя краще, вони будуть бачити, що вимушені боротись проти окупаційного режиму.
Підтримують вони повернення в склад України чи ні, вони працюватимуть заради нашої спільної цілі. Іншої стратегії я не бачу.
Ми забезпечимо “воронку радикалізації”. Спочатку ми будемо залучати кримчан для того, щоб вони брали участь у безпечних і зрозумілих формах боротьби: взаємодопомога, локальні ініціативи, покращення умов життя. Це перший етап воронки.
Спілкуючись одне з одним, досягаючи цілей, стикаючись з перепонами, які ставить окупаційний режим, значна частина цих людей неминуче радикалізується. Вони перейдуть на наступний етап.
Це не якийсь хитрий план. Це створення умов, в яких кримчани поступово отримують здатність впливати на своє життя. Спротив має стати природним вибором для кожного, хто хоче жити достойно. Чим більше буде людей, що на практиці побачили свою силу і субʼєктність, тим швидше впаде режим. І Крим повернеться в склад України як демократичний, самокерований регіон.