🖇️Вірний Бог


Коли сумувала - Ти потішав
І скільки раз падала – знов піднімав.
Коли в темряві ніч мене страх огортав,
Ти був поруч, мій Боже, Ти сили давав

Я не раз нарікала на біль і ті втрати,
Не могла я смиренно в долоні їх взяти.
Та Ти знав, що ведеш мене кращим шляхом,
Хоч тернистий він був, хоч здавався гірким.

Коли страх огортав і надія згасала,
Коли темрява душу мою огортала,
Ти давав мені світло, вогонь неземний,
Що палав і не гаснув у темряві тій.

Ти ж навчав мене, Боже, що тільки в Тобі
Є спокій і радість, є щастя земне.
Що даремно я прагну здобути сама
Те, що тільки рука Твоя в силі подать.

Бо дорога з Тобою веде у життя,
Де немає ні сліз, ані страху, ні зла.
Там любов Твоя вічна і мир неземний,
Де не буде вже болю й тривог на землі.

Хай втомлююсь інколи, хай падаю знов,
Та мене піднімає Твоя лиш любов.
Я довірюсь Тобі, мій Спаситель святий,
Бо з Тобою мій шлях – то є шлях до мети.

Тож веди мене, Боже, тримай у руці,
Не дозволь заблукати в життєвій пітьмі.
Бо Ти — сила, надія, опора моя,
Ти — Спасіння, дорога і вічне життя!

©𝑴𝒂𝒓𝒊𝒏𝒂

📎НЕ БУДЬ ЯК УСІ

Не будь як усі, хто хитається в вірі,
Хто згадує Бога лише в суєті.
Хай твердість твоя буде світлом у світі,
Щоб знали: Христос – твій Учитель в житті.

Не будь як усі, хто гордиться собою,
Хто славу шукає у власних ділах.
Хай смирення буде тобі в нагороду,
І скромність твоя більш за все усякчас.

Не будь як усі, а живи лиш з любов'ю,
І ближніх своїх ти завжди поважай.
Хто робе лиш зло - добром повертай,
І ніколи на друзів образи не май.

Не будь як усі, а живи ти з молитвой,
Нехай вона буде постійно в устах.
І вдячнеє серце хай сповнює радість,
Що Богом навіки дана.

Не будь як усі, хто гріхи забуває,
Хто несе за собою лише суєту.
Завжди пам’ятай: лиш Господь все прощає,
І тільки у Ньому знайдеш ти мету.

Не будь як усі, хто цурається Бога,
Хто істину топче в неправди слідах,
Хто сповнений зла, і ранить без слів,
Хто втрату душі не вважає за гріх.

Не будь як усі, хто словами лиш славить,
А серцем далеко від істини йде...
Хто зводить хвалу, та у діях лукавить,
І Бога у справах своїх не знайде.

Не будь як усі, хто багатство збирає,
І серце до скарбів земних прив’язає...
Бо марні всі статки, минає ця слава,
А вічність з Христом – то найвища награда.

Не будь як усі, хто шукає зручного,
Хто хрест свій забув і живе, як усі.
Згадай, що Христос ніс тягар задля того,
Щоб душі твоїй дати мир і спокій.

Ти будь тим, хто радість знаходить в служінні,
Хто ближніх підтримує щирим теплом,
Хай кожна хвилина у Божім велінні
Стає твоїм добрим і світлим крилом.


©𝑴𝒂𝒓𝒊𝒏𝒂

Бог простил, а смог ли ты?
Иль вновь обиду затаив,
Ты ходишь в этом мире с грузом,
Что так порой тебя томит...?

А Бог любил, а сможешь ты?
Когда толпа коварно смотрит,
И к древу руки прибивает.
Ты сможешь в тишине стоять?

Он шёл туда, где боль и горе,
Где скорбь смыкалась с нищетой,
Где жизнь людей — одно лишь горе,
А смог бы ты утешить их, и руку помощи подать?

А Бог всё знал, и был спокоен,
Когда весь мир кричал: "Распни!"
А смог бы ты не сказав слова,
В смирении свой крест нести?

А Бог шептал в час перед казнью:
«Прости им, Боже, не поймут».
Ты сможешь ли сказать в ненастье:
«Прощаю», — и врага обнять любя?

А Бог всё видит: и печаль, и боль.
Но что же ты стоишь в сторонке, не подойдя к Нему, мой друг?
Доколе будешь ждать призыва, и говоря себе:
«быть может завтра подойду»?

И вновь твердишь: "Времени ещё ведь много!
И впереди вся жизнь моя".
Но час придёт, когда дорога,
Закончится. И тишина...

Что скажешь ты, представ пред Богом?
Смог ли ближнего любить?
Смог ли ты тогда в терпеньи
Свой крест земной достойно донести?

Бог простил, а смог бы ты
Не помнить зла, забыть упрёки?
Сказать в смирении: "Прости",
И жить с душой, что не в оковах?

Не жди, друг, вечного момента,
Ведь час пройдёт, как будто миг.
Открой Ему сегодня сердце,
И отзовись на тот призыв.

Он ждёт тебя, как ждёт Отец,
С любовью чистой и святою.
Приди, склонись, и будет вновь
Твой дом наполнен светом Божьим

[08.02.25]
©𝑴𝒂𝒓𝒊𝒏𝒂