Коли незабаром після полудня турки наблизилися до християнських суден, ті вже обігнули південно-східний виступ міста. Балтоглу з передової триреми прокричав їм, щоб вони спустили вітрила. Однак ті продовжували свій шлях. Тоді передові судна турків пішли на зближення. При цьому турки опинилися в зоні течії Босфору, протилежної напрямку вітру, а в таких умовах триремам і біремам було важко маневрувати. Крім того, християнські кораблі мали переваги у вигляді більш високих бортів і кращого озброєння. З палуби, високо розташованих корми і носа, а також з ютів на щоглах матроси могли пускати стріли і списи, кидати каміння в турецькі кораблі, які значно нижче сиділи у воді; турки ж нічого не могли вдіяти, окрім спроб піти на абордаж або підпалити кораблі супротивника.

Майже цілу годину християнські кораблі пливли, щільно оточені турецькими суднами, успішно відкидаючи їх у сторони. Але раптово, коли вони огинали мис Акрополя, вітер стих, і їхні вітрила безсило повисли. У цьому місці течія Босфору, наштовхуючись на мис, розгалужується; основна її частина продовжує йти в південному напрямі, інша ж повертає на північ, до берега Пери; сила цієї зворотної течії буває особливо відчутною в момент, коли після того, як стихає південний вітер, стихає південний вітер. Християнські кораблі потрапили якраз у цю течію.

І після того як вони майже досягли міських стін, їх почало повільно відносити до того самого місця, звідки султан стежив за битвою.

Тепер Балтоглу, здавалося, легше міг взяти свою здобич. Він уже усвідомив, що не можна підходити близько до кораблів християн, гарматний вогонь яких завдає занадто великої шкоди. Тому він наказав своїм більшим кораблям оточити ворога, тримаючись на деякій відстані, обсипаючи його ядрами і списами із запаленою клоччям і прагнучи знову наблизитися до нього, коли він ослабне. Однак зусилля його виявилися марними. Легкі гармати турецьких суден не могли стріляти під великим кутом, а всі пожежі на кораблях християн швидко гасилися їхніми добре навченими екіпажами...
#Останні_часи_Константинополя

-☧-

|☧| - Сенатська Палата
|☧| - Підпишись

Книга перша ВСТУП
ГЛАВА I.
Як слід було б проводити одиночне навчання воїнів..

Треба, щоб піхотинець умів швидко пускати стріли з лука за римським або за перським способом; це досягається швидким вийманням стріли (з сагайдака) і сильним натягуванням тятиви; все це потрібно і корисно також і для вершників. Коли справу буде так поставлено, бо тихо пускати стрілу марно, треба перейти до стрільби в будь-яку мішень: піхотинці, щоб стріляли з певної відстані або в спис (встромлений у землю), або в інші якісь мішені, вершники, щоб стріляли на скаку: уперед, назад, праворуч і ліворуч. Крім того, їм треба вміти підхоплюватися на коня, на скаку швидко випускати одну стрілу за іншою, вкладати лук у сагайдак, якщо він досить великий, або в інший футляр, поділений для зручності на два відділення (тобто для стріл і для лука), і братися за спис, який носять за спиною, щоб у такий спосіб могли діяти ним, маючи лук у сагайдаку. Потім, швидко закинувши спис за спину, вихоплювати лук. Дуже корисно було б, якщо вершники стануть вправлятися в цьому навіть на походах у мирний час, тому що і переходи будуть робитися швидше, та й коні менше втомляться.

Стратегікон. Тактика і Стратегія. Імператор Маврикій

-☧-

|☧| - Сенатська Палата
|☧| - Підпишись

Коли центуріони доповіли Камілові, який уже лаштував бойову лаву, і про занепокоєння воїнів, і про те, що вони ледачкувато беруть зброю, зволікають і неохоче покидають табір, а де-не-де чути навіть голоси, що, мовляв, поодинці доведеться битися із сотнею ворогів, а такий натовп не те що озброєний, а й беззбройний навряд чи стримаєш, Каміл скочив на коня та, об'їжджаючи перед значками вистроєні бойові ряди, загукав:

У перші два тижні квітня безперервно дув сильний північний вітер. Три генуезькі галери, найняті папою і наповнені ним зброєю та припасами, змушені були через шторм відсиджуватися біля острова Хіос. Однак 15 квітня вітер несподівано змінився на південний, і кораблі негайно взяли курс на Дарданелли. На підході до протоки до них приєдналося велике вантажне судно імператора із зерном, яке його люди закупили в Сицилії; судном командував досвідчений моряк на ім'я Флатанелас. Дарданелли ніхто не охороняв, оскільки весь турецький флот був на той момент зосереджений біля Константинополя, і кораблі досить швидко увійшли в Мармурове море.

У п'ятницю вранці 20 квітня дозорні на звернених до моря стінах побачили, як ті наближаються до міста. Незабаром їх помітили й турецькі спостерігачі та поспішили донести про це султану. Мехмед негайно схопився в сідло і поскакав найкоротшим шляхом до Балтоглу з наказом захопити кораблі, а якщо це не вдасться, то потопити їх, але головне, в жодному разі не пропустити кораблі в місто. Якщо адмірал не зуміє виконати наказ, то нехай краще не повертається живим.

Балтоглу негайно оголосив на своїх кораблях бойову тривогу. Він вирішив цього разу не покладатися на судна, оснащені тільки вітрилами, тому що вони не могли рухатися проти сильного південного вітру; усім же іншим кораблям було наказано вийти з ним. Султан наказав також посадити на великі транспортні судна частину своїх добірних військ. На деякі з них встановили гармати, інші посилили щитами і віконницями. Через дві-три години величезна флотилія під сплеск тисяч весел відійшла від берега, щоб накинутися на свої беззахисні жертви. Турки, впевнені в перемозі, пливли під бій барабанів і звуки труб. Усі жителі Константинополя, не зайняті на бойових постах, стовпилися на схилах Акрополя або на верхньому ярусі величезного напівзруйнованого іподрому. Вони з хвилюванням стежили, не відриваючи очей, за християнськими кораблями, що наближалися...
#Останні_часи_Константинополя

-☧-

|☧| - Сенатська Палата
|☧| - Підпишись

Класична римська "черепаха"

-☧-

|☧| - Сенатська Палата
|☧| - Підпишись

Однак великого успіху вони не досягли. Ядра їхніх гармат літали недостатньо високо, щоб пошкодити високі християнські галери. Мегадука Лука Нотарас був посланий зі своїм резервом на підмогу тим, хто оборонявся. Усі дії останніх були добре організовані. Передаючи з рук у руки відра з водою, християнські матроси загасили вогонь. Їхні стріли і списи, що посилалися з більш високих палуб і щогл, були значно ефективнішими за турецькі, а метальні снаряди завдавали туркам значної шкоди. Натхнений успіхом і керований більш майстерними капітанами, ніж у турків, християнський флот перейшов у контратаку, прагнучи оточити кораблі супротивника, що підійшли найближче до ланцюга. Рятуючи кораблі, Балтоглу припинив атаку і пішов на свою стоянку до Подвійних Колон.
Цю поразку султан сприйняв як образу. З притаманною йому швидкістю реакції він одразу усвідомив, що, доти, доки його гармати не зможуть стріляти по вищим цілям, від них мало користі в боях проти високих кораблів християн.
Його ливарні майстри отримали терміновий наказ поліпшити конструкцію гармат. Незважаючи на те, що розрахувати необхідну траєкторію польоту ядра було справою нелегкою, зброярі вже за кілька днів домоглися поліпшень, які
задовольнили султана. Гармату з вищою траєкторією польоту було встановлено прямо над Галатським мисом і звідти почало обстріл кораблів, що стояли на якорі вздовж ланцюга. Перший постріл виявився невдалим, проте
друге ядро влучило прямо в середину галери і потопило її, причому загинуло багато матросів. Кораблям християн довелося піти за ланцюг всередину затоки, де їх могли прикрити стіни Пери.
#Останні_часи_Константинополя

-☧-

|☧| - Сенатська Палата
|☧| - Підпишись

Флавій Аецій (391-454 рр.), magister militum (магістр армії) також відомий як один із "останніх римлян" на тренуванні легіонів сучасна реконструкція.

-☧-

|☧| - Сенатська Палата
|☧| - Підпишись

Ікона Воскресіння Христового, Ромея XI ст.

ХРИСТОС ВОСКРЕС!

...З причин, про які щойно мовилося, Цезар вирішив перетнути Рейн. Але він думав, що переправитися кораблями неможливо, бо вважав, що це не відповідало б гідності ні його, ні римського народу. Хоча будівництво моста могло відбуватися дуже важко через широчінь, швидкість і глибину річки, проте Цезар вважав, що перед цим треба добре обдумати або навіть і відмовитися від переправи війська.

Прийняв, зрештою, такий спосіб побудови моста: палі, завтовшки півтори стопи, трохи загострені знизу, завдовжки залежно від глибини річки, з'єднати попарно на відстані двох футів одна від одної. Після опускання їх у річку, використовуючи відповідні машини, загострити і загнати їх у дно за допомогою «баби», але не як палі мостові вертикально в ґрунт, а похило і скісно, щоб схилялися в напрямку річного нурту, а навпроти них, нижче, на відстані сорока стіп, у такий самий спосіб установив по дві зв'язані палі, що повернені проти течії і тиску річки. Обидві ці пари скісних паль були б з'єднані у верхній частині з поперечними балками завтовшки дві стопи, укладеними відповідно до протяжності ланок цих діагональних паль, і утримувалися б з обох боків зовні двома скобами. А тому що ці пари діагональних паль були тупими з одного кінця, а з іншого зчеплені разом, то конструкція була б дуже міцною, і що більшим був би тиск води, то з'єднання трималося б міцніше. А поперечні палі були покриті розташованими вздовж брусами, обкладеними драгами і фашинами; крім того, були б загнані в дно по діагоналі проти струму палі, поставлені навподіб баранів і пов'язані з усією конструкцією моста, яка могла б витримувати тиск річкових вод. Крім того, на невеликій відстані від моста були б також інші палі. Тому якщо б варвари почали скидати стовбури дерев або човни, щоб зруйнувати структуру моста, то палі послабили 6 руйнівну силу тих об'єктів і не дали б пошкодити міст.

За десять днів, відтоді як почали доставляти належний матеріал, будівництво всієї споруди було завершено і військо перейшло. Залишивши сильну охорону моста на іншому березі, Цезар відбув до країни сугамбрів. Тим часом до нього почали приходити посланці від багатьох інших племен. На їхні прохання про мир і дружбу він давав схвальну відповідь і наказував приводити йому заручників. Але сугамбри ще тоді, коли по- чалося будівництво моста, готувалися до втечі і, підмовивши тенктерів та усипетів, утекли зі своїх теренів і сховалися з по-житками серед пущі та лісів.

Цезар після кількох днів перебування в тих краях і після того, як спалив усі села і садиби, та після заготівлі збіжжя повернувся до країни убоїв, пообіцявши їм допомогти в разі, якщо б їх почали переслідувати свеби. Довідався від них і таке: «Свеби, як тільки одержали від розвідників інформацію про спорудження моста, порадившись за своїм звичаєм, розіслали гінців у всі напрямки, щоб покидали міста, а дітей, дружин і всі свої речі сховали в лісах. Тим же, що можуть носити зброю, треба зібратися в певному місці. Воно було призначене майже посеред захоплених свебами земель. Тут вони вирішили чекати прибуття римлян і битися». Коли Цезар довідався про цей план і згадав мету, задля якої він переправляв військо, то остаточно збагнув: наганяння страху на германців, покарання сугамбрів і звільнення убоїв від утиску та проведення загалом вісімнадцяти днів поза Рейном - уже вочевидь достатньо зроблено для слави і добра римського народу, а тому повернувся до Галлії, а міст зруйнував...

Гай Юлій Цезар. Нотатки про війну з галлами. Книга IIII

-☧-

|☧| - Сенатська Палата
|☧| - Підпишись

1) Римський клібанарій, Дура Європос, 256 р. н.е. Реконструйований за знахідками з Дури-Європос (берег Євфрату, Сирія), вершник і кінь повністю в обладунку із заліза і бронзи.

2) Драконарій з Али І катафрактаріорум (Ala cataphractariorum); армія цезаря Галерія, кінець 3-го ст. Реконструйований з арки Галерія.

3) Римський катафрактарій з Али І Йовія катафрактарія (Ala I Iovia cataphractaria); кордони Нубії, 295 р. н.е. Реконструкція з римської статуї, що сьогодні зберігається в музеї Нубії в Асуані (Єгипет).
Джерело: Римська важка кавалерія. Катафракти/Клібанарiї, 1 століття до н.е. - 5 століття н.е. Андрій Негін та Рафаель Д`амато
#Армія_Старого_Риму

-☧-

|☧| - Сенатська Палата
|☧| - Підпишись

Зі складу флоту було виділено десять кораблів для оборони загороджувального ланцюга; п'ять із них були генуезькими, три - критськими, один - анконським і один - грецьким. Командування над ними було доручено одному генуезцю; цілком можливо, що це був Соліго, який встановив загородження.

Флот під командуванням Балтоглу (командувач турецьким флотом) мав наказ блокувати узбережжя, щоб місто не могло отримати будь-якої допомоги з боку моря. Уздовж берега Мармурового моря постійно патрулювали турецькі кораблі, тож жодне, навіть дрібне судно не могло наблизитися до невеликих прибережних гаваней. Однак головне завдання полягало в тому, щоб прорватися через загородження, що перешкоджає доступу в Золотий Ріг. Балтоглу було наказано перевірити міцність загородження через затоку. Уже 9 квітня турецькі кораблі повели свою першу атаку в бік затоки. Однак успіху вони не мали, і Балтоглу вирішив почекати підходу чорноморської ескадри.

12 квітня, щойно прибули чорноморські підкріплення, Балтоглу направив до ланцюга свої найбільші кораблі. Коли вони наблизилися до суден, що охороняли ланцюг, які стояли на якорі, на тих із турецьких кораблів посипалися хмари стріл і гарматні ядра. Підійшовши вже зовсім впритул, турецькі моряки стали кидати на кораблі християн палаючі головешки, тоді як інші намагалися перерізати якірні канати, а треті - взяти кораблі на абордаж за допомогою гаків і драбин. щойно прибули чорноморські підкріплення, Балтоглу направив до ланцюга свої найбільші кораблі. Коли вони наблизилися до суден, які охороняли ланцюг і стояли на якорі, на тих з турецьких кораблів посипалися хмари стріл і гарматні ядра. Підійшовши вже зовсім впритул, турецькі моряки стали кидати на кораблі християн палаючі головешки, тоді як інші намагалися перерізати якірні канати, а треті - взяти кораблі на абордаж за допомогою гаків і драбин...

#Останні_часи_Константинополя

-☧-

|☧| - Сенатська Палата
|☧| - Підпишись

Берег затоки Золотий Ріг мали захищати венеціанські та генуезькі моряки під командуванням Габріеле Тревізано, в той час як його співвітчизника Альвізо Дієдо призначили командувачем усіма суднами, які перебували в затоці... #Останні_часи_Константинополя

Героїчна оборона Константинополя відбувалася не тільки на мурах міста а й на морі хоча турецький флот мав чималу кількісну перевагу, виучка, відвага й майстерність моряків котрі обороняли Константинополь з моря (в затоці Золотого Рога), а також прорив кількох кораблів через турецьку блокаду заслуговує окремого опису...

#Останні_часи_Константинополя

ІІІІ Скіфський Легіон 4-6 ст. н.е

-☧-

|☧| - Сенатська Палата
|☧| - Підпишись

Противники проводили час у розпусті й забавах, притім у забавах здебільшого безчесних, чинили наругу над римськими звичаями. Так, одні походжали вулицями, загорнувшись у дорогі з широкими обшивками плащі, - не заради нужди, а заради сміху; або роз'їжджали містом, обмотавши сріблотканими з тонкого полотна головними покривалами маківки своїх візниць і обв'язавши кінські морди білолляними опасками, що спускаються по спині. Інші носили тростинки для писання і чорнильниці, тримаючи в руці книги, таким чином осміюючи нас як грамотіїв. Кожного дня вони пиячили і об'їдались: одні, перенасичуючися витонченими стравами, інші, вживаючи їжу батьків своїх розварені в котлах бичачі хребти, шинку, приправлену борошнистими бобами, також соус з часнику й різні гострі суміші. Поділивши здобич, вони не бачили ніякої різниці між начинням та посудом звичайним і священним усе однаково вживалося для тілесних потреб, не зважаючи ні на Бога, ні на закон. Так само образи Христа Спасителя і Святих його використовувалися для сидіння і як ослінчики під ноги.

Варто було подивуватися засліпленню або, точніше сказати, безумству цих затуманених гордістю людей, коли вони почали кидати між собою жереб, кому якими містами володіти. Ніби вже ставши царями царів і маючи у своїх руках усю земну поверхню, вони призначили в усі області Римської імперії чиновників для опису, щоб спочатку довідатися про річні прибутки різних областей і вже потім поділити їх. А держави і володіння усіх інших народів і царів поділили між собою негайно.

Спогади очевидця Ромея Нікіти (або ж Микити) Хоніата про військові злочини "хрестоносців" після взяття Константинополя

-☧-

|☧| - Сенатська Палата
|☧| - Підпишись

Африканські провінції
(1) Вексилярій, Cohors II Sardorum, ІІ когорта сардинців; Mauretania Caesariensis (Мавретанія Цезаріанська), 200 р.
(2) Вершник, Cohors IIII milliaria Tungrorum, І когорта тунгрів; Mauretania Tingitana (Тінгітанська Мавретанія), 222 р.
(3) Легіонер, Legio III Augusta PF, III Легіон Августа; Africa Proconsularis (Африка Проконсульська), 287–297 р.
#Армія_Старого_Риму

-☧-

|☧| - Сенатська Палата
|☧| - Підпишись

З багатьох причин Цезар після завершення германської війни вирішив переправитися через Рейн. Найважливішим було те, що він помітив, як германці легко проникають на територію Галлії. Він хотів спонукати їх дбати про власні терени, переконати, що військо римського народу може і має відвагу перетнути Рейн. Ще одна причина полягала в тому, що частина усипетів і тенктерів, про яких уже згадували, яка для грабежу і здобуття продовольства перетнула річку Мосу, не брала участі в битві. Після відступу своїх одійшла за Рейн, до країни сугамбрів, і поєдналася з ними. Коли Цезар послав до них послів із вимогою, щоб видали йому тих, хто розпочав проти нього війну в Галлії, вони відповіли: «Влада римського народу закінчується річкою Рейн. Якщо він вважає злом, що германці без його дозволу перейшли до Галлії, тоді на якій підставі він вимагає влади і зверхності для себе поза Рейном? З іншого боку, убої — єдині з племен по той бік Рейну, які, відправивши послів до Цезаря, уклали з ним угоду про дружбу і дали йому заручників. Водночас посилено благали його, щоб допоміг їм, оскільки свеби жорстоко їх утискають. А якщо державні справи не дають змоги йому це зробити, нехай переправить військо через Рейн. Це буде для них достатньою допомогою і надією на майбутнє — таким великим і добрим є ім'я і думка про його військо після перемоги над Аріовістом в останній битві, навіть у найвіддаленіших германських племен. Сама звістка про дружбу з римcьким народом така важлива, що вони могли б відчувати себе в безпеці». А за це пообіцяли поставити велику кількість кораблів для переправи війська.

Гай Юлій Цезар. Нотатки про війну з галлами. Книга IIII

-☧-

|☧| - Сенатська Палата
|☧| - Підпишись

Святі налої, виткані дорогоцінностями незвичайної краси, що тішили око, рубали на шматки і разом з іншими чудовими речами розподіляли між воїнами. Коли треба було вивезти з храму священні посудини, рідкісні мистецькі цінності, срібло й золото, яким були обкладені кафедри, амвони і врата, вони ввели у притвори храмів мулів і коней з сідлами... Тварини, полохаючися блискучої підлоги, не хотіли увійти, але латиняни били їх і, таким чином, оскверняли їхніми нечистотами і кров'ю священну підлогу храму...

Якась жінка, препорочна, рабиня фурій, прислужниця диявола, виплодок отруйних чар, вчинивши наругу над Христом, сіла на патріарший трон, а потім, кривляючись, скакала навколо трону, виспівуючи сороміцькі пісні. Після сказаного навіть розмови не може бути про те, що якісь дії були гірші за інші: найбільші злочини чинилися всіма з однаковою запопадливістю.

Важко і неможливо було вблагати або умилостивити цей варварський народ, такий дратливий, такий запальний на геть усяке все розпалювало його гнів і здавалося йому безглуздим і смішним. Потрапляв у біду той, хто не стримував перед ним свого язика. Так само часто воїни виймали мечі проти того, хто говорив мало або ухилявся робити їм приємність. Через те кожний боявся за своє життя: на вулицях — плач, зойки і стогін; на роздоріжжях — ридання; у храмах — тужливі крики. Знатні родом блукали зганьбленими, багаті — жебраками, поважні старці плакали. Так — на майданах; так — у закутках; так — у відкритих громадських місцях; так — і в потайних схованках!

Отаке-то — кажу, дещо передаючи на спомин історії, беззаконня чинили західні війська проти населення Христового, не виявляючи ніякої поблажливості ні до кого, всіх позбавляючи грошей і майна, житла й одягу, і зовсім нічого не залишаючи тим, хто мав хоч що-небудь! Ось він, цей народ з мідною шиєю, пихатим обличчям, піднятими бровами, завжди голеними і ніби юнацькими щоками, кровожерною рукою, роздутими ніздрями, гордим поглядом, ненаситною пащею, черствою душею, обрубаною і швидкою мовою, що ніби танцює на губах, — ось ці ревнителі, які підняли на рамена хрест і багато разів клялися ним і словом Божим проходити i християнські країни без кровопролиття, не збиваючися з дороги не відхиляючись ні праворуч, ні ліворуч, озброїти свої руки проти сарацинів і залити мечі кров'ю спустошителів Єрусалима!

-☧-

|☧| - Сенатська Палата
|☧| - Підпишись

До теми захоплення і розграбування латинянами Константинополя в квітні 1204 року.

Жителі міста, віддаючися на Божу волю, вийшли назустріч латинянам з хрестами та образами Христа, як годиться під час свята. Але і це видовище не зм'якшило душі латинян, не вгамувало їх нього похмурого й розлюченого духу: вони не пощадили не тільки приватного майна, але й, вийнявши мечі, пограбували святині Господні. Вони сурмами спонукали коней до нападу. Не знаю, з чого почати і чим закінчити опис усього, заподіяного цими безбожними людьми. О жах! Святі образи безсоромно потоптані! О горе! Мощі Святих мучеників закинуті у нечестиві місця!.. Декотрі латиняни збивали з дорогоцінних чаш прикраси, ховали їх за пазуху, а із чаш пили, як із бокалів... О предтечі антихриста..., в ті дні, як за давніх часів, Христос був знову роздягнений і осміяний.... Про пограбування Головного храму не можна слухати байдуже...

-☧-

|☧| - Сенатська Палата
|☧| - Підпишись

В ім'я Бога вони прийшли з запеклими серцями і безжальними мечами, щоб вбивати і калічити, грабувати і руйнувати — і не замислюючись, руйнували вівтарі та розбивали ікони, які шанувалися поколіннями віруючих. Коли скарби були вивезені, а палаци перетворилися на руїни, Захід постарався забути про те, що сталося, але Схід не забував про це ніколи. Дивлячись на те, як хрестоносці розгулюють їх обвугленими почорнілими вулицями, ромейці розуміли, що ці люди з яскравими хрестами, пришитими поверх обладунків, більше не можуть вважатися християнами.

В цей день 1204 року західні варвари захопили та пограбували Константинополь...

Після цього бою Цезар вирішив, що не варто слухати депутатів або отримувати пропозиції від людей, які, просячи миру, підступно і по-зрадницьки розпочали бій. А чекати, поки вороги збільшать свою силу і повернуться, - було б, гадав, більшою глупотою. Знаючи непередбачуваність галлів, він відчув, яку вороги дістали впевненість у собі після цієї сутички. Коли він розмислив про ці справи, то повідомив легатам і квестору своє рішення, щоб не гаяти жодного дня, придатного для бою, як раптом трапився для цього дуже сприятливий збіг обставин. Наступного ранку германці, обравши собі всіх племінних вождів і людей знатного походження, з'явилися купно у мабуть, для пояснення того, чому напередодні дійшло до битви, нього в таборі з такою самою дволикістю і лицемірством уже всупереч погодженню і того, про що самі просили. Цього разу вже підступно просили, якщо його ласка, про перемир'я. Цезар, зрадівши з того, що вони потрапили до його рук, наказав усіх затримати. А сам вивів із табору все військо. Кінноті ж, міркуючи, що вона ще не оговталася від страху після останнього бою, наказав їхати з тилу за маршовою колоною.

У потрійному бойовому шикуванні він швидко пройшов 8000 кроків і дійшов до ворожого табору раніше, ніж германці змогли оговтатися. Це їх, звичайно, вразило: і швидкість нашої появи, і відсутність своїх, і брак часу як для проведення наради, так і для того, щоб належно озброїтись. Зчинився безлад, не знали, що краще: чи вишикувати військо проти ворога, чи захищати табір, або шукати порятунку у втечі. Тоді як їхній жах виявлявся в безладі й метушні, наші воїни, обурені віроломством напередодні, увірвалися до табору. Тут, у таборі, ті, кому вдалося швидше схопитися за зброю, якийсь час чинили нам опір і билися між возами й багажем; натомість гурт дітей і жінок, які там були (ті, що перетнули Рейн і з усіма своїми родинами вийшли за межі краю), почав розбігатися навсібіч. Навздогін за ними Цезар послав кінноту.

Коли германці почули галас у тилу і побачили, що їхніх б'ють, кинули зброю та бойові значки і почали втікати з табору. Та коли дісталися вже до місця злиття Маасу і Рейну, втратили надію на подальшу втечу. Багатьох із них було вбито, а решта кинулася до річки і там гинула від жаху, виснаження і рвучкої течії. Усі наші, за винятком декількох поранених, повернулися до табору після такого жаху, тому що кількість ворогів налічувала 430 000 осіб. А тим германцям, які були затримані в таборі, Цезар дозволив одійти. Проте вони, боячись жорстоких покарань і страт з боку галлів, яким вони спустошили поля, сказали, що хочуть залишитися в нього. Цезар надав їм свободу вибору.

Гай Юлій Цезар. Нотатки про війну з галлами. Книга IIII

-☧-

|☧| - Сенатська Палата
|☧| - Підпишись

Наприкінці III ст. легіони мали значні підрозділи ланціаріїв, спеціалізованих бійців, які билися за допомогою легкого списа "ланції". Деякі ланціарії були кінними, забезпечуючи легіон, або легіонерську вексиляцію (загін), корпусом легкої кавалерії на додаток до еквітів (звичайної легіонерської кавалерії) та промотів («вислуженої» кавалерії).

У цій реконструкції списи ланціаріїв носять у футлярі, прикріпленому до сідла коня (1) (див. Й. Флавій, Іудейська війна 3.96). Ланціарій носить легкі обладунки з м'якої тканини (2). Його шолом нового «гребеневого» типу, що складається з двох частин, і прикріпленими щитками на шию та щоки. У цей час з'являються інші залізні шоломи, що складаються з кількох частин так звані "композитні" (3), але старі шоломи з чашею та нашийником, виготовленими з одного шматка, як бронзовий зразок з Буга (4), все ще могли використовуватися. Ланціарій озброєний двома мечами: довшим колючо-ріжучим (див. 5 клинок) і коротким мечем, відомим як semispathium («напівмеч», Vegetius 2.15). Традиційний кинджал (pugio), з лезом на поясі, виходив з ужитку; на його місце міг прийти довгий односічний ніж, який носили в бронзових піхвах (6).

Джерело: Римські легіонери 284-337 рр. Епоха Діоклетіана та Констянтина Великого. Росс Кован
#Армія_Старого_Риму

-☧-

|☧| - Сенатська Палата
|☧| - Підпишись

Кінний Ланціарій, 284 р. н.е.

Остаточно структура преторіанської гвардії оформилася за імператора Тіберія, за наказом якого в 21–22 рр. нової ери на околицях Рима для преторіанської гвардії було побудовано спеціальний військовий табір-фортецю (castra praetoria) — вельми значну на ті часи споруду, розміром 380 x 480 м, зі стінами 2 м завтовшки і 4,7 м заввишки.

Преторіанські гвардійці служили не 25 років, як звичайні легіонери, а лише 16 років і отримували по два денарія (32 аси) на день, тоді як платня простих легіонерів складала всього 10 асів на день. Так було за Октавіана Августа і за Тіберія. (Зазначимо, що денарій на той час був високопробною срібною монетою, вагою близько 4 грамів.) Надалі номінальний розмір платні іноді змінювався, особливо від кінця II сторіччя, коли в Римі посилилась інфляція, одначе реальна купівельна спроможність і співвідношення окладів преторіанських гвардійців і солдатів-легіонерів завжди залишалися приблизно такими самими.

Командував преторіанською гвардією префект преторія (praefectus praetorii). Іноді призначалися два префекти преторія. Формально це робилося для того, щоб не перенавантажувати цього посадовця численними і відповідальними завданнями, одначе призначення двох префектів преторія, безперечно, мало і ще одну мету — утримати їх від спроб узурпувати владу. З цих же міркувань префекти преторія призначалися здебільшого не з сенаторського стану — наймогутнішого і найвпливовішого, а з менш престижного стану вершників.

#Армія_Старого_Риму

Розвідка та інші таємні служби Стародавнього Риму і його супротивників. В. Дмитренко

-☧-

|☧| - Сенатська Палата
|☧| - Підпишись

Рельєф із преторіанцями з аквілою в руках.

Ще в республіканський період вищих посадовців республіки — консулів або преторів, яким доручалося ведення війни, — крім лікторів, супроводжувала особлива когорта добірних воїнів — преторська когорта. Преторські когорти використовувалися не тільки для охорони командувача, а й як ударні загони, що їх полководець за необхідності кидав на найвідповідальніші ділянки бою, щоб переломити хід битви.

У період імперії преторські когорти, що охороняли главу держави, були перетворені в преторіанську гвардію — особисту гвардію імператора. Це зробив перший римський імператор Октавіан Август, залишивши собі, крім цього, й особливу особисту охорону, про що буде докладніше розказано трохи далі. Попервах преторіанська гвардія складалася тільки з 3000 вояків, а згодом її чисельність було доведено до 9 когорт (по 1000 душ у кожній).

#Армія_Старого_Риму

Розвідка та інші таємні служби Стародавнього Риму і його супротивників. В. Дмитренко

-☧-

|☧| - Сенатська Палата
|☧| - Підпишись

...Ніхто в місті, незалежно від його політичних поглядів, не погоджувався на ганьбу капітуляції, не кажучи вже про те, що ніхто всерйоз не вірив у милосердя султана (йдеться про те що він не дотримається умов капітуляції при здачі міста в разі переговорів про це, припускають, що була спроба). Однак деякі з радників імператора вважали, що він повинен покинути обложене місто. Поза стінами Константинополя в нього буде більше можливостей зібрати військові сили проти турків, ніж усередині їх. Його брати і багато співчуваючих на Балканах, не виключаючи, можливо, і найславетнішого Скандербега, безсумнівно, зійдуться під його прапори; крім того, він зможе спонукати і Західну Європу виконати свій обов'язок.
Однак Костянтин спокійно, але рішуче відмовився їх слухати. Він побоювався, що, якщо покине місто, серед його захисників почнеться розлад; якщо вже Константинополю судилося загинути, то він загине разом із ним...

#Останні_часи_Константинополя

-☧-

|☧| - Сенатська Палата
|☧| - Підпишись

...Коли свеби, стикаючись з ними у частих війнах, не змогли вигнати їх із країни через авторитет і силу племені, проте змусили їх принаймні платити данину, а також суттєво зменшили їхню кількість і послабили. У такому самому становищі перебували усипети…

Тріумф (triumphus) - урочистий в`їзд на Капітолій через спеціальні ворота на Марсовому полі полководця квадриґою, запряженою білими кіньми, у супроводі бранців, здобичі та війська після отримання якоїсь значущої перемоги; полководця прикрашав лавровий вінок і гаптована золотом пурпурова тоґа. Дана традиція тріумфів все ще зберегілася впродовж століть звісно із змінами аж до 13 ст. На зображеннях тріумфальна арка зведена в честь перемог імператора Констянтина Великого в 315 році.

-☧-

|☧| - Сенатська Палата
|☧| - Підпишись

Сучасна реконструкція "трибуна" (офіцера) піхотного підрозділу IІІІ ст. н. е., одягненого в захисний обладунок лоріку сквамату (lorica squamata), шолом Беркасово-II і з пір'ям, з лівого боку на пояса прикріплена спата, раніше в часи "принципату" спата була переважно в кавалерійських підрозділах, в пізньоантичний час спатою озброювали також римські піхотні підрозділи.

-☧-

|☧| - Сенатська Палата
|☧| - Підпишись

Однак при наближенні все нових і нових турецьких військ сміливці поспішно повернулися в місто, а імператор Констянтин ХІ Палеолог наказав зруйнувати мости через рови і закрити міські ворота. Того ж дня він також розпорядився протягнути через вхід у Золотий Ріг загороджувальний ланцюг. Один кінець ланцюга був прикріплений до вежі Євгена під Акрополем, інший - до однієї з веж морських стін Пери; на воді ланцюг підтримували дерев'яні плоти. У четвер 5 квітня під стінами Константинополя зібралася вся турецька армія під командуванням самого султана, який тимчасово розташувався на відстані півтори милі від міста. Наступного дня він просунув свої війська на їхні основні позиції, ближче до стін. Обложені, своєю чергою, також зайняли відведені для кожного позиції...

Сьогодні 572 роки тому 6 квітня 1453 року почалась остання облога Константинополя яка ознаменувала собою падіння могутньої та величної колись Ромейської (Римської) Імперії...

#Останні_часи_Константинополя

-☧-

|☧| - Сенатська Палата
|☧| - Підпишись

Православна церква вважає Великдень найбільшим святом, коли кожен християнин радіє воскресінню Христа Спасителя. Але у світлу неділю 1453 р. у серцях жителів Константинополя було мало радості. Цей день припав на 1 квітня. Після зимових штормів на Босфор повернулася весна. У садах, розкиданих по місту, зацвіли фруктові дерева. Солов'ї, що прилетіли, заспівали в зелених заростях, і лелеки вили на верхівках дахів свої гнізда. Однак у цей же самий час Фракія здригалася від гуркоту величезної армії, що рухалася по ній величезної армії - людей, коней, биків, які тягли скрипучі вози.
Протягом багатьох днів жителі міста молилися про те, щоб вони могли виконати всі обряди Страсного тижня у мирі. Принаймні це їхнє бажання здійснилося: перші ворожі солдати з'явилися під стінами міста тільки в понеділок 2 квітня. Невеликий загін захисників зробив проти них вилазку, убивши кілька людей і багатьох поранивши...
#Останні_часи_Константинополя

-☧-

|☧| - Сенатська Палата
|☧| - Підпишись

...Коли свеби, стикаючись з ними у частих війнах, не змогли вигнати їх із країни через авторитет і силу племені, проте змусили їх принаймні платити данину, а також суттєво зменшили їхню кількість і послабили.

У такому самому становищі перебували усипети і тенктери, про яких ми говорили вище. Упродовж багатьох років вони стримували натиск свебів, але зрештою самі були вигнані зі своїх земель і після трьох років блукання просторами Германії досягли Рейну і теренів, населених менапіями, які мали поля, господарства і села на обох берегах річки. А ці, злякавшись приходу такого великого юрмиська, покинули свої забудівлі за річкою і, встановивши охорону з цього боку Рейну, не дозволили германцям переправлятися. Коли ж ці останні, використавши всілякі способи, не змогли ані пройти силою через відсутність кораблів, ані переправитися таємно через охорону менапіїв, вдали, ніби повертаються до своїх місць і садиб. А потім, за три дні подорожі, несподівано повернулися і після форсованого переходу кіннотою всього того шляху за одну ніч напали на менапіїв, які, отримавши від розвідників звістку про відхід германців, повернулися [були] без страху на той бік Рейну до своїх осель. Після того як їх усіх було вигублено, а кораблі захолено, [германці перейшли через річку ще до того, як частина менапіїв, яка жила по той бік Рейну, довідалася про це. Після захоплення і їхніх садиб [германці] до кінця зими харчувалися їхніми запасами...

...Коли ж прибув сюди (Цезар), довідався, що сталося так, як він і передбачав: деякі племена надіслали послів до германців із запрошенням перейти Рейн і вже підготували для них усе, чого ті жадають. Германці, зваблені цими обіцянками, щоразу далі розпускали свої загони і вторгалися на поля ебуронів і кондрусів, які були клієнтами треверів. Цезар закликав до себе вождів галльських племен, але не захотів розповідати, про що довідався, до того, як заспокоїть їх і підбадьорить. А вже потім, коли став вимагати від них кавалерію, сказав про рішення ініціювати війну з германцями.

Після того як Цезар підготував запаси харчів і набрав кінноту, він попрямував маршем до тих регіонів, де, як чув, перебували германці. Та коли вже був на відстані кількох днів шляху до них, прийшли їхні посланці із заявою: «Германці першими не починають війну з римським народом, однак, спровоковані, ніколи не ухиляються від неї і навіть беруться до зброї (згідно з германським звичаєм), аби протистояти будь-кому, хто починає війну, а не благає миру. Проте хотіли б сказати, що вони прийшли не з власної волі, але їх змусили покинути батьківщину. Якщо римляни хочуть їхньої дружби, вони можуть стати корисними друзями. Нехай або виділять їм землю, або дозволять затриматися на тій, яку захопили збройно. Вони поступаються тільки свебам, бо з цими навіть безсмертні боги не могли б зрівнятися. Отож, крім цих, немає нікого у світі, кого не зможуть подолати».
Гай Юлій Цезар. Нотатки про війну з галлами. Книга IIII (орієнтовно 55 р. до н.е.)

-☧-

|☧| - Сенатська Палата
|☧| - Підпишись

Італія
1) Ланциарій, легіон II Парфянський Северів; каструм Альбана, перша пол. III ст.
2) Вершник (Vexillatio Maurorum) з вексиляції Маурорум; Медіолан, 268 рік.
3) Трибун, Cohors I Praetoria (перша преторіанська когорта); Рим, 288 рік
#Армія_Старого_Риму

-☧-

|☧| - Сенатська Палата
|☧| - Підпишись

Легіони та додані їм допоміжні загони, що становили основну частину армії, Август зосередив на кордонах, проте близько 5 % військ було розміщено поблизу Риму або ж у самому місті. Насамперед це були гвардійські підрозділи.

Створення в Римі постійного гарнізону, завданням якого було захищати резиденцію імператора і підтримувати громадський порядок у столиці, вочевидь, суперечило традиції: ніколи раніше постійні збройні сили не стояли в якості гарнізону в Італії усередині священних кордонів Померія. Незважаючи на це, у 26 р. або 27 до н. е. Август заснував імператорську гвардію, що отримала назву преторіанської, яка складалася з 9 когорт римських громадян. Призначенням преторіанців було забезпечувати безпеку особи принцепса і супроводжувати його під час зовнішніх військових кампаній. Кожна когорта, що перебувала під командуванням трибуна, складалася з 500 осіб. До складу гвардії входив також кавалерійський загін із 300 вершників - speculatores Augusti, зобов'язаний супроводжувати принцепса і, можливо, виконувати спеціальні доручення.

Приблизно в 13 р. до н. е. було створено також загін цивільної міліції, який складався спочатку з 3-х міських когорт (cohortes urbanae, urbaniciani), що забезпечували охорону міста, виконували за необхідності поліцейські функції, а також утворювали почесну гвардію самого Риму. Вони мали організацію, подібну до організації преторіанських
когорт.

Нарешті в 6 р. н. е. Август сформував воєнізований корпус vigiles (міська варта), що складався з 7 когорт (кожна когорта стежила за двома з 14 кварталів, на які було розділене місто). Когорти налічували по 1000 осіб у кожній, набиралися з імператорських вільновідпущеників. Міська варта виконувала обов'язки нічної поліції і боролася з міськими пожежами.
#Армія_Старого_Риму

-☧-

|☧| - Сенатська Палата
|☧| - Підпишись

Етнічний характер допоміжних підрозділів зберігався тільки при Юліях-Клавдіях. Основна частина ауксилій формувалася з галлів та іспанців. Порядок комплектування допоміжних військ зазнав певних змін за Веспасіана. Батавське повстання 69 р. продемонструвало наскільки може бути небезпечним формування військових підрозділів із людей однієї національності. Після 70 р. допоміжні війська (когорти й али) набувають уже змішаного національного складу.

Допоміжні війська набиралися, як правило, серед осіб, які не мали римського громадянства. Утім, уже за Августа були відзначені випадки, коли до їхнього складу потрапляли й римські громадяни. Зокрема це стосується когорт римських громадян, що формувалися на добровільній основі. Починаючи з Веспасіана, повноправні римські громадяни потрапляють і в інші допоміжні загони (али та когорти). Однак їх ще не дуже багато порівняно з перегрінами (категорія вільного населення Римської держави яка не мала ані прав римського громадянина, ані прав латинів).

Допоміжні війська відігравали важливу роль, особливо зі стратегічного погляду: завдання захисту великих територій і протяжних кордонів не могло бути виконане лише за рахунок обмеженого числа легіонів. Тому auxilia часто були дислоковані в провінціях, підпорядкованих римським прокураторам, де вони утворювали всі наявні військові сили і повинні були підтримувати громадський порядок і відбивати незначні напади ворога.
-#Армія_Старого_Риму

-☧-

|☧| - Сенатська Палата
|☧| - Підпишись

На допомогу легіонам додавалися допоміжні війська (auxilia), які до Августа рекрутувалися тільки в разі необхідності і могли бути розпущені, після того як потреба в них пропадала. Август зробив ці загони постійними і інкорпорував їх до складу римських збройних сил. Auxilia складалися з ал, когорт і нумерів. Али звичайного складу (alae quingenariae) налічували близько 500 вершників; али подвійної чисельності (alae milliariae) - близько 1000. Когорти звичайної чисельності (cohortes quingenariae peditatae) налічували близько 500 піхотинців, подвійні когорти (cohortes milliariae peditatae) - близько 1000. Існували також когорти змішаного складу - cohortes quingenariae eqiutatae по 380 піхотинців і 120 вершників і cohortes milliariae eqiutatae по 760 піхотинців і 240 вершників. Нумерами (numeri) називали частини тимчасового призначення, чисельність і структуру яких важко визначити; нумери могли бути піхотними, кінними або змішаного складу.
#Армія_Старого_Риму

-☧-

|☧| - Сенатська Палата
|☧| - Підпишись

Юридична реформа імператора Юстиніана І.

Частина VІ (Частина І, Частина II, Частина ІІІ, Частина ІІІІ, Частина V)

Значне місце в новелах відводиться церковним справам й охороні прав Церкви. Переважну кількість новел було видано Юстиніаном на ім'я префекта преторії Сходу, який, як правило, повинен був наглядати за введенням у дію нових законів, доносячи їхній зміст до відома єпископів, чиновників і населення. Частина новел видана на ім'я префектів преторії провінцій, наприклад, Африки, Іллірії та Італії. Найважливіші узаконення, що стосуються церковних справ, були адресовані, звичайно, патріарху Константинополя і розсилалися іншим патріархам Сходу.

На відміну від інших частин «Corpus juris civilis», «Новели» Юстиніана були написані, як правило, грецькою мовою. Цей знаменний факт показує, що саме життя змушувало Юстиніана, незважаючи на його прихильність до римських традицій, все більше і більше рахуватися з тим, що латинська мова не була зрозумілою для більшості жителів "Візантії" (Ромеї) і що в практичних цілях необхідно було перейти в законодавстві на грецьку мову. Виняток становлять лише ті новели, які були видані спеціально для тих провінцій, населення яких розмовляло латинською мовою. Окремі новели були для зручності користування ними написані на двох мовах: латинській та грецькій.

Ці всі юридичні твори, а також 154 імператорських укази (новели), які побачили світ у період з 534 р. до смерті Юстиніана складають «Corpus Juris Civilis» - зібрання цивільного права, яке лягло в основу всього "візантійського" (ромейського) та західно-європейського середньовічного права, і є цінним історичним джерелом. Після закінчення діяльності згаданих комісій Юстиніан офіційно заборонив всю законотворчу та критичну діяльність юристів. Дозволялися лише переклади «Корпусу» на інші мови (в основному на грецьку) і укладання коротких витягів звідти. Коментувати і тлумачити закони було заборонено, а з усього різноманіття юридичних шкіл в імперії залишилися лише дві - в Константинополі і Вериті (суч. Бейрут), на Заході школи права були в Римі, Карфагені і, можливо, в Галлії. Найвідомішою з них була школа в Бейруті, яка досягла найвищого розквіту в V ст.

Незадовго до правління Юстиніана в її стінах працювали такі професори права: Кирило, Домнікій, Демосфен, Євдоксій і Патрицій, яких за часів Юстиніана юристи шанували як «Вселенських учителів». Тривалий час у всіх школах права викладання велося латинською мовою, і лише наприкінці IV-V ст. в Бейруті латинську мову, було замінено грецькою. Можливо, таке нововведення частково було проведене і в Константинополі в V ст.

Реформа, проведена святим Юстиніаном, постає ще більш грандіозною, якщо взяти до уваги те, що в кінці ХІ століття «Корпус цивільного права» ліг в основу канонічного права, також світських занять юриспруденцією в Європі (Болонья), поклавши початок першому справжньому університету, також західній юриспруденції, яка поширилася сьогодні по всьому світу. Так в американських судах продовжується використання без перекладу латинських висловів: «sine die» (на невизначений термін), «nolle prosequi» (відмова позивача від позову або від його частини), «ad litem» (для цілей судочинства), «res judicata» (остаточне судове рішення, що не підлягає перегляду) і т. д., що символізує собою куди більш глибоку спадкоємність: адже всі вони беруть свій початок в «Дигестах», що входять в «Корпус цивільного права»...

Джерело: К. Лозінський. Святий правовірний Юстиніан І Великий (527-565) християнський імператор і богослов.

-☧-

|☧| - Сенатська Палата
|☧| - Підпишись

1. Катафракт, бл. 1000-1025 рр.
2. Македонський Проноіаріос катафракт, середина 12 ст.
(3) Важкий кавалерист херсонської Феми, 1180 рік.

-☧-

|☧| - Сенатська Палата
|☧| - Підпишись

Зі Стратегікона. Тактика і Стратегія. Римського імператора Маврикія ((грец. Φλάβιος Μαυρίκιος Τιβέριος Αὔγουστος
лат. Flavius Mauricius Tiberius Augustus (582—602 рр.)) з династії Юстиніанів.

Книга друга. Про управління кавалерією. ГЛАВА XVII. Про звичний колись крик у бою. Leo, XII.

Щодо ж крику «з нами Бог», який за старих часів лунав у бою під час атаки, то це здається нам не тільки марним, а навіть і шкідливим, і таким, що дає привід для розладу, коли його лунають у такий час. Тому що під час крику більш боягузливі з воїнів зупиняються в той час, коли бій у повному розпалі, і перестають іти вперед, а сміливіші, в запальності, вискакують вперед і порушують порядок у строю. Те саме треба думати і щодо коней, бо й вони різної вдачі. Таким чином, це дуже незручно і недоречно, особливо в такий час, бо розлаштовує бойовий порядок, перш ніж випаде сприятливий момент для бою, а це дуже небезпечно. Краще напередодні дня бою служити молебні в таборі, а перед виходом з табору священики, Імператор та інші керівні особи повинні виголошувати перед усіма: ГОСПОДИ ПОМИЛУЙ! Потім у кожній мірі для ознаменування щасливого результату, проголошувати триразово: З НАМИ БОГ! при виході з табору. Коли ж військо обороняється в таборі, то до битви повинно зберігати цілковите мовчання і не подавати голосу несвоєчасно. Від цього і військо не хвилюється, і команди начальників більш чутні. Це випливає прямо з поняття про бій, а також з необхідності єдності і з присутності ворога. Але іноді, коли військо йде в бій, доречно, щоб кричали, особливо ті, які наступають позаду, для залякування ворога і для наснаги своїх.

-☧-

|☧| - Сенатська Палата
|☧| - Підпишись

(1) Лабарум Костянтина Великого, бл. 312-325 рр. н.е.
(2) Імагінарій з Легіону XI Аполлінарія, бл. 312-325 рр. н.е. (З арки Костянтина, носій симулякра Аполлона, Нескореного Сонця)
(3) Кавалерійський вексилярій, бл. 325-350 рр. н.е.

-☧-

|☧| - Сенатська Палата
|☧| - Підпишись

Пізньоантичні римські легіонери (ІV-VI століття), образи, які незаслужено залишаються невідомими для загалу

Підписатись на 1ПК

Юридична реформа імператора Юстиніана І. Частина ІІIІ (частина І тут, Частина II, Частина ІІІ) Постанови, що не ввійшли до цього кодексу, були оголошені такими, що втратили силу. 3 530 р. нова комісія з 16 осіб, очолювана тим самим Трибоніаном, зайнялася…

Герб династії Палеологів (Палеологи (грец. Παλαιολόγοι) — остання і найбільш довготривала династія імператорів Ромеї, яка правила протягом майже двох століть — з часу вигнання Михайлом VIII з Константинополя "хрестоносців" у 1259 р. і до взяття Константинополя турками у 1453 р.) у музеї Містри, колись адміністративного центру Морейського деспотату. Також пропоную до уваги невеличку статтю про коронацію останнього ромейського імператора Констянтина ХІІ Палеолога.

#Останні_часи_Константинополя
-☧-

|☧| - Сенатська Палата
|☧| - Підпишись

Константинополь в 1453 році...

#Останні_часи_Константинополя 🫡

-☧-

|☧| - Сенатська Палата
|☧| - Підпишись

Юридична реформа імператора Юстиніана І.

Частина ІІIІ (частина І тут, Частина II, Частина ІІІ)

Постанови, що не ввійшли до цього кодексу, були оголошені такими, що втратили силу. 3 530 р. нова комісія з 16 осіб, очолювана тим самим Трибоніаном, зайнялася складанням великого юридичного канону з усього римського законознавства. Так до 533 р. з'явилися п'ятдесят книг «Дигест» - монументального зібрання уривків з творів римських юристів, що жили в період від І ст. до Р. Х. і до середини III ст. після Р. Х.

Задум створення такої збірки був не новим, можливо, він виник ще при імператорі Феодосію ІІ, але здійснений він був вперше при Юстиніані, і тому «Дигести» за своїм характером є цілком самобутнім твором. Збірник найважливіших правових положень, запозичених з різних праць римських юристів, за задумом укладачів, мав охоплювати якнайширше коло правових питань, і тому він отримав назву «Дигест», що латиною означає «зібране», «приведене до системи». Одночасно йому було дана і рівнозначна грецька назва «Пандекти», що означає «Ті, що містять собі все». Виконання настільки важкої справи за такий короткий термін, як три роки, було можливим, мабуть, тому, що організація роботи була добре продуманою і на допомогу обізнаним юристам з комісії був виділений численний штат секретарів, теж обізнаних в юриспруденції.

За вирішенням суперечливих питань комісія зверталася до самого імператора, який досить швидко висловлював свої рішення. Ці постанови імператора Юстиніана склали знамениту книгу «50 рішень», яка увійшла в 2-е видання Кодексу. «Дигести» були складені латинською мовою мовою Римських юристів, проте в тексті «Дигест» зустрічаються не тільки окремі грецькі терміни, але й навіть цілі фрагменти, написані по-грецьки.

«Дигести» поділяються на 7 частин і 50 книг. Кожна книга в свою чергу розділяється на титули, всього в «Дигестах» знаходиться близько 429 - 433 титулів. Титули включають фрагменти, кожен з яких представляє собою витримку з твору тільки одного юриста. Всього в «Дигестах» - близько 9200 фрагментів. Кожен фрагмент починається з позначення імені автора і назви твору, звідки взято матеріал. У «Дигестах» було зібрано, систематизовано і до певної міри піддано по- рівнянню витяги з юридичних творів 39 знаменитих римських юристів, які жили в І ст. до Р. Х. - IV ст. після Р. Х. Найдавнішими творами, включеними в «Дигести», є фрагменти з юристів республіканського часу: Квінта Муція Сцеволи, Еллія Галла та Алфена Вара (І ст. до Р. Х.). Переважна більшість праць, яка склала основу «Дигест», належить юристам епохи принципату та імперії. Серед них виділяються п'ять найбільш шанованих юристів: Папініан, Павло, Ульпіан, Гай та Модестін, з творів яких компілятори черпали повною рукою.

У «Дигестах», загальний обсяг яких складав близько 150 тисяч рядків, в короткому викладі подавалася квінтесенція римської науки про право. Таким чином впорядкування Всього римського права було здійснене в трьох частинах, тобто, в «Інституціях», «Дигестах» або «Пандектах» та в «Конституціях», і завершене за три роки, в чому багато хто з сучасників святого Юстиніана сумнівався аж до завершення роботи.

-☧-

|☧| - Сенатська Палата
|☧| - Підпишись

Римська черепаха з колони імператора Траяна котра була возведена в честь перемоги над даками внаслідок двох Дакійських війн імператора Траяна 101-102; 105-106 рр.

-☧-

|☧| - Сенатська Палата
|☧| - Підпишись

Фреска Костянтина XI в катедрі Старого монастиря Таксиархів в Айгіалеї, Греція.

Костянтин XI Палеолог (грец. Κωνσταντίνος ΙΑ' Δραγάσης Παλαιολόγος, 8 лютого 1405, Константинополь — 29 травня 1453) Палеолог останній ромейський (римський) імператор/останній правлячий член династії Палеологів, син імператора Мануїла II та Олени Драгаш. З імям Констянтина ХІ пов'язане власне падіння Константинополя 29 травня 1453 року (захоплення турками-османами в результаті тривалої облоги та серії кровопролитних штурмів) і ліквідації Ромейської державности, хоча Морейський деспотат ще певний час проіснував до 1460 року.

#Останні_часи_Константинополя
-☧-

|☧| - Сенатська Палата
|☧| - Підпишись

... Воістину Він був Божий Син...

Від Матфея 27:54

Війська з Іспанських Провінцій:
(1) Вершник (Eques Singularis;); Бетика, перша чверть 3 ст.
(2) Легіонер, Легіон VII Спарений; Тарраконія (Тараконська Іспанія),
середина 3 ст.
(3) Сагітарій (лучник/стрілець), Астурія, 298 рік н. е.

Джерело: Підрозділи римської армії в західних провінціях (2). 3 століття нашої ери. Раффаеле Д'Амато.
#Війська_Риму_LastLegio

-☧-

|☧| - Сенатська Палата
|☧| - Підпишись

Юридична реформа імператора Юстиніана І.

Частина ІІІ (частина І тут, Частина II)

...На практиці така на перший погляд абсолютна влада, виглядала трохи інакше. Як тільки імператор «забував» про своє високе покликання бути не тільки законодавцем, але й першим, хто повинен виконувати закон, одразу народ, сенат або військо своїм невдоволенням нагадували йому про цей високий обов'язок. І набагато гіршим Виявлявся стан справ, якщо василевс (імператор) порушував щось, що було пов'язане з законами божественними.

Не можна заперечувати, що роль "царя" (імператора) у створенні «Зібрання цивільного права» була досить значною. Імператору належав не тільки основний задум реформи та ініціатива її проведення, але й постійна допомога і спостереження за проведенням реформи. Крім того, він, так само як і в своїй завойовницькій політиці, зумів знайти собі талановитих співробітників і спертися на їхні знання та досвід для здійснення задуманої справи.

Реалізуючи свої великі плани відродження колишньої величі Риму, Юстиніан використав талант свого міністра квестора Трибоніана, «прикрашеного красномовством і юридичною мудрістю», в 528 р. наказавши йому повністю переглянути римське право, поставивши за мету зробити його таким само неперевершеним у формально-юридичному відношенні яким воно було трьома століттями раніше. В 528 - 529 р. комісія з десяти правознавців на чолі з юристами Трибоніаном Феофілом кодифікувала укази імператорів від Адріана (117 р.) до Юстиніана у дванадцяти книгах «Кодексу» Юстиніана, яко ділилися приблизно на 765 титулів (розділів), що дійшли до нас у виправленому виданні 534 р.

На початку кожного фрагменту вказувалося ім'я імператора, який видав конституцію, та ім'я посадової особи, якій вона була адресована. Конституції наводяться в дуже стислому вигляді, на відміну від багатослівних «Новел», що полегшує практичне користування «Кодексом». У кінці кожної конституції був надпис, де вказувалися час і місце її публікації. Склад кожного титулу був строго визначеним: спочатку йшов короткий виклад змісту, потім одне або декілька імператорських рішень з одного і того ж правового питання, розташованих у хронологічному порядку.

«Кодекс» Юстиніана охоплює широке коло правових питань. Значне місце в ньому займає приватне право (кн. 2 - 8), дещо менше – адміністративне (кн. 10-12) і кримінальне (кн. 9). На відміну від законодавства попереднього часу, дуже велика увага приділяється церковним справам (кн. 1), визначаючи права Церкви, привілеї єпископів і кліриків, в законах розбираються навіть чисто богословські питання. Також, до «Кодексу» входили суворі постанови проти єретиків, язичників, маніхеїв та самаритян194. До речі, маніхеї та монтаністи були досить радикально налаштованими сектантами, маючи численних прихильників в народних масах Малої Азії і бідних селян Фрігії...

-☧-

|☧| - Сенатська Палата
|☧| - Підпишись

Морейський деспотат, також Містрський деспотат, (грец. Δεσποτάτο του Μυστρά), або Пелопоннеський деспотат — провінція Ромейської імперії, що існувала з середини XIV до середини XV століть.Столицею провінції слугувало добре укріплене місто Містра, важливий центр культури і влади, розташований поруч зі стародавньою Спартою.

-☧-

|☧| - Сенатська Палата
|☧| - Підпишись

Юридична реформа імператора Юстиніана І (частина І)   Одним з перших пов'язаних з адміністративною діяльністю проектів Юстиніана була ініційована ним, трохи більше, ніж за півроку після вступу на престол, масштабна юридична реформа. Перед ромейським урядом…

Карта Римської імперії на 125 рік н.е. з дорожньою мережею.

-☧-

|☧| - Сенатська Палата
|☧| - Підпишись

Реформа охорони імператора Діоклетіана. (Частина ІІ)

Коміт доместиків мав статус урядовця найвищого рангу — vir illustris (ясновельможний муж). Коміт, який командував палатинськими схолами, також мав статус vir illustris. Утім, незважаючи на це, обидва коміти мали значно менше влади, ніж колишній префект преторія. Якщо останній і командував усією преторіанською гвардією, і відповідав за убезпечення особи імператора, і водночас був керівником розвідки і контррозвідки імператора, то коміт доместиків відповідав тільки за особисту безпеку імператора. При цьому її забезпечував і коміт палатинських схол, що давало перехресний контроль.

Водночас обидва коміти, командувачі імператорської охорони, попри те, що самі мали найвищий чиновницький ранг, підкорялися, крім імператора, ще одному чиновникові вищого рангу — магістрові офіцій (magister officiorum), чия посада в дечому відповідала посаді прем’єр-міністра. Та й це було ще не все — за безпеку відпочинку імператора відповідав
іще один чиновник вищого рангу, який корився тільки імператорові, — препозит священної спальні (praepositus sacri cubiculi), який мав власний штат охоронців. Усе це забезпечувало максимальний перехресний контроль і ускладнювало можливість замаху.

Чисельність преторіанської гвардії, що охороняла раніше імператорів, була порівнянна з чисельністю двох римських легіонів. Ця була могутня сила, здатна навіть самостійно вести битви, проте саме її потужність дозволяла їй періодично брати участь в переворотах, скидаючи або садячи на трон імператорів. Тепер же кількість протекторів доместиків і солдатів палатинських схол була цілком достатньою для убезпечення особи імператора, але водночас абсолютно недостатньою для того, щоб їхні очільники могли самостійно затіяти переворот. Надалі чисельність схол імператорської охорони іноді змінювалася, але ніколи вже не досягала чисельності колишніх когорт преторіанської гвардії.

З установою загонів протекторів доместиків і палатинських схол преторіанську гвардію не було відразу розпущено, але її статус різко знизився, тим паче що Діоклетіан не дуже любив Рим і правив імперією то з Нікомедії, то зі Сплита, де побудував собі прекрасний палац. Преторіанська гвардія, як і перше, охороняла римські палаци, проте її чисельність було значно скорочено.

Розвідка та інші таємні служби Стародавнього Риму і його супротивників. В. Дмитренко

-☧-

|☧| - Сенатська Палата
|☧| - Підпишись

Claustra Alpium Iuliarum (Бар'єр Альп Юльєвих) була пізньоримською фортифікаційною системою на сучасній території Словенії, Хорватії, Італії та Австрії. Система стін довжиною понад 80 (є свідчення про 130) км мала на меті захистити важливу дорогу до Італії, Віа Джеміна та перевал у Бірнбаумському лісі від потенційних вторгненнь. Згодом вони також захищали Постойнські ворота, одне з найважливіших сухопутних сполучень між західною та східною частинами Римської імперії. Перші укріплення (вали та сторожові вежі) датуються 6 р. н.е.

Остаточне будівництво системи укріпленнь почалося в 284 році можливо швидше у 268-9 рр. Під час періоду великого переселення народів на початку 5 ст. н. е. система втратила свою військову функцію. Пізньоантичний варіант потрійної системи стін будувався, ймовірно, в кілька етапів. Однак вирішили будувати не як Адріанову стіну в Британії, а систему з трьох послідовних стін із фортами та сторожовими вежами в найбільш вразливих точках проходу.

-☧-

|☧| - Сенатська Палата
|☧| - Підпишись

Юридична реформа імператора Юстиніана І (частина І)

  Одним з перших пов'язаних з адміністративною діяльністю проектів Юстиніана була ініційована ним, трохи більше, ніж за півроку після вступу на престол, масштабна юридична реформа. Перед ромейським урядом стояла дилема: застосовувати на практиці застаріле законодавство було вкрай важко, виробити нові закони, назавжди попрощавшись з овіяним величчю древніх традицій римським правом, - неможливо. Залишався лише середній шлях, шлях компромісу єдино можливий у складній соціально-політичній обстановці VІ ст. - кодифікація римського права з урахуванням змін, що відбулися в житті. Наскільки вдалим виявився цей шлях, видно з результатів реформ Юстиніана, який не побоявся піти ним. Велич здійсненого полягає в тому, що в законодавстві Юстиніана знайшла своє завершення еволюція теорія права.

Римська юриспруденція виробила такі теоретичні поняття: право, закон, звичай, розробила концепцію цивільного та публічного права, що відображала взаємини прав індивіда та суспільства; збагатила науку створенням багатьох юридичних презумпцій і норм. Еволюція правової доктрини, яка відбувалася в залежності від змін суспільних відносин в імперії, в законодавстві Юстиніана проявилася насамперед у виробленні поняття універсальності права, яке розповсюджується на все людство. Юридична теорія звільнялася від вузьких рамок вчення про окреме право одного, панівного, народу. У римській імперії існував поділ права на різні системи (цивільне, преторське і право народів), що відповідало діленню населення імперії на римських громадян і не римлян. Тепер це було знищено. У законодавстві Юстиніана всі правові системи зливаються в єдину, універсальну систему, створену для всього вільного населення імперії.

  Наріжним каменем всієї законодавчої діяльності Юстиніана був принцип, декларований самим імператором, безумовна «повага до непомильної давнини». Не тільки збереження та відновлення величі Римської імперії, а й відродження гордості римського суспільства, його прославленої юриспруденції було одним із завдань реформ Юстиніана. І це не було лише порожньою декларацією або пропагандистським прийомом.

  Існували, звичайно, і чисто юридичні причини, які вимагали проведення кодифікації. Перш за все, необхідно було внести ясність у величезну кількість часто суперечливих юридичних приписів та узаконень, домігшись доступності та чіткості права для практичного провадження процесів, систематизувати і класифікувати закони для можливості їх кращого використання. Крім того, потрібно було навести лад в юридичній термінології, усунувши багато застарілих термінів, які позначали явища та інститути, що вже зникли з вжитку. Також, було потрібно надати численним узаконенням стандартну і сучасну форму. Це все було настільки необхідним, тому, що римське право в VI ст. знаходилося в хаотичному стані, матеріали його були розпорошені в багатьох важко доступних джерелах, багато що застаріло, юридичні документи рясніли протиріччями, незліченними нашаруваннями, в яких юристи і судді могли розібратися лише з великими труднощами. Юстиніан сам скаржиться на «даремну багатослівність» незліченних юридичних текстів. Іх темрява і суперечливість призводили до того, що на практиці в судових процесах вироки часто грунтувалися не на законах, а на свавіллі та «крючкотворстві» суддів.

-☧-

|☧| - Сенатська Палата
|☧| - Підпишись