🇪🇸 | Думки по фіналу Кубку Короля.

———

До речі щодо Гюлера. Втретє поспіль хлопець виходить в якості людини, що веде гру. І втретє поспіль стає тим, хто виграє «Реалу» центр поля. Не самотужки, але без нього уявити такий спокій з мʼячем важко. Увесь сезон у Анчелотті була людина, що за своєю суттю могла взяти на себе функції Крооса – з нюансами, але все ж – Карло маринував його на лавці або пхав на правий фланг атаки.

Це як раз один з тих моментів, де «Реал» вийшов переможцем фіналу. Звісно, справжній переможець один – я маю на увазі внутрішню перемогу, фундамент на майбутнє. «Мадрид» дуже боляче вилітав у Лізі чемпіонів у 12-му та 13-му роках, але в якому сенсі то були перемоги. Ось і тут щось схоже.

Гюлер показав себе людиною, що може отримати свій шанс у стартовому складі і дати команді те, чого їй як раз не вистачає: пас, спокій, гра в дотик, пошук рішень, бачення поля, контроль темпу. Ну і з характером у нього повний порядок.

А сам «Реал» показав, що граючи в четвірку півзахисників з цим складом – команда набагато більш конкурентноспроможна, ніж з атакувальним квартетом. І що топ-матчі можна грати з позиції сили та сміливості, з короткими і ризикованими розіграшами, а не з позиції прагматизму і виносів без намагань розбити пресинг. Іноді потрібне і таке, але не завжди.

В цьому полягає внутрішня перемога «Мадрида».

– Характер «Барселони» і втрачений фінал «Реала»:

Після того, як рахунок став 2:1, «Мадрид» на моє здивування не збирався відходити назад. «Барса» звісно почала більше атакувати, але «Реал» йшов у пресинг, залишав позаду ситуацію 3в3, та в цілому міг закінчувати гру, забиваючи третій. Натомість прийшли 2:2.

І знову гол «Барселони» витікає з помилки «Реала». Тільки якщо в ситуації з Педрі фейл був у початковій фазі, то тут навпаки. Рюдігер грав уже травмованим, тож програв стартовий ривок Торресу. І хоча німець вже починав наздоганяти Феррана, чомусь вийти вирішив Куртуа. Від кого від кого, але від нього такої помилки точно не очікуєш. І кому-кому, але йому таке можна пробачити, тут теж правда.

Ментально це важливий момент, інакше і бути не могло. «Барселона» врятувала вже майже програний фінал і за рахунком, і за грою, а «Реал» попри таку реінкарнацію був змушений починати все з нуля.

Потім ще й пошкодження Вінісіуса. Він проводив далеко не найкращий матч з точки зору атаки, але все одно постійно був небезпекою для суперника, а без мʼяча діяв так, як і має діяти лідер в таких матчах. Але найгірше для «Реала» в тому, хто вийшов замість нього – Браїм. Пізніше ще й Рюдігер остаточно «закінчився» фізично і пішов з поля з криками болю через проблеми з коліном – вийшов Ендрік.

Щодо Браїма, то Діас поховав два прекрасних моменти для голу, а також привіз третій мʼяч. Я давно не бачив, щоб «Реал» у фіналі або просто важливому матчі пропускав три в ситуації, коли кожен гол – це власні помилки. Тут варто відзначити і «Барселону», а точніше її характер.

Цей сезон явно – «блаугранівський», і такі матчі це доводять. Навіть суперник, якого ти до цього двічі розгромив, починає явно тебе перегравати, ти залишаєшся і змушуєш його помилитися, а ці помилки використовуєш на 100%. І це при тому, що до цього ніхто не міг змусити цього суперника ось так помилятися протягом багатьох років. І це при тому, що на полі у тебе вже немає ні основного центру поля, ні головного бомбардира.

– Ла Ліга закінчилася в цьому фіналі:

Незважаючи на те, що для мене чемпіонська інтрига в Ла Лізі закінчилася ще у лютому, і не через футбол, саме в цьому фіналі вона закінчилася остаточно, навіть для найбільших оптимістів.

«Барселона» отримала психологічний буст, «Мадрид» отримав удар. Це вже вагомий фактор. Але додайте і те, що «Реал» втратив Рюдігера і, ймовірно, Менді, до кінця сезону, а також невідомо що із Себальйосом. Тобто опцій в захисті просто немає, і через буде страждати ще й півзахист.

– Фінал, де на перший план вийшов футбол:

Приємно, що в цьому матчі після всього, що відбулося напередодні, головним став футбол. Вітаю вболівальників «Барселони» і закликаю не рвати волосся на голові фанатів «Мадрида».

2/2

@elfutbolico