Воскресіння Христове бачивши
За звичаєм, із радісним "Христос воскрес" на устах і світлом у серцях ми йдемо освячувати святкові кошики з самого ранку.
Але світла атмосфера свята, хоч би і була відблиском істинної слави – все ж не має жодного значення, якщо ми дійсно не станемо свідками Христового Воскресіння. Тих же, хто ними дійсно став, можна буде пізнати лише за плодами їхніми.
Великий піст 1933 р. супроводжувався арештом 300 парафіян, а під час тижня Страстей Первосвященника Христа за ґратами опинились 18 українських священників (лише УАПЦ).
І все ж були одиниці, які прийшли освятити кошики зі своїми крихтами до Софії. Але ні, не це робить їх свідками Воскресіння, водночас бо з цим під стінами храму лежали люди з останніми ознаками життя.
Тоді парафіяльні сестри Святої Софії роздали їм освячений хліб та яйця із пожертв, попри усі побоювання майбутніх проблем, які потім справдились.
Христос віддав Себе за нас. Він боявся, але прийняв побиття, обплювання, хрест, смерть, ад. Віддав нам Своє життя.
Він Воскрес. І воскресив Своїх учнів, свідків цього дня.
І всіх, хто сьогодні, нехай навіть в останню годину, приходить до Нього із чистим і щирим серцем, Господь воскрешає і робить причасниками Його вічності.
Ікона з Собору Пресвятої Богородиці у ЛибохоріХристос Воскрес!
Гетьманська грамота ✙ |
#скрижаль_духовна