Христос Воскрес!💐

Вітаю всіх з Великоднем. Злагоди і миру у ваші оселі.

Дай Бог, щоб наступний Великдень святкували вже в мирній Україні.

Щоб це сталось - маємо продовжувати боротьбу

Зі святом!

Всім доброго дня!

Сьогодні рівно рік, як був створений цей канал.

Перед самим створенням був у сумнівах і вагався, буде цікаво вам чи буде корисно, створювати чи ні?

Мене підтримала дружина. Але не знав як почати, тому звернувся в Дія. Бізнес Луцьк, де познайомився з Іриною Новосад, яка допомогла створити канал і постійно зараз звертаюсь до неї за порадами.

Коли на каналі були дружні збори - ми допомагали Ірині закривати збори для її друзів, які також служать в армії і виконують бойові завдання.

Рік тому думав, якщо збереться тисяча підписників, то це буде успіх. Зараз зібралось більше 9 тис людей на каналі. Неймовірно🙏

Півтора роки тому я навіть уявити про таке не міг.

Всім дякую за вашу підтримку, допомогу, цікаві і розумні коментарі.

Вважаю, що нам вдалось створити спільноту спокійну і розсудливу. Без хайпу та надмірних емоцій.

Хто хоче привітати - залишу банку каналу https://send.monobank.ua/jar/65bCY2pJEi

Мовчання – золото💛

Є прислів’я:

Бог нам дав два вуха, щоб ми більше слухали і один рот, щоб менше говорили.

Слова, слова, слова…

В цій площині скільки будеш жити - стільки і будеш себе вишколювати. У всіх були ситуації, коли в моменті щось сказав, а тоді йдеш і думаєш:
от дурень, ну хто тягнув мене за язика? Для чого я це ляпнув?

І наступного разу стараєшся бути ще стриманішим ніж раніше. Це в тому випадку, якщо усвідомив, що сказав зайве і не був достатньо стриманим.
Я завжди жартую: якщо хочеш здаватись іншим людям розумним, то більше слухай і менше говори. І інші будуть думати, що ти розумна людина🤣

Мистецтво тримати язика за зубами потрібно опановувати все життя. Я дійсно так думаю. В компаніях чи в колективі, якщо бути уважним, завжди всі хочуть щось сказати і довести свою думку. Чи варто в такі моменти говорити про свою думку?

Думаю, що ні, бо якраз в такі моменти ніхто мене не почує.

Краще підібрати більш слушний момент і розповісти про своє бачення ситуації.

Раніше, в якому б не був оточенні, були люди, які могли мене перебивати або взагалі не давали і слова вставити. Довгий час я на це ображався, що от мені не дали висказатись. Згодом прийшов до простого висновку, якщо мене не слухають, то я людям не цікавий і тут немає вини людей, бо вони такі які є.

Такі ситуації і зараз трапляються, бо на даний момент себе оратором назвати не можу😅Якщо хтось хоче виговоритись, будь ласка, говори😄В деякій мірі і вдячний таким людям. Так як я міг якусь дурницю сказати, а вони настільки ввічливі, що беруть цю ношу на себе.

Щоб слова мали вагу, потрібно знати, коли, як і де щось буде сказано. І найбільшої ваги слова набирають, коли вони завжди підкріплені справами. Коли слова не розходяться з ділом. Напевно це можна вважати як окрема валюта кожної людини, коли робить, що говорить і тримає слово.

Мені спало на думку виразити це як мистецтво мовчання.

Слід наголосити, що в крайнощі йти також не треба, якщо ситуація так склалась, що потрібно щось сказати, то це треба робити і не боятись, хто що подумає. Завжди враховувати контекст ситуації.

Якщо мені дуже хочеться щось сказати, то це для мене сигнал, що потрібно всілякими способами цього не говорити😃

Чи вдається вам мистецтво мовчання? Як стримуєте себе, коли дуже хочеться щось сказати? Погоджуєтесь зі мною чи ні? Пишіть в коментарі⤵️

Підписатись

Всім доброго вечора!

З банки каналу було знято 12725 грн

Придбали:

✅Розкладну драбину 6 метрів
✅Клей
✅Армований скотч
✅Цвяхи
✅Мішки для облаштування позицій
✅Заправили газові балони для обігріву бліндажів
✅Два стягувальні ремні для кріплення вантажу
✅Вологі серветки

Чеки по витратам тут.

Дякую всім за підтримку і допомогу🙏

Сьогодні чистий четвер…


Я ніколи в церкву не ходив на службу, але в дитинстві кожного року ходив святити вогонь.

В мене в селі ходили святити вогонь діти або старі жінки, які ходять до церкви кожної неділі.

Серед дітей це було модно - піти і посвятити вогонь. Із чотирьох годин служби мені було цікаво лиш останніх 5-10 хвилин, коли батюшка зрозумілою мовою говорив проповідь. Все інше нічого не було ясно.

Тільки свічка догорає і ти вже чекаєш моменту, щоб піти замінити її, бо є пару штук в запасі, які купив на 50 копійок, коли прийшов.

Особливий момент, коли Пасха наступає рано, коли всі з вогнем виходять на вулицю і йдуть додому - бачиш гарне видовище з ланцюгу вогнів серед темноти. Церква стоїть на пригорку і згори спостерігати таке явище було захоплююче, коли ти дитина.

На другий день, якщо добре простояв, баба хвалить так, як не хвалила протягом цілого року😂

- Мені казали як гарно ти стояв, маладєц. Оце так і треба, всі баби про тебе говорять, що на відміну від інших дітей ти стояв як треба, а інші бігали туди сюди.

Коли так хвалять, то просити можеш, що хочеш в принципі, але запаси не чіпать, бо то на Пасху😁якщо влізеш, то руки "повідбивають", якщо побачать🤣

На відео - підготовка до водних процедур в армії😆

Сприймайте все, що маєте, як позичене в долі…

Доля може все дати: батьків, сім’ю, друзів, роботу, репутацію, багатство та багато іншого.
А може все і відняти.

Якщо щось здобуваємо, то всім притаманно думати, що тепер так буде завжди і всі життєві біди точно оминуть. Коли щось відбувається, людина думає так:
це мене точно не зачепить.
Це невігластво - думати, що всі життєві біди можуть нас оминути.

Доля має дуже специфічне почуття гумору🫢

І від цього гумору не дуже весело, коли ми щось втрачаємо. Саме в той момент, коли цього найменше очікуємо. Як тоді захистити свій внутрішній спокій?

Вважати, що все, чим володіємо - взято в долі тимчасово. Це стосується не тільки матеріальних речей. Сюди треба віднести теж: нашу сім’ю, друзів, роботу, здоров’я, красу, молодість та інше.

⚠️Чоловік і дружина можуть розвестись або, не дай бог, когось не стане.
⚠️Друзі можуть стати байдужими до вас або навіть ворогами.
⚠️Робота людини може стати не важливою (скорочення)
⚠️Здоров’я з часом може втратитись.

Думаючи таким чином, життєві випробування вже не порушать внутрішній спокій людини і не застануть зненацька. Чому? Бо людина буде готова, щоб не трапилось, розуміти, що настав час відпустити те, що доля прийшла забрати.

Такий спосіб мислення не дасть людині під час життєвих випробувань опуститись на саме дно життя або не піддатись гордині, яка може засліпити зір.

Всі, напевно, знають історії людей, які все втрачали і потім вже не могли після цього оправитись. Або навпаки, коли людина щось здобувала і її неначе підміняли, бо нею заволоділа гординя.

Хтось може сказати, що це ознака пасивної поведінки, але це не так. Якщо є змога і можливість відстоювати свої інтереси, сім’ю, майно, країну - це треба робити. А в тому випадку, коли все можливе зроблено і об’єктивно вже не можна нічого вчинити, то бути готовим без жалю відпустити.

В цей світ ми приходимо ні з чим і ще ніхто за всю історію людства не забрав з собою нічого.

Чи варто страждати через те, що нам не належить в повній мірі? Я думаю, що ні. А сприймати повороти долі як уроки, з яких маємо взяти максимальну для себе користь.

Навіть війна може нас багато чого навчити крім швидкого освоєння технологій та створення нового озброєння для знищення ворогів.
Війна проявила добре оточення кожного. Ми стали ще краще розбиратись в людях. Для нас стали вже більш важливі дії, а не слова і багато іншого.

Якщо доля щось подарувала чи забрала, то доречно себе спитати:
для чого? Чому можу тут навчитись? Як можу себе проявити?

Не важливо, що з нами може відбуватись, а важливо, що ми в це вкладаємо. Це потрібно розуміти щоб не стати просто іграшкою в руках долі.

Чи вірите ви в долю? Як відноситесь до того, коли щось втрачаєте або здобуваєте?

#стоїцизм #роздуми
Підписатись

Особисте

В січні 2023 року в мене був пік панічних атак вночі. Вдень, коли чимось зайнятий, це віступало, а як тільки лягав спати - так відразу весь в поту і одні думки про смерть.

Що пішовши на завдання - можу не повернутись, і ніяк не міг прийняти цю думку. За рахунок цих думок був недосип і перевтома організму. В цей час на завдання не відправляли.

Я люблю читати і за рахунок цього в мене дуже розвинена уява, коли мені щось розповідають, то в моїй голові неначе йде кінострічка. Гадаю, що можете представити, як себе я накручував. В той час я тільки почав усвідомлювати, що потрібно працювати зі страхом.

В якійсь мірі готував себе до смерті. В армії був майже рік, сім’я без мене. Попри фінансову допомогу, яку надавав сім’ї, дружина намагалась і сама працювати. Але ці заробітки були так, що зараз є, а завтра немає. Вона підробляла копірайтером.

Всі, я думаю, пам’ятають, що в 2022 у більшості стояло питання виживання і пристосування до нової реальності. Тому замовлень в неї було не багато.

Я в своєму стилі почав думати на випередження. Одного разу підняв тему, що їй потрібно почати навчатись новій професії, щоб у випадку того, якщо мене не стане, то вона самостійно без допомоги інших могла заробляти на життя та на розвиток дитини.

Відразу плач, сьози, небажання розмовляти і чути від мене такі речі, але я був рішуче налаштований. Бо і в самого на душі було важко. Але, тим не менш, знайшов в собі сили почати таку розмову.

Я зараз думаю, що то був перший крок в прийнятті смерті і що мене може не стати.

Дружина раніше роповідала про одну професію, в якій хотіла б працювати і під час розмови я їй про це згадав та переконав почати навчання. Слава богу, вона прислухалась і змогла відкрити для себе нові горизонти як в професійному так і особистісному розвитку.

Дружина час від часу працювала з психологинею і саме в цей час вона написала, що це може допомагати. В свій час ця жінка допомогла мені в розвитку і розширила мій світогляд. І я подумав, що було б непогано спробувати розповісти про свій стан.

Сесій повноцінних не було, ми вели переписку, де я все розповів.

Зараз можу згадати один її вислів, який на мене вплинув і допоміг почати вихід зі стану панічних атак, страху і боязні смерті.

Вона сказала: що попри страх тільки людина здатна діяти далі. Що тільки людина може його переступити і загнуздати.

Прочитавши ці слова, я замислився, що можливо це дійсно так, і навіть якщо мені страшно - я маю це переступити.

Довгий час думав над цими словами і кожного разу, коли відчував страх, себе випробовував, які думки, коли панічні атаки або продовжував робити те, що мав був зробити. Був уважним до страху і попри нього робив те, що мав робити.

Десь виходило, десь і ні. І так, поступово, крок за кроком, почав виходити з стану постійного страху, панічних атак і нагнітання. Також допомогла книга «Психологія бою». Вона мені багато речей прояснила стосовно роботи зі страхом.

Чи були у вас панічні атаки? Як з цим працюєте? Смерть боїтесь чи приймаєте її?
#мояісторія

Підписатись

Почитав ваші коментарі…

Написали якраз ті люди, які постійно підтримують донатами. Якраз вам нічого писати не треба, ваші дії говорять все без слів.

Підстави для посту - останні події з Кривого Рогу та Сум.

Наша спільнота завжди закривала збори, за що я вдячний всім, хто допомагає їх закривати. Питання стоїть не в швидкості закриття зборів, а у відстотку людей, які донатять.

І я завжди підкреслюю, що останнє віддавати не треба.

Тут йдеться також про питання справедливості, що одні люди тягнуть на собі все, а іншим важко зробити донат в 32,5 грн.

Написали гарний коментар:

Хто не боровся за Україну в 20-х , мали ГУЛАГ, голодомор, були м'ясом під час Другої світової.

Так і буде. Цілі навіювати страх в мене ніколи не було і не є зараз. Я прихильник розуму і навіть елементарна логіка показує, до чого це все приведе.

Кава в кав'ярні дорожча.

Якщо більшість буде допомагати зі зборами, то вони будуть швидше закриватись, і менше буде навантаження на людей.

А так виходить, що одні і ті самі люди закривають не один збір, а декілька. Про яку справедливість можна тоді говорити?

Раніше я писав про сором просити донатити і про допомогу взагалі, хто пам'ятає. Мене багато хто підтримав як під дописом, так і поза межами. За це вам дуже вдячний. Підтримка навіть словом важлива для кожного.

Я думав над своїм соромом, думав над вашими словами підтримки.

Можу сказати, що тепер вже не відчуваю дану емоцію, коли прошу допомогу (можливо десь в глибині душі це є, але голос розуму мені каже, що на це не потрібно зважати). Можливо це виглядає нахабно з моєї сторони, але як по іншому?

Закінчиться війна по-справжньому, тоді вже кожен як забажає - донатити комусь на допомогу чи ні. Зараз стоїть питання виживання нашої країни, ідентичності і нас кожного без винятку як гідних людей.

Тому хто ще це не зробив, закатуйте рукава і працюємо на перемогу. Кожен на своєму місці 🙏

Так і живем
Хтось втрачає все і навіть життя.
А комусь важко на збір закинути 32 грн

На минулому зборі на банку було 244 транзакції. Це не 244 людини закинули, є такі, що донатять по декілька разів.

Напишіть в кого вже закінчилась війна? Мені цікаво почитати ваші аргументи.

Чи просто похуй?

Ледь не забув!😱

Мій внутрішній стан після кожного закритого збору😂

Збір закрито🙏. Всім дякую хто долучився і дякую наперед всім, хто ще долучиться 😁

Поки відійшов на хвилинку ви закрили збір)) Як тільки кошти будуть використані, відразу надам звіт.

Всім тихої ночі.

Помимо зборів в підрозділі багато поточних витрат і з банки було також знято 8436 грн

Витратили на:

✅51 л дизельного пального
✅20 л бензин
✅Заміна масла в пікапі та ремонт гальм
✅Розвал сходження
✅Газ

Чеки на каналі, де зібрані всі звіти по зборам.

Наразі зібрано 51106 грн і 253 $ на рахунку pay pal. В загальному це 61524 грн, ще залишилось 3500 грн до закриття збору.

🎯 Ціль: 65 000 ₴


Рахунок Pay Pal stoic8254@gmail.com

🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/9JZgD4QvFA

💳Номер картки банки
4441 1111 2322 0893

Питання від підписника: Що робити, якщо докладаєш всіх зусиль, а результат отримуєш нульовий або навіть негативний при умові, що мізки на місці, трішки замахався, що часто йде все в супереч, а не завдяки?

Відповідь: нічого не робити.

Якщо були докладені всі необхідні зусилля для досягнення результату і так склалось, що його немає, або є, тільки для цього треба рвати жили, то варто зупинитись.

Чому саме зупинитись? Бо в процесі виконання роботи можемо не побачити речі, які могли б повпливати на досягнення цілі більш легшим шляхом.

Зупинитись, відпочити, подивитись по сторонам, зачекати. Якщо все було виконано правильно, то, можливо, ще час не настав для реалізації задуму і є фактори, на які не можна повпливати?

Правильно підбирати час також треба вміти для того, щоб досягти результату.

Інколи в мене буває схоже відчуття. Коли таке трапляється, то я розумію, що почав набирати справ більше чим можу виконати. І тоді починається саме цікавіше.

- Це ж треба зробити, - говорить один голос.

- І що з того, що це треба зробити, якщо ти починаєш виснажуватись швидше ніж зазвичай? – говорить інший

- Але на мені обов’язки і їх треба виконувати.

- Все правильно, але що буде, якщо настане вигорання? Тоді взагалі не будуть виконуватись жодні обов’язки. Тому краще відкинути деякі справи і направити фокус уваги на менше справ, але будеш робити їх якісніше та ефективніше.

Тут ще підкрадається почуття провини, що я лінивий і не можу зробити всього. І в мене наступне питання:
а для чого робити все? Для того, щоб показати, що я можу багато виконувати роботи ціною власного вигорання? Для чого і в чому тут сенс?

Відкласти справи, які відволікають, зачекати, відволіктись хоча б на деякий час, а потім можна свіжим поглядом подивитись на ситуацію, можливо після переміщення фокусу уваги деякі моменти помітяться, які впливають на досягнення результату.

Потрібно все розглядати в контексті ситуації. Іноді складаються обставини так, що і жили треба рвати для досягнення чогось. Хоча я не прихильник такого підходу, а краще вирішувати проблеми, коли вони ще не настали.

Можу підсумувати так, що в даній ситуації в першу чергу потрібно поставити собі питання: чи вартий результат того, щоб бути замаханим? Щоб не було в результаті Піррової перемоги. Перемоги, яка дорівнює поразці.

Щоб ви додали до відповіді? Чи погоджуєтесь зі мною? Або є конструктивна критика? Пишіть все в коментарях.

#відповіді
Підписатись

До збору долучилось 167 людей, середній донат складає 210 грн, хто ще не долучився як бачите для підтримки армії не потрібно віддавати всі гроші світу.

Доброго дня.
Наразі зібрано 31854 грн і 34 $ на pay pal. Половину вже зібрали. Чудовий результат.

Але збір триває, треба ще половину зібрати. Всі хто ще не долучився не соромтесь😁

Там комусь не подобається, що збір триває, тому якщо закинете на зло 50-100-200 грн на збір, тут поганого точно нічого немає😁

Наразі зібрано 15823 грн і 34 $ з 65 тис. грн

Проявість чесноту щедрості в розумних межаж)) хто ще не донатив.

🎯 Ціль: 65 000 ₴


Рахунок Pay Pal stoic8254@gmail.com

🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/9JZgD4QvFA

💳Номер картки банки
4441 1111 2322 0893

Як тренувати свої чесноти?

Всі без винятку знають, хто такий Бенджамін Франклін – один з засновників Сполучених Штатів Америки, дипломат, громадський та політичний діяч, винахідник.

Він створив свою систему, як тренувати свої чесноти. В нього їх було тринадцять. Як він це робив?

Креслив таблицю, де записував в стовпчик свої чесноти. Навпроти кожної було 7 клітин, кожна клітина означала один день.

Кожного тижня була у фокусі уваги головна чеснота.

Якщо в тижні стриманість - головна чеснота і протягом дня її не притримався, то робив помітку в таблиці. Наступного дня, якщо вдалось проявити стриманість у всіх ситуаціях, то поміток не робив. І так протягом тижня.

По настанню нового тижня тренував наступну чесноту таким самим методом.

Таким чином протягом тринадцяти тижнів він тренував тринадцять чеснот. При завершенні списку, починав спочатку і на протязі року виходило чотири кола.

Ідеальним результатом вважалось, коли протягом тижня не було зроблено ні одної помітки і чеснота була повністю ним проявлена.

Кожного тижня була нова головна чеснота, якій приділяв увагу, але це не означало що про інші він забував. Ні, паралельно з головною чеснотою тижня тренувались і інші, але пристальна увага на них не зосереджувалась.

Тринадцять чеснот Бенжаміна Франкліна.

1️⃣Стриманість. Їсти не до пересичення, пити не до сп'яніння.

2️⃣Мовчання. Говорити тільки те, що може принести користь мені або іншому; уникати пустих розмов.

3️⃣Порядок. Тримати всі свої речі на їх місцях; для кожного заняття мати свій час.

4️⃣Рішучість. Приймати рішення: виконувати те, що треба зробити; неухильно виконувати те, що вирішено.

5️⃣Ощадливість. Витрачати гроші тільки на те, що приносить благо мені чи іншим, тобто нічого не марнувати.

6️⃣Працьовитість. Не втрачати часу даремно; бути завжди зайнятим чим-небудь корисним; відмовлятися від всіх непотрібних дій.

7️⃣Щирість. Не заподіювати шкідливого обману, мати чисті і справедливі думки; також дотримуватися цього правила в розмові.

8️⃣Справедливість. Не завдавати нікому шкоди; не вчиняти несправедливостей і не опускати добрих справ, які входять до числа твоїх обов'язків.

9️⃣Помірність. Уникати крайнощів; стримувати, наскільки ти вважаєш це доречним, почуття образи від несправедливостей.

1️⃣0️⃣Чистота. Не допускати тілесної нечистоти; дотримуватися охайності в одязі і житлі.

1️⃣1️⃣Спокій. Не хвилюватися через дрібниці і з приводу звичайних або неминучих випадків.

1️⃣2️⃣Цнотливість. Рідко вступати у статеві стосунки і тільки заради здоров'я або залишення потомства; ніколи не доводити до тупості, ослаблення або порушення власного чи чужого світу або репутації.

1️⃣3️⃣Скромність. Наслідувати Ісуса та Сократа.

Бенджамін Франклін не був стоїком (по крайній мірі, я про це не чув і не знаю). Але його метод можна назвати стоїчним.

Кожному з нас є чому повчитись з цього списку і взяти щось для себе. Цінності або метод, яким можна себе тренувати і відразу відстежувати результати.

Поділіться, які чесноти розвиваєте в собі ви? Як ви це робите?
Підписатись

Також попередньо з банки каналу було взято 8436 грн, за які ще не було звіту. Завтра пофотографую всі чеки і надам звіт.

Все що було на банці каналу також закинув на збір.

Всім доброго дня!

Війна - це суцільна чорна діра, постійно виникають потреби як в ремонті та і в комплектуючих речах.

Для мого підрозділу потрібні речі для укомплектування корчів (бо-по іншому назвати важко😂) і треба відремонтувати одну турбіну.

По попереднім підрахункам треба - 65 тис. грн.

Наш список потреб:

Комплект ключів (набори головок + рожкові) - 3шт.
Домкрат - 3шт.
Троси/ремні буксировачні - 4шт
Пускові дроти + краби - 4шт.
Лійки для заправки - 6шт
Вогнегасники - 10 шт
Бустер для запуску машин - 4шт
Балоний ключ для коліс - 3шт
Компресор (двохпоршневий) - 3 шт
Ремонт турбіни на одному з наших корчів.

🎯 Ціль: 65 000 ₴

11.04.2025 20:57 Збір закрито!

В середньому, за добу перегляд дописів - 2 тис підписників, якщо кожен зробить донат - це вийде по 32,5 грн на людину. Малих донатів не буває. Прошу всіх долучитись, в кого є змога.

Випробувати себе…

Бесіда з Роландом наштовхнула мене на деякі спогади, коли тільки потрапив до війська вже під час повномасштабного вторгнення.

Причини, які спонукали мене піти до війська:

✅Захистити сім’ю
✅Захистити людей
✅Випробувати себе – зараз можу сказати, що то була найголовніша причина, чому я долучився до армії.

Спочатку я думав, що мені дадуть повістку і тоді потраплю в армію. Зараз міркую, що так хотів перекласти відповідальність на інших за своє життя.

Моя впевненість в той час ще не була сформована міцно. Часто вагався і міг затягувати прийняття рішень.

В 2014 році, коли почалась війна я був студентом на останньму курсі в університеті і підробляв також в супермаркеті. Коли почалось АТО, на одному з обідів на роботі я декому сказав, що якщо почнеться війна, то я обов’язково піду захищати країну.

І такі самі слова мною були сказані в цей період і вдома.

Я не пішов до армії тоді. Війни не побачив для себе або не хотів бачити, бо боявся.

До цього багато разів уникав викликів та прийняття вибору. Віддавав своє життя в розпорядження інших людей. В черговий раз побоявся взяти на себе відповідальність за себе ж самого. Пишучи ці рядки, навіть боляче таке згадувати. Але бути чесним із самим собою не завжди приємно, а в більшості випадків - дуже боляче.

По мірі формування мене як особистості моя впевненість поступово зростала і на початку повномасштабного вторгнення була випробувана знову.

Цього разу я зробив вибір. Не тільки на словах, на діях також.

Попри страх перед невідомістю в глибині душі я хотів себе випробувати. І цей голос в глибині мене виявився сильнішим, ніж страх який я відчував теж.

До цього випадку, коли страх був сильним, то я робив вибір на користь страху і сотні разів себе за це картав і навіть вважав себе боягузом. Коли не відстояв себе перед іншими, коли змовчав, а треба було сказати, або навіть вступити в бійку. Прикладів багато.

Чому ж я обрав піти на війну? Я втомився боятись. Дивлячись зараз, мені здається, що дійшов до точки «або або». Або я повністю йду в площину страху – роблю з себе жертву, або роблю вибір випробувати себе і подивитись, до чого це випробування мене приведе. Я сподівався, що це зробить мене сильнішим (тут не помилився).

Іноді можна почути питання: чи зробив би такий самий вибір знову чи ні? Знаючи через що пройшов. Кажу, що так, зробив би те саме.

Усвідомив перемогу над своїм внутрішнім страхом не відразу. Це відбувалось поступово.

І знаєте, це одна з найголовніших моїх перемог над самим собою. Усвідомлення того, що страх вже не є причиною прийнятих мною рішень.

Страх виконує роль запобіжника, який попереджає про небезпеку. Це стосується не тільки служби у війську, небезпека та страх можуть бути різного походження. В цивільному житті також є небезпека та страх перед людьми та речами. Не обов’язково страх тільки перед втратою життя.

Я був уважний тоді до себе і зміг розчути свій внутрішній голос. Цей досвід мене навчив бути уважним до себе. Не завжди вдається, але постійно до цього прагну.

Як ви ставитеся до життєвих викликів? Чи вдається почути саме себе під час важкого вибору? Чи стає страх перепоною в досягненні бажаного?

#мояісторія
Підписатись

Звіт по дружньому збору на Мавік 3Т

Нарешті збір закрили і наша спільнота в цілому допомогла на 30 тис грн.

Найближчим часом дрон вже буде виконувати поставленні бойові завдання.

Поступово, крок за кроком, робимо своє попри все, що відбувається.

Дякую всім, хто долучається до зборів, поширює і всіх небайдужих. Кожеш донат важливий, кожна допомога важлива. Не потрібно знецінювати нічого, який би донат не був.

Всі звіти тут.

Доброго дня!

Звіт щодо залишку коштів з останнього збору на ремонт машини. Залишок склав: 11463

На ці кошти відремонтували ще одну машину, придбали два буксировочні ремні, антифриз 5л, пальне. Також оплачували доставку деталей.

З банки каналу додатково взяв: 3185 грн

Паралельно з цим, помимо зборів, нам допомогли люди відремонтувати та відкалібрувати кардан на машину, оплатили тариф 95 доларів одного терміналу старлінк, придбали набір ключів та дві задні пружини на машину.

Як і раніше я казав, що наш підрозділ вікритий для допомоги спонсорів, придбанні деталей для машин та інших речей та інструментів, які необхідні для роботи підрозділу.

Якщо ви можете допомогти або знаєте людей, які можуть допомогти, пишіть на підтримку каналу.

Чеки показані на каналі Звіти Стоїка.

Доброго вечора!

Сьогодні провів ефір з воїном на позивний Роланд.

Тема зустрічі: філософія в умовах війни. Сьогоднішня зустріч була як продовження нашої попередньої розмови.

Зміст нашої розмови:

✅Відношення до подій та викликів.
✅Нагадування: навіщо я тут?
✅Роздуми про смерть
✅Пошук цінностей
✅Вдячність і прийняття

Запис виклав на ютуб. Переходьте за посиланням https://youtu.be/9mBaaqbUSis

Чекаю на ваші коментарі і питання.

Доля

Наснився мені чудернацький базар:

під небом у чистому полі,
для різних людей,

для щедрих і скнар,
продавалися різні Долі.

Одні були царівен не гірш,
а другі – як бідні Міньйони.

Хто купляв собі Долю за гріш.
А хто – і за мільони.

Дехто щастям своїм платив.
Дехто платив сумлінням.

Дехто – золотом золотим.
А дехто – вельми сумнівним.

Долі-ворожки, тасуючи дні,
до покупців горнулись.

Долі самі набивались мені.
І тільки одна відвернулась.

Я глянула їй в обличчя ясне,
душею покликала очі…

– Ти, все одно, не візьмеш мене, –
Сказала вона неохоче.

– А може візьму?
– Ти собі затям, –

сказала вона суворо, –
за мене треба платити життям.

А я принесу тобі горе.
– То хто ж ти така?

Як твоє ім’я?
Чи варта такої плати?

– Поезія – рідна сестра моя.
А правда людська – наша мати.

І я її прийняла, як закон.
І диво велике сталось:

минула ніч. І скінчився сон.
А Доля мені зосталась.

Я вибрала Долю собі сама.
І що зі мною не станеться, –

у мене жодних претензій нема
до Долі – моєї обраниці.

Ліна Костенко

Сьогодні провели ефір на тему, "Що таке щастя?" з авторкою каналу "Людина мисляча".

Ми обговорили:

✅Що таке щастя в нашому розумінні?
✅Чи можливе щастя під час війни?
✅Поради, як підтримувати в собі стан щастя.
✅Відповіді на питання та коментарі під час бесіди.

Книги, які були згадані нами і підписниками:

▶️Автобіографія Бенджаміна Франкліна
▶️Грег Маккеон "Есенціалізм"
▶️Едіт Егер "Вибір"

Фільм - "Спілка мертвих поетів"

Запис зустрічі виклав на каналі в ютуб, переходьте за посиланням https://youtu.be/EWNLqaussiY

Пишіть тут в коментарях ваші думки та враження ⤵️

Всім доброго дня
О 12:00 почнеться ефір «Зо таке щастя?» авторкою каналу «Людина мисляча»

Під цим дописом залишайте свої коментарі та питання під час ефіру.

Характер💪🏻

На мою думку, формування характеру в людини - одна з ключових тем сучасності. Я не хочу скотитись в полеміку: от раніше знали чи могли🤣

Для того, щоб будувати сильну країну, повинні виховуватись сильні люди, які зможуть брати на себе відповідальність і приймати складні та рішучі рішення.

Але чи можна цього досягти в наших умовах, коли так багато інфомації ллється з різних сторін? Молода людина просто губиться, куди рухатись і що вибирати.

Стільки різних прикладів для наслідування від гідних людей, але щоб бути схожими на них, потрібно себе дисциплінувати, працювати над собою і приймати виклики, долати труднощі щоб стати сильнішим.

Є і інші приклади для наслідування, на підставі чого також відбувається формування характеру: це веселощі, постійне задоволення тілесних потреб, марнославство, надмірна жага до насолоди, уникання труднощів тощо. В результаті складається картина світу, що так повинно бути, але це нічого спільного з реальністю не має.

Вся молодь через це проходить без виключення, коли хочеться драйву (Як Поплавський всім бажає шаленого студентського кохання🤣). Хтось це зміг пройти, бо мав гарні приклади для наслідування і їм змогли вкласти в голову, що таке добре, а що ні. Що прагнути і чого уникати.

Як людина стане сильнішою, якщо буде сидіти в тепличних умовах і знатиме про труднощі тільки зі сторіс?(Як Венс знає про нашу війну🙄)

Скоріш за все ніяк. Кожного разу, коли людина буде зіштовхуватись з реальністю, то страждатиме , адже на хибних прикладах сформувала хибне уявлення про світ.

Я виріс в селі, нічого крім роботи я не бачив до того часу, поки не поступив до університету. В свій час мене врятувало те, що була звичка читати.
Хоча і в той час попри все умудрявся лінуватись. Один семестр вчився добре, а інший ні🤣

Чому саме читання мені допомогло? Коли ростеш в селі, то формується певне бачення світу і других точок зору ніхто не сприймає. Тут головний аргумент:
а що люди скажуть?
І я вийшов з букетом: невпевненості, хибних суджень про світ, не знав до чого прагнути і що уникати, боязким, не орієнтувався в житті, боявся проявити себе, бо засміють та інше.

Тут буде доречно сказати не завдяки, а всупереч. Якщо взяти моє життя в цілому.

І завдяки читанню поступово ознайомлювався з іншими точками зору. Я хотів щось змінити в своєму житті та позбутись цих невидимих кайданів, про які згадав, але не знав як. Читання допомогло і привело мене в результаті до стоїцизму.

Тепер цікаво до чого приведе мене стоїцизм? 🤔

Розуміти, які підбирати книги для читання. Бо далеко не всі книги можуть допомагати формувати себе як особистість. Але варто зазначити, що обмежуватись теоретичними знаннями не варто і потрібно тестувати, що підходить і що працює.

Бо знання заради знання - це просто пуста витрата часу. Теорія повинна йти поруч з практичним застосуванням набутих знань.

Таким чином, я формував свій характер. Поступово, бо швидких результатів в такій справі чекати марно.

Як ви бачите формування характеру? Що для цього потрібно? Яка в цьому проблематика?

#досвід
Підписатись

Доброго вечора!

Завтра о 12:00 відбудеться ефір на каналі з авторкою каналу «Людина мисляча».

Тема зустрічі: «Що таке щастя?»

Ми обговоримо:

- щастя в нашому особистому розумінні;
- щастя особисте vs загальне, чи можливе воно під час війни;
- щасливе життя в розумінні стоїцизму (життя згідно з природою);
- практичні поради від нас й стоїцизму.

Чекаємо всіх, кого зацікавить тема✅

Підписуйтесь на «Людина мисляча».

Питання від підписниці: Коли людина може сказати, що вона стоїк?

Для того, щоб назвати себе стоїком - в основі потрібно мати за мету прожити розумне і доброчесне життя. І кожного дня прагнути втілити свій намір.

В нашому інформаційному просторі більше уваги приділяють картинці, а не змісту. В стоїцизмі навпаки, спочатку йде зміст, а потім все інше.

В стоїцизмі є система цінностей - це розум в першу чергу, і кожна людина має ним керуватись при будь-яких життєвих обставинах.

Також є чотири базові чесноти:
✅справедливість,
✅мужність,
✅мудрість
✅та поміркованість.

Цими чеснотами людина також повинна керуватись у всіх життєвих ситуаціях. Керуватися не тільки там, де вигідно, а де ні, то відкидати їх до певного часу. Так це не працює.

Філософія стоїцизму будується на фізиці, логіці та етиці.

Фізика – це уявлення про Всесвіт і як все влаштовано (ця частина мені дається найскладніше)
Логіка – наше мислення.
Етика – наші дії.

Є метафора щодо цих трьох позицій: Фізика - це сад (наш внутрішній світ), логіка - це огорожа (захищає нас від оточуючого світу), етика - це плоди (наша поведінка і дії).

В певній мірі кожен з нас стоїк, хтось більше, а хтось менше. В нас є свої цінності внутрішні: такі як гідність, честь, чесність, відповідальність, мужність, милосердя, вірність та інші.

І люди притримуються цих чеснот хто як може. В когось виходить краще, в когось гірше, бо притримуватись своєї філософії справа не проста, особливо тоді, коли навколо багато речей та людей, які готові тут і зараз збити з власного шляху.

Є також люди, яких з ходу можна назвати стоїком, але вони про це навіть і не підозрюють. І скоріш за все їм байдуже до того, як їх будуть називати, вони просто йдуть своїм шляхом.

Стоїцизм прижився тому, що він був зрозумілий кожній людині - від раба до імператора. І щоб бути стоїком багато не треба: це мати намір прожити доброчесне життя згідно своєї природи (життя, де розум є керівним початком в наших діях і судженнях).

Чи можете себе назвати стоїком? Можливо, знаєте людей, яких так можна назвати? Напишіть про них.

#відповіді
Підписатись

Доброго вечора!

Давно не відповідав на каналі на ваші питання. Можливо в своїх дописах не все розкриваю. Щоб наша комунікація не будувалась в односторонньому порядку.

Напишіть свої питання, буду вибирати найцікавіші і згодом відповідати. Що б ви хотіли дізнатися? З чим розібратись? Про що було б цікаво почитати на каналі?

Коли ти намірився на щось, то не бійся, що тебе побачать за твоїм заняттям, навіть якщо хтось стане тебе засуджувати за твої дії. Якщо це не правильно, то ти це робити сам не будеш. А якщо робиш правильно, то чого ти боїшся хто і що говорить про тебе? – Епіктет

Коли я вперше пізнавав надбання давніх стоїків, то отримав вибух в моїй свідомості. Як люди дві тисячі років тому могли так мислити?! Таке відчуття, що ці строки сказали недавно, наскільки влучно могли підбирати слова і відчувати людську природу🤔

Що про мене подумають інші? Я не спроможний це зробити. Інші вже досягли, а я втратив час. Тут вже все зайнято і не варто починати. От там можуть, а тут що? І багато схожих питань, думок, хибних суджень тощо…

Слова Епіктета підштовхнули мене на думки, що є два види обмеження свободи.

Є в’язниця фізична, де є обмеження нашого фізичного пересування. Людина знаходиться в одному місці, але політ думки виходить далеко за межі в’язниці. Чи можна так вважати людину ув’язненою? Певно що так. Але ув’язнення це фізичне. Не ментальне.

Є в’язниця ментальна. Це набагато гірше ніж фізична, бо тут у фізичному пересуванні людину ніхто не обмежує. Обмежує вона себе сама своїми ж упередженнями, накрутами, хибними судженнями та надмірними емоціями. Чому це гірше, бо в цьому випадку людина сама приймає рішення знаходитись в своїй ментальній в’язниці.

Як приклад - старі люди, які зберігають жагу до нового попри свій вік та фізичний стан. Зберігають свій живий розум. Про таких завжди кажуть, що фору можуть дати молодим. Чи можна назвати їх старими? Старе в них тільки тіло, але не розум.

І навпаки, є люди, які вже в 25 зупинились, я особисто таких знаю. Коли питаєш: чому так? Відповідь між строчок, що я зрозумів: відсутність сенсу життя і для чого? Жага до нового абсолютно відсутня. Мені тільки ставку і все. Більше нічого не цікавить. Пограти в танки чи щось інше. (Хоча можна пограти, тільки триматись поміркованості, а не класти вже для віртуального світу, особливо свій час).

При житті вже мертві.

Безумовно, що засоби масової інформації та інтернет навʼязують ті чи інші речі, і це може стати невидимими кайданами. Але в нашій владі зробити вибір: повірити на слово чи розвивати своє критичне мислення і діяти згідно розуму. Залишатись в цих кайданах чи ні? Все залежить від самої людини.

І потім задати собі питання: чи дійсно когось обходить, чим я займаюсь? Чи повинен я будувати свої судження на підставі того, що мені говорять, що я займаюсь неправильними речами?

Кожен, напевно, зіштовхувався з тим, коли щось починав і чув в свою адресу, що в тебе нічого не вийде. Хтось попри все, як би не було важко, продовжував робити своє, і є люди, які повірили в це і опустили руки.

Триматись своєї філософії та системи цінностей - справа не легка. Постійно навколишній світ перевіряє людину на міцність. І кожного разу, якщо цінності були відстояні, то випробування та виклики стають все сильніші і серйозніші.

Воїн тримає напоготові свою зброю, а людина має тримати напоготові свою філософію.

Чи звертаєте ви увагу на те, що вам говорять зі сторони, коли щось починаєте? Як справляєтесь з тиском?

#роздуми
Підписатись

Коли ти намірився на щось, то не бійся, що тебе побачать за твоїм заняттям, навіть якщо хтось стане тебе засуджувати за твої дії. Якщо це не правильно, то ти це робити сам не будеш. А якщо робиш правильно, то чого ти боїшся хто і що говорить про тебе? – Епіктет

Коли я вперше пізнавав надбання давніх стоїків, то в мене був вибух в моїй свідомості. Як люди дві тисячі років тому могли так мислити? Таке відчуття, що ці строки сказали недавно, наскільки влучно могли підбирати слова і відчувати людську природу.

Що про мене подумають інші? Я не спроможний це зробити. Інші вже досягли, а я втратив час. Тут вже все зайнято і не варто починати. От там можуть, а тут що? І багато схожих питань, думок, хибних суджень тощо…

Слова Епіктета підштовхнули мене на такі думки, що є в’язниця фізична, де є обмеження нашого фізичного пересування. Людина знаходиться в одному місці, але політ думки виходить далеко за межі в’язниці. Чи можна так вважати людину ув’язненою? Певно що так. Але ув’язнення це фізичне. Не ментальне.

Є в’язниця ментальна. Це набагато гірше ніж фізична, бо тут у фізичному пересуванні людину ніхто не обмежує. Обмежує себе сама своїми ж упередженнями, накрутами, хибними судженнями та надмірними емоціями. Чому це гірше, бо в цьому випадку людина сама приймає рішення знаходитись в своїй ментальній в’язниці.

Безумовно, що засоби масової інформації та інтернет нав’язує ті чи інші речі і це може стати невидимими кайданами. Але в нашій владі зробити вибір: повірити на слово чи розвивати своє критичне мислення і діяти згідно розуму.

І потім задати собі питання чи дійсно когось обходить чим я займаюсь? Чи повинен я будувати свої судження на підставі того, що мені говорять, що я займаюсь не правильними речами?

Кожен напевно зіштовхувався з тим, коли щось починав і чув в свою адресу, що в тебе нічого не вийде. Хтось попри все як би не було важко продовжував робити своє, і є люди які повірили в це і опустили руки.

Триматись своєї філософії та системи цінностей справа не легка. Постійно навколишній світ перевіряє людину на міцність. І кожного разу якщо цінності були відстояні, то випробування та виклики все сильніші і серйозніші.

Воїн тримає напоготові свою зброю, а людина має тримати напоготові свою філософію.

Чи звертаєте ви увагу на те, що вам говорять зі сторони, коли щось починаєте? Як справляєтесь з тиском?

#роздуми
Підписатись

Звіт по останньому збору на ремонт машини. Було зібрано 40 818 грн, залишок 11463 грн.

Ціна ремонту склала: 29355 грн

Залишок коштів піде на поточні потреби підрозділу. Звіт по витратам буде по факту використання.

По другій машині, що я казав треба ремонтувати також, збір відкривати не буду.

З ремонтом другої машини допомогли люди, які підтримують підрозділ помимо зборів. Було надано 20700 грн, і на ремонт машини витратили 20485 грн.

Основна причина ремонту: вийшли з ладу коробки передач, що на одній машині, що на другій.

Чеки та інші фото на каналі, де публікуються звіти.

Доброго ранку!

Нещодавно приїхали останні посилки і тепер можу надати звіт щодо останнього збору на майстерню.

На зборі було зібрано 100119 грн, наші витрати склали 100144 грн. Закупили на майстерню інструменти для роботи і також комплектуючі матеріали.

Чеків дуже багато, їх розмістив на каналі, де зібрані всі звіти про збори.

Дякую за вашу участь і небайдужість 🙏

Останній тиждень-півтора в мене дивний стан, що роблю наче все правильно, але відчуття, що щось наче на видному місці, але не можу побачити для того, щоб рухатись далі.

Інтуїція в мене не так часто працює як в жінок наприклад, але зараз вона підказує, що немовби підійшов до фінішу того рівня, де я зараз і настав час рухатись далі на новий.

Але фішка в тому, що відчувати, то відчуваю, а що саме треба побачити, зрозуміти чи зробити - поки до мене ще не дійшло😂

Чи бувало у вас таке чи щось схоже? Чи можливо це самонавіювання? Чи може не вистачає знань, щоб це зрозуміти, але яких?🤔

Три роки…💔

Сьогодні рівно три роки, як мене призвали, і в цей же ж день я вже був у бригаді.

Дзвонять мені з військомату 24.03.2022 і кажуть, щоб завтра був вже з речами на восьму ранку в них.

Вдома я був тоді один, сім’я виїхала у Львівську область. Лягаю спати, як зараз пам’ятаю, що думав: цікаво, де завтра буду ночувати? Як складеться моя служба і де опинюсь?

О сьомій ранку встав, зібрався, попросив ще з вечора, щоб мене машиною завезли у військкомат. Мене супроводжувати батьки. Приїхав на місце, довго не прощались, обнялись. І я попросив, щоб вони вже їхали.

Не люблю, коли коти на душі шкребуть. В таких випадках процес в мене швидко проходить. Так само, коли їду з відпустки до підрозділу.

Підходжу до дверей. Стоїть чатовий. Я представився, сказав, для чого прийшов і мені відповіли чекати на вулиці.

Я прийшов перший. Згодом почали підтягуватись інші козачки😁Всі стоїмо осторонь, ніхто ні з ким не говорить. Від декого ще несло легеньким перегаром, після вчорашнього😂

Я думав так: для чого зараз заводити знайомство, якщо через пів дня чи день нас розведуть всеодно по різних підрозділах?

Підійшов до одного, спитав за цигарку (згодом він мені казав з якого моменту мене пам’ятає😆, коли цигарку спитав, казав: всі стоять і тут Стоїк підійшов цигарку стрельнути🤭. Так склалось, що ті, з ким ми чекали на автобус - служили зі мною в одній роті більше ніж півтора роки. Як знаю, всі живі.

Під’їхав мікроавтобус. Повезли.
По дорозі в обласний центр ще був один пункт збору. Там вийшли. Повно людей, всі їдуть на війну. Вже дух почало захоплювати, що потрапив у вир подій. Там пересіли на пазіки, додали ще людей і в цілому поїхало нас 60 чоловік.

Їдемо і по дорозі нас супроводжував солдат чи хто бог його знає, бо звання не бачив, можливо й сержант. Розказував, що нам треба для оформлення. Але мова в нього була не приємна. Говорив зверхньо і хамовито, не як до рівних. Мені це не сподобалось.

В цьому ж автобусі не обійшлось і без сміху. Наш супроводжуючий сказав, що треба мати при собі ідентифікаційний код для стройової. Тут один питає: а що робити якщо мій код діти порвали?

Лягли всі😂

Приїхали в обласний центр. Ніяких розподілень чи аукціонів, відразу приїхали до бригади, в якій я служу до цих пір. 1 окрема бригада спеціального призначення ім. Івана Богуна, зараз 1 окрема бригада ТРО ім. Івана Богуна.

Людей море. Всі щось ходять туди сюди, одні приїжають, інші виїжають. Ми ще чекали майже день, щоб почалось оформлення нас до військової частини.

Настала моя черга. Я говорив з полковником.

Наш діалог:
-Служили строкову службу?
-Так.
-Службу знаєте, як я розумію?
-Так.
-Що спонукало вас піти до армії?
-Захищати країну.
-Ви патріот?
-Я б так не сказав, це мій обов’язок як громадянина.
-Чим займались до призову?
-Працював в торгівлі.
-Ви ж знаєте, що свою зброю продавати не треба?🤣
-Розумію😀

Потім ще ряд стандартних запитань.
В цей самий день мене оформили в бригаді. Так почалась моя служба під час повномасштабного вторгення.
Першу свою ніч я ночував у спортзалі…

#мояісторія
Підписатись

Контролюйте свої бажання

“Хіба це не безумство й не дике божевілля – бажати так багато, коли можеш утримати так мало?” – Сенека

Одним з вчителів Зенона (засновника стоїчного вчення) був кінік Кратет. Кініки відкидали все матеріальне, їх цікавили тільки чесноти. Вони вважали, щоб прожити доброчесне життя не потрібно нічого крім чеснот.

Кратет зробив значний вплив на Зенона, що останній вплів в своє новостворене вчення.

Давні стоїки закликали до простого способу життя, який відповідає нашим потребам, але без крайнощів кініків (Діоген Сінопський взагалі жив у бочці). Що матеріальні речі є байдужими (ні благом, ні злом), важливо те, як ми поводимось з ними. Не варто прив’язуватись до того, що можуть відбрати.

“Отримуйте без гордості і віддавайте без прив’язаності” – Марк Аврелій.

Тому поміркованість є одною з базових чеснот стоїцизму.

Ви можете слушно зауважити, що тепер всім бути бідними і відмовитись від всього? Он скільки багатих людей.
Ні, не потрібно. Бо це крайнощі.

“Мудрець не вважає себе не гідним жодних дарів Фортуни: він не любить багатства, але воліє його мати; він впускає його не в своє серце, а у свій дім, і те, що належить йому, він не відкидає, а зберігає, бажаючи, щоб воно давало йому більший простір для прояву своєї чесноти” – Сенека

Контролювати свої бажання необхідно незалежно від того, в якому статусі і положенні ми знаходимось.

В наш час показового успіху благом став соціальний статус, будинки, предмети розкоші, дорогі телефони і машини, надмірні вимоги до дівчат і так само до чоловіків тощо.

Надмірні бажання людей розкочегарили настільки, що це їх доводить до депресії, що в 20-25 років життя тільки починається, а вони вже на антидепресантах, бо ще не мають авто, будинку, чоловіка чи дружини моделі, вони не мають бізнесу і т. д.

Все має бути ідеально…🤔

Я бачив відео в інтернеті, де молоді люди плачуть, можливо на грані чи вже в депресії і кажуть, що хочуть просто відчепитись від себе, бо в соц. мережах всі успішні та подорожують. А вони себе в буквальному сенсі з’їдають.
Але теж хочуть такого життя.

А обʼєктивно не можуть досягнути цього, принаймні на даний час. А страждають тут і зараз. І з часом цих страждань все більше, бо йде порівняння з іншими.

І тут в мене виникає питання: то для чого бажати того, що не є на даний час досяжним? Чому вибір йде в сторону страждань? Чому себе не запитати, що за цим стоїть? Чи дійсно все так просто і кому це вигідно? Чи мої це бажання?

Благо шукають там, де його немає взагалі. Щоб бути доброчесною людиною не потрібно нічого крім власних чеснот. Все решта приходить як бонус. Комусь більше, комусь менше. Але ми від того точно не повинні страждати.

Цікаво почитати ваші думки. Чи згодні ви зі мною? Якщо ні, напишіть також.
#роздуми #стоїцизм
Підписатись

Побратим каже, що за збірна? Спочатку дають надію, а потім її розбивають

Франція - Україна 2.0

Тільки сказав: така гра, що можна заснути і почались голи)))

Традиційний український футбол.
Тільки напхали відразу роздупляються😂

Посилання на ефір https://www.youtube.com/live/_h4o2R7xR2k?si=rxSslG7ZAwdeUg3I

Обговорили, для чого потрібні афоризми в філософії та як їх використовувати. І відповів на питання учасників ефіру. Хто не мав змоги приєднатись - це відео для вас.

Доброго вечора, посилання на трансляцію https://youtube.com/live/_h4o2R7xR2k?feature=share

Сьогодні планую провести ефір о 19:00

Тему зустрічі вирішив взяти таку: хто хоче - того доля веде, а хто не хоче - того тягне

Розберемо цей стоїчний вираз більш розгорнуто, ніж в дописі.

І під час ефіру зможу відповісти на питання, які в дописі не висвітлив.


Хто планує бути на ефірі?

Збір закрито!

На банку зібрали 27 212 грн
На pay pal 330 $
Разом сума складає 40 818 грн

До збору долучились 134 донатери. Середній донат склав 304 грн. Чим більше донатерів тим менша сума середнього донату. Кожеш донат важливий!

Дякую всім хто долучився🙏

Наразі на банку зібрано 11650 грн і на pay pal 276 $

Також закинув частину грошей з банки каналу.

Доброго вечора!

Хлопці повернулись з Торецького напрямку і дві машини потребують ремонту та обслуги. Поки є час в спокійних обставинах провести дані роботи.

Відкриваю збір на одну машину, бо вартість ремонту іншої поки не відомо.

Прошу всіх долучитись і підтримати розумною сумою, яку можете дозволити виділити на донат.

🎯 Ціль: 37 000 ₴

23.03.2025 Збір закрито!

Військомат

Рівно три роки тому в цей день зранку я відправив сім’ю в Львівську область в більш безпечне місце.

Недалеко біля нашого населеного пункту йшли бої. І було прийнято рішення 20.03.2022, щоб дружина і дитина виїхали. Важко було дивитись, коли будинок ходором ходить, а пояснити дитині 1,5 року, що відбувається, не вдається.

Я аргументував це рішення тим, що не дай Бог ми потрапимо в окупацію, то мені буде легше впоратись самому чим з дружиною та малою дитиною на руках, яка взагалі не розуміє, що відбувається.

Зранку 21.03.2022, як тільки дружина виїхала з міста, я пішов у військомат. Про своє рішення нікому не казав заздалегідь. Це був свідомий вибір. Ніхто не відговорював, і ніхто не підштовхував.

Прийшов до військомату, мене зустрів вартовий. Уточнив, чому прийшов і потім показав куди йти далі.
Підходжу до кабінету. Був певний мандраж, бо все-таки йду в невідомість, що таке строкова служба я знав, але тут абсолютно інша ситуація.

Заходжу в кабінет, сидять двоє військових. В якому званні я не звернув увагу.
- Добрий день, я такий то, почув в новинах, що військовозобов’язані мають прибути до військоматів. (Чому раніше не прийшов, бо набирався духу зробити такий крок).
- Добрий день, хочете воювати?
- А в мене вибір є?
- Ми вас поставимо на облік, якщо виникне необхідність ми вам зателефонуємо.

Після того пішла стандартна розмова, дані в них про мене були. Розмова тривала декілька хвилин і на цьому все. Поїхав додому. (За кілька днів вже викликали з речами)

Їду і думаю собі: чи правильно зробив, що пішов до військомату? А що сім’я скаже? Це ж зараз почнуть говорити, чому я так вчинив.

Приїхавши додому я подумав собі так, нижче землі не впадеш і що вдома скажуть, то скажуть. Першим розповів батькам про свій вибір. Критики в свою адресу не почув, навіть від мами. Мене підтримали.🙏

Ввечері по телефону розповів про все дружині. В захваті вона не була, але критики не було з її боку. Дружина теж підтримала моє рішення.

Підтримка сім’ї завжди важлива, особливо, коли це стосується важких та відповідальних рішень.

Чи до кінця я розумів на що йду? Ні! Я і гадки не мав, що прийдеться пройти за ці три роки. Про війну знав тільки з фільмів і новин.

Чи шкодую про свій вибір? Дивлячись на пройдений шлях, то можу сказати, що ні.

В свою чергу здобув досвід який ніколи не купиш ні за які кошти в світі.

✅Змінився світогляд.
✅Не боюсь брати відповідальність.
✅Навчився приймати рішення.
✅Змінилась система цінностей.
✅Краще почав розуміти природу людей.
✅Усвідомив цінність здоров’ю (старі люди на застіллях завжди говорять: «аби було здоров’я», раніше, коли таке чув, то думав: про що ви взагалі говорите? Гадав, що здоров’я буде вічним, але це не так)


Цей допис як продовження вчорашнього. Якщо обставини склались таким чином, що на них не можемо повпливати, то у нашій владі діяти в цих обставинах. Не нарікати на когось і не шукати крайнього. Брати на себе відповідальність і діяти.

В житті не поділяється все на чорне та біле. Якщо будемо думати, що все буде добре і всі біди нас оминуть - це безглуздо.

Життя прожити - не поле перейти. Вибір і рішення. Це є в межах нашого абсолютного контролю.

Які складні та відповідальні рішення вам доводилось приймати?

Підписатись.
#мояісторія

Ребров тренер другого тайму

По іншому не можу сказати. Збірна переграла Бельгію в два мʼячі, що дуже добре.

Це важлива перемога для країни.

Головне, щоб не було як з Францією в стикових матчах до чемпіонату світу 2014 року. Коли першу гру виграли 2:0, а другу програли 0:3.

Висновок протистояння можна зробити вже після другої гри.

Хто хоче - того доля веде, а хто не хоче - того тягне.

Давні стоїки намагались свою філософію зводити до коротких афоризмів, щоб у вислові був закладений зміст і його можна було б використати в життєвих ситуаціях. Як зброя у воїна, яка завжди напоготові.

Коли щось трапляється в житті, ми ж не згадуємо цілі трактати, які прочитали раніше чи лекції, на яких були присутні. Все зводиться до чогось одного, що діє тут і зараз. Тому і виникла потреба в коротких настановах для самого себе.

Хто хоче - того доля веде, а хто не хоче - того тягне.

Ці слова мені завжди нагадують, що в яких би життєвих обставинах я не опинився б, то нарікати на це не варто. Якщо вже так сталось, то так сталось. І треба діяти вже в тих обставинах, які є навколо.

Діяти, притримуючись філософії - розумно. В любій ситуації проявляти свій розум на стільки на скільки це можливо.

А якщо починаєш опиратись реальності, то більше страждаєш, ніж маєш користь. Почалась війна, епідемія, економічна криза тощо…

В мене є гарна метафора. Корабель з вітрилами може йти проти вітру, чому? Моряки не склали руки і не почали нарікати, що вітер дме назустріч, а виставляли вітрила таким чином щоб корабель попри все йшов туди, куди треба капітану.

Якщо обставини постійно змінюються і навколо постійний хаос, то що, ми повинні через це страждати? Я вважаю, що ні. Навіть в життєвих бурях мусимо житти спокійно і щасливо. І короткі настанови, які створені на основі життєвих цінностей допомагають постійно триматись своєї філософії.

Я в армії знаходжусь вже три роки, через п’ять днів почнеться вже четвертий. Чи хочу я додому? Безумовно, що так. Якби сказав інше, то збрехав би собі і вам.

З іншої сторони чи страждаю я? Ні, не страждаю. Я розумію, в яких обставинах знаходжусь. І час від часу говорю собі слова, що в даний час провидіння мене веде як і на початку війни.

Страждати і опиратись речам, які від мене не залежать - просто безглуздо.

В мене філософія працює таким чином. І вона не дає миттєвих результатів, цим потрібно займатись системно і тому це має накопичувальний ефект. Я б сказав - ефект сніжного шару.

Нас чіпляє не те, що відбувається навколо і те, що нам скажуть, а чіпляє те, що ми в це вкладаємо.

Чи є у вас короткі життєві настанови, які допомагають долати життєві труднощі? Діліться своїми думками в коментарях.

Підписатись
#стоїцизм #досвід

Доброго дня!

Звітую щодо першого збору на нашу майстерню.
На днях приїхали вже всі речі та комплектуючі.
Дякую всім, хто долучився. Ваші донати - це велика підтримка для мого підрозділу.

Чеків дуже багато. Їх виставив на каналі, де зібрані всі звіти щодо вашої допомоги.

Всі звіти тут.

Приємно дивитись, коли наші захисники повертаються з полону. Завжди всередині теплі відчуття, неначе і сам повернувся додому❤️

Трамп мені нагадує мем, де хлопець говорить, що поїде кави поп'є, потім в іншому місці шаурми з'їсть, а всі думають, що він щось рішає😂

Так і Трамп😀щось дзвонить путіну, думає, що щось рішає. Йому в очі сцють, а він каже, що дощ йде🤣

Що ви думаєте про все, що відбувається?

Марі зробили операцію.
Видалили грижу, стерилізували, видалили один гнилий зуб.

Виявляється, що по мірках котів вона вже стара. Зубів немає, залишилось пару ікл. Я себе ще питав, чому вона сухий корм їсть без особого ентузіазму😁

Привіз її назад. Вона була в корсеті. На другий день вона вже ходить без нього з своїми швами😳. Зняла😂Тепер кожного дня обробляю її шви, даю протизудні препарати і спреєм обробляю далі шкіру щоб зійшли всі рани.

Як я розумію - життя її потріпало нормально. І тут я з своєю допомогою тягаю по лікарям. Вона може вже думає:
відчепіться і дайте нормально дожити😂

Після того, як я почав про неї піклуватись, вона окріпла, стала більш м'язистою і набрала вагу. В цілому з моєї точки зору справи в неї нормальні😌

Доброго ранку
На дружній збір вже зібрали 16111 грн, супер.

Ціль досягнули. Поки банку не закриваю, можливо хтось ще щось закине.

Чому ми виснажуємось?

В свій час дивився, як Валерій Маркус йшов пішки шлях каміно (паломницький шлях до могили святого Якова, відомий з ІХ ст.) від Парижу до мису Фіністера, що в загальному складає 1800 кілометрів.

Мені завжди були цікаві різні передачі та блоги про подорожі і це стало не виключенням.

Коли Маркус пройшов трохи більше половини шляху в нього почалось поступове виснаження організму, це призвело в результаті до потрапляння до лікаря.

Мені став цікавий сам аналіз Валерія після того, що відбулось.
Він дійшов до висновку, що поки йшов і не думав про кінцевий результат - було все добре. Не було ніяких травм і психологічно не було важко переносити труднощі подорожі.

Стрімко стан почав погіршуватись саме в тому моменті подорожі, коли пілігрим почав думати про кінцевий результат і хотів якнайшвидше дістатись фінішу. Хоча потрібно було ще йти 700 кілометрів. І чим більше “Забігав наперед”, тим гірше ставав його в першу чергу психологічний стан.

В свою чергу я теж замислився над цими висновками. Співставляючи свої спостереження і досвід. Я згадував свій стан, коли все йшло добре і навпаки, коли все летіло шкереберть.

Дійшов висновку: коли я в стані спокою, то в мене все виходить якнайкраще. В цей момент я сконцентрований на самому процесі, коли чимось зайнятий.

Але я помітив такий нюанс, що раніше ставив ціль і кожен день про неї думав, хотів якнайшвидше її досягти. І в більшості випадків цього не ставалось.

Чому так? Бо свою увагу я переносив у майбутнє, якого взагалі не існує, а на теперішній момент майже не звертав увагу. Щось робив, тривожився, сам себе накручував, порівнював з результатами інших людей. Особливо, коли заглянеш на акаунти успішного успіху - це як останній цвях в кришці свого з гробу незнання.

Цілі потрібно ставити і до них потрібно йти. Потрібно розуміти, що миттєвих результатів ніколи не буде, якщо працюємо в довгострокову перспективу.

Ціль поставили і сконцентрували свою увагу на процесі. Час від часу звіряючи свій компас чи правильно рухаємось і чи наші дії ведуть до результату.
Ціль в житті людини виступає як маяк, як частина нашого життєвого шляху. Так само як і сам процес досягнення.

Тут аналогію можна провести і з війною. Війна - це вже частина нашої реальності на даний момент. Подобається нам це чи ні, але це реальність.

Наша ціль - перемогти. Але крім перемоги є ще тут і зараз. Перемога для нас - як маяк і зусилля свої спрямовуємо на це.

Виснаження настає тоді, коли нас уносить куди завгодно від нас же самих.

А як ми зможемо себе підтримати чи відпочити в процесі, якщо знаходимось в майбутньому, минулому чи надмірних очікуваннях?

Підписатись
#роздуми

Вже майже третину зібрали👍

Дружній збір на Mavic 3T

Пам'ятаєте ми з вами допомагали в дружньому зборі на антени?
Збір закрили, але ми трохи перестарались😁 і на банку було закинуто на 10 тис грн більше необхідного. Цей залишок перекинули на збір Mavic 3T

На жаль збір вже триває другий місяць. Збір просувається дуже повільно. Зараз зібрано 93 тис грн з 170 тис.

Частково вже наша спільнота допомогла в зборі.
Я відкрив дружню банку для додаткової допомоги.

Для військового крім загрози життю на фронті, найгірше, коли збір закривається дуже довго або взагалі стає. Прошу всіх підтримати донатом. Розумною сумою, що можете собі дозволити.


🎯 Ціль: 15 000 ₴

🔗Посилання на збір
https://send.monobank.ua/jar/3t8nA6HMVZ

Карта банки
4441 1111 2866 3378

Коли я бачу такі відео, в мене виникають думки: для чого росіяни взагалі до нас прийшли?

Сидів би в себе вдома, ходив би на роботу, виховував дітей та дбав про сім'ю, займався справами, які направлені на розвиток та достаток своєї країни.

Але ж ні, для того, щоб зробити все, що я написав - треба розум мати.

А тут зворотній приклад. Загнали самі себе в злидні та безвихідь. І нічого кращого не придумали, як звинуватити в своїх проблемах нас і піти сюди війною. Щоб налаштувати своє життя, вийти з боргів з надією на краще майбутнє.

Парадокс🙄

Таку сцену спостерігали воїни РУБпАК "Чорний Рій" 1 обр ТРО ім. Івана Богуна на Торецькому напрямку.

Одним словом - довоювався окупант.
Хто до нас з мечем прийде, від меча і загине. Іноді навіть і від свого😁Головне - результат.

Підписатись.

Не узагальнюйте

Перебуваючи в інформаційному просторі часто наштовхуюсь на узагальнення всього.

Дівчата висувають претензії до чоловіків, а чоловіки висувають претензії до дівчат.

Керуються при цьому тільки одиничним власним досвідом. Думають, що всі такі і розносять по всьому світу про це. Так, отримали негативний досвід, але це ж не означає, що всіх треба поставити в одну площину.

Узагальнюють молодь, що вони профукають країну. Хоча багато молоді зараз в Силах Оборони України. І багато є ініціативних молодих людей.

«Вся влада корумпована» і цим самим підганяють в одну площину всіх в державному апараті. Якби так було, то на початку повномасштабного вторгнення була б ситуація як в Афганістані, де таліби йшли і не було ніякого спротиву.

В армії також йде узагальнення. Зальот в одного, а відповідають всі. Я завжди виступав за індивідуальну відповідальність, якщо провинився один. Колектив має відповідати разом в тому випадку, якщо всі беруть відповідальність за наслідки.

Приклад: я був на ППД в себе у підрозділі. Нічого від слова зовсім не зробив, що могло б нести за собою покарання. Тут прилітає п*здюліна😂Двоє захотіли розслабитись більше ніж потрібно. Їх задувають, штрафують. І потім разом з ними карають і решту людей підрозділу (не фінансово, обмежують пересування або “виправні роботи”😀

Або коли по одному аватару судять всю армію. І складається негативний стереотип про всіх, а не конкретно про когось окремо.

Прикладів дуже багато.

Узагальнити можна росіян. Вони свідомо йдуть на загарбницьку війну і ще пишаються цим. Це робить не одна людина чи певний прошарок, а більшість.

Так, є люди, які проти війни і вони в більшості виїхали, хтось сидить у в’язниці або просто мовчать (це треба враховувати). Але більшіть людей підтримують війну за гроші проти нас.

Як відійти від узагальнення:

✔️При заяві чи діях, відокремлювати людину від інших. Якщо хтось щось робить чи говорить, то тільки ця людина. (Виняток, коли говорить від певної групи чи прошарку офіційно).
✔️Дати собі час на роздуми, якщо на це є час та можливість. Не робити швидких висновків, особливо на емоціях.
✔️Подивитись на картину в цілому, що в контексті цілого значать дії чи заява людини. (Стоїчна практика погляд згори. На скільки важливі дії та слова людей з погляду Всесвіту? Ця практика швидко вгамовує емоції). Фото Землі з відстані 6,4 млрд км.
✔️Якщо емоційно вас зачепило, то це не від того, що сказали, а залежить від того, що ви туди вклали. Ніщо вас не зачепить без вашої на це згоди.
✔️Запитати себе: що хоче досягти людина своїми діями чи словами? Можливо всіх пересварити і набрати переглядів в себе на акаунті?

Не просто реагувати, а думати над тим, для чого це все робиться чи говориться.

Є певні люди, незалежно від статі та віку, які роблять безвідповідальні та безрозсудні речі. Але це не причина узагальнювати всіх.

Іноді і я цим грішу. Не без цього, але усвідомлювати це потрібно і з кожним разом узагальнення буде менше і менше.

Якщо все узагальнити, то це катастрофа виходить😂Немає думаючих, ініціативних, відповідальних людей та інше.

На моє переконання цих людей більше. Такі люди зайняті роботою та знають до чого йдуть.

А хто вищить голосніше всіх, то тому немає чим зайнятись просто.

Наостанок хочу від себе сказати: що в першу чергу причину потрібно шукати в собі, а не в інших. Так жити простіше і спокійніше.

Що ви про це думаєте? Погоджуєтесь зі мною чи ні? Можливо є аргументована критика?

Підписатись.

❗️❗️❗️ Друзі, сьогодні не обійду стороною дружній канал, нашого товариша 👀 Тараса Григоровича.

Цікава спільнота з власними авторськими статтями, аналізом міжнародних та українських подій, з власною мапою військових дій та, звісно, як же ж без мемів про кацапів.

На цьому каналі завжди можна знайти перевірені новини з першоджерел, представлені з душею, без хайпу та гучних заголовків.

Я впевнений, вам сподобається цей проєкт і гідний вашої підписки. Тому всім раджу)

Вітаю всіх українських добровольців зі святом.

Всім витримки і скорішого повернення додому.

В першу чергу бережіть себе!
Війна х***я, головне маньоври😁

Піде московія на перемир’я чи ні?🤔

Дивлячись на останні новини я думаю, що вони на це не підуть. І ще одна причина в тому, що просто не вірю ні одному слову, про що вони говорять.

Розслаблятись ще дуже рано. Боротьба триває. Ми кожного дня маємо робити себе сильнішими і готуватись до різних сценаріїв.

Якщо навіть буде перемир’я, всеодно це не кінець. Когось це може ввести в оману, що вже все. Не вводьте себе в оману.

Всі зусилля навіть під час паузи повинні напрявлятись для допомоги Силам Оборони.

Іноземці думають взагалі, коли настане мир, то росіян будуть судити🤣

Якщо досягти миру, де московія не програє, то нікого ніхто реально судити не буде.

Заочно комусь винесуть вирок як завжди, проявлять стурбованість, винесуть ноту протесту😂(мені таке смішне це формулювання).

Міжнародні організації зараз ні на що не здатні. Вони лиш дієві на того, хто притримується міжнародного права.

ООН - це імпотентна організація. Їх вже давно було б добре розпустити, думаю користі з цього було б більше.

Де московія і де міжнародне право? Вони знаходяться в різних площинах.

Що ви про це все думаєте? Буде перемир’я чи ні?

Підписатись

Ще жаби з монетою в зубах не вистачає😂

Що хлопці не придумають щоб залучити допомогу в підрозділ😂

Скоро дійте, що будуть обмахувати купюрами всі куточки хати😂

Підпишіться на пацанів спеціального призначення
Без політики і бла бла
Тільки робота хлопців 💪

https://t.me/dragons_group5

Бажаю здоров'я.
Зі збору для ремонту авто був залишок 11890 грн. Ми витратили кошти на поточні потреби підрозділу.

✔️Оплата місячна Старлінк - 95 доларів
✔️Дизельне пальне 90 л. - 4348 грн
✔️Кабель зв'язку (допомогли зв'язківцям) - 1995 грн
✔️Розвал сходження - 600 грн
✔️Салінблоки на авто - 790 грн

Всього витрат: 11654 грн,
Залишок: 236 грн (закинув на банку каналу, кошти підуть на наступний збір).

Всі звіти тут.

Бажаю здоров'я.
Зі збору для ремонту авто був залишок 11890 грн. Ми витратили кошти на поточні потреби підрозділу.

✔️Оплата місячна Старлінк - 95 доларів
✔️Дизельне пальне 90 л. - 4348 грн
✔️Кабель зв'язку (допомогли зв'язківцям) - 1995 грн
✔️Розвал сходження - 600 грн
✔️Салінблоки на авто - 790 грн

Всього витрат: 11654 грн,
Залишок: 236 грн (закинув на банку каналу, кошти підуть на наступний збір).