Рівно шість років тому шостий президент України здобув переконливу перемогу на демократичних виборах. Це було багато в чому протестне голосування, 73% українців проголосували проти «бариги», «ліпєцкой фабрики», «мінських угод», «наживатися на війні», «а то путін нападьот», повіривши в маніпулятивні меседжі політичних неофітів і їх інформаційної обслуги. Флагманом цієї брудної пропагандистської кампанії були плюси і інші медведчуківські канали, які з ранку до вечора, кілька років поспіль, просували думку, що це «Порошенко напав на Україну».
6 років тому Наталочки і Сірьожі влаштували всенародне свято, вони і досьогодні повторюють мантру, що Зеленський - це найкраще, що могло трапитися з Україною. Правда, цей пропагандистський марафон вже не дивляться в Маріуполі, фортеці Бахмуті, Авдіївці, Сєвєродонецьку, Лисичанську, Волновасі, Сватовому….
Сьогодні на Українська правда вийшла полемічна стаття лауреата Шевченківської премії , журналіста і воїна Павло Казарін, в якій він розмірковує, чи можливо було б уникнути великої війни, якби не Зеленський.
Для мене і нашої команди очевидно, що відповідальність за напад на Україну і в 2014 , і в 2022 несе виключно Путін, путінська Росія, всі без виключення росіяни, які допустили цементування диктаторського режиму і для яких великорусский шовінізм- релігія. З 2014 по 2019 я жорстко полемізувала з тими, хто перекладав відповідальність за війну на Порошенка. Це страшна трагедія для України, що скільки людей повірили в цей кремлівський наратив, який тягли сюди деякі українські медіа і проросійські політики, підігруючи Кремлю, перекладаючи відповідальність на українську владу. Тим не менше, кримінальні справи проти Порошенка за «контрнаступ влітку 2014 на Донбасі» і відсіч ворогу в листопаді 2018 в Керченській протоці і досі не закриті, навпаки, активно «розслідуються» ДБР.
З 2019, попри чітку опозицію до Зеленського, я не змінила своєї позиції щодо війни. Повну відповідальність за вбивства українців, знищення українських міст, порушення мінських угод до 2022, несе путінська росія. Це не Зеленський напав на Україну в лютому 2022, воєнний злочин здійснив Путін.
Але відповідальність за провал підготовки до вторгнення, повне ігнорування сигналів наших партнерів, не виконання державного оборонного замовлення, згортання ракетних програм і виробництво ВПК, недофінансування ЗСУ через пріоритетність асфальту, не проведену евакуацію культурних цінностей і дитячих будинків бодай поблизу лінії зіткнення, коли передчуття війни було вже в повітрі - це вже повна відповідальність української влади. Яка в січні 2021 садила Порошенка, замість зібрати за столом всіх колишніх українських президентів і разом думати , як протидіяти Путіну. І дуже дивно, що в статті Казаріна про це ні слова. ЗСУ є головним гарантом нашої державності, суверенітету і незалежності, і я щиро дякую Павлу за захист України, приналежність до найавторитетнішої української армійської спільноти. Тож він точно усвідомлює, що підготовка резервів і посилення українського ВПК в 2019- 2022 могли б бути стримуючими і превентивними факторами для нападу, або б сповільнили російський бліцкриг на Півдні і інших напрямках.
Чому Путін не напав раніше? Шановний автор, як на мене, дає спрощене узагальнення, розмірковуючи виключно в парадигмі Порошенко & Зеленський і забуваючи про зовнішнішні чинники. Політика стримування агресора замість придушити його санкціями з боку Німеччини і США, ЄС вцілому - апріорі була помилковою, бо дозволяла російській економіці розвиватися, будуючи «Північний потік» і експортуючи енергоносії. Але фактор Меркель і Трампа, безумовно, грав свою роль для Путіна, це були чи не єдині світові лідери, окрім Сі, з якими він певним чином рахувався.
А от українська влада пересварилася з нашими партнерами напередодні вторгнення, звинувачуючи їх в «скабєєвщині» і нагнітанні паніки, яка може знищити нашу економіку. Хоч з 2021 року влада мала робити все для посилення антипутінської коаліції, вірити західними розвідкам і зробити все для посилення оборони.