Вже минув третій рік, як життя всіх українців розділилося на "до" та "після". На той момент, рана на сході нашої країни все ще продовжувала кровоточити, як і всі 8 років до того. Тоді війна торкнулася ще не всіх, а суспільство не до кінця розуміло важливості цієї екзистенційної боротьби. Вранці ж, 24 лютого 2022 року все зміниться.
Тоді ми прийняли бій та показали пихатій ядерній державі, що їх тут чекають не квіти, київські ресторани та квартири з видом на пляжі Одеси. Їх тут чекає смерть, кров, страждання, агонія, яка розтягнулася для них на 3 довгих роки. Нас не скорили. Нас не зламали. А ми продовжуємо свою боротьбу.
І хоч велика війна принесла нам багато горя і страждань, ми згадуємо часи, де ми були згуртовані, як ніколи. Ця єдність так необхідна нам зараз, у моменти, коли новинні заголовки пророчать нам лише темряву. Ця доба не просто так припала на період роковин повномасштабного вторгнення. Це зайве нагадування, що боротьба й досі триває, а ми все ще можемо єднатися.
Згадуємо усіх загиблих. Віддаємо шану та честь усім, хто бориться. Не розслаблятися, а тримати стрій! Найтемніша ніч завжди перед світанком.